Корпус текстів Юрія Шевельова (Шереха)
This action may take several minutes for large corpora, please wait.
doc#82 Так <g/> , отже <g/> , маємо два ми і одне МИ в ідеалі <g/> , не створене ще <g/> , не осягнене і <g/> , може <g/> , недосяжне <g/> .
doc#79 Ми не знаємо ще <g/> , чого він хоче <g/> , але ми бачимо <g/> , що це був розрив з життям <g/> , раз назавжди вкладеним у форму <g/> .
doc#47 Друге <g/> , відповідальніше ще <g/> , — вмістити творчість автора в перспективу загального розвитку літератури <g/> , визначити їй місце в літературному процесі <g/> .
doc#71 Цю різницю годі пояснити лише політичними чинниками <g/> , бо серед збережених текстів західноукраїнських грамот декотрі датуються ще 1341 р. <g/> , тобто передують польській інвазії 1349–1352 рр <g/> .
doc#25 Написане <g/> , власне <g/> , як лист до редакції “ <g/> Киевской старины <g/> ” ще 1902 р. <g/> , потім тільки злегка перероблене <g/> . </p>
doc#9 ) </p><p> Відразу я занурився в працю над своєю <g/> , як ми казали <g/> , « <g/> Галичиною <g/> » <g/> , і це були також місяці мого безнастанного спілкування з Василем Івановичем ( <g/> а поза очі ми його звичайно звали ще « <g/> дядя Вася <g/> » <g/> ) <g/> , Кілька разів на тиждень я забігав до нього <g/> , ділився своїми знахідками і відкриттями <g/> , вислуховував його поради <g/> , завжди дорогоцінні <g/> , обговорював свої сумніви <g/> .
doc#23 Але в реконструкції минулих конфліктів залишається ще багато зробити <g/> . </p>
doc#5 Це робить твір ще більш камерним <g/> .
doc#101 Детальніше довідатися про стосунки « <g/> людина-імперія <g/> » цікавий читач міг би із спогадів Ю. Шевельова « <g/> Мої зустрічі з Романом Якобсоном <g/> » ( <g/> « <g/> Сучасність <g/> » <g/> , 1994,4. 12 <g/> ) <g/> , на тлі яких ще більш контрастно і ще з більшою повагою даються до сприйняття й суто наукові монографії <g/> , й надзвичайно особисті й оригінальні підходом і вирізненням проблем літературознавчі огляди <g/> , статті <g/> , есеї <g/> , рецензії <g/> , яких одна збірка — « <g/> Третя сторожа <g/> » — вийшла у Києві 1993 року <g/> .
doc#8 Але ще більше <g/> , мабуть <g/> , важили тут риси його вдачі <g/> .
doc#38 А ще більше буде він здивований <g/> , коли нарешті <g/> , розкопавши характеристику Шевченка в розділі хотілося б більшої чіткости <g/> .
doc#64 А може ще більше заважило минуле <g/> , що про нього сам Любченко запитує <g/> : « <g/> Скільки мерців лежить переді мною <g/> , скільки мною втрачено дорогого й ціннішого в моєму житті часу <g/> !
doc#51 Хоч провідні й другорядні мовознавці попередніх поколінь зробили чимало <g/> , ще більше лишалося зробити <g/> .
doc#4 <p> </doc> </p><p> ОДИН </p><p> Я знаю <g/> , про що хочу писати ( <g/> мене ще в дитинстві вчили <g/> : ніколи не починай своїх писань з я <g/> ) <g/> , і знаю <g/> , як я хочу писати <g/> , і знаю <g/> , що хочу сказати <g/> .
doc#42 Право мистця — міняти не тільки перспективу — це завойоване ще в дні Ренесансу <g/> , — але й властивості речей <g/> .
doc#29 Було ще в мої молодечі роки кілька виступів у ролі театрального рецензента <g/> .
doc#18 Ще в пам'ятку були заяви Франка 1896 року <g/> : « <g/> Nie kocham rusinöw <g/> » і « <g/> Nawet Rusi naszej nie kocham <g/> » <g/> . </p>
doc#34 Нарешті редактор просто виправив би стовідсотково фантастичний правопис книги і ще в тисячу разів химернішу пунктуацію <g/> , які роблять книгу просто небезпечною для всякої звичайної людини без філологічної освіти <g/> . </p>
doc#6 В “ <g/> Ось де мій ворог <g/> ” ( <g/> ч. 25 <g/> ) мала людина відсунена назад і в темряву <g/> , а малість і безсилість її підкреслені ще величчю неба <g/> , прорізаного спалахом світла <g/> . </p>
doc#89 Чи є щось нове <g/> , чи є ще взагалі нове в цьому світі <g/> ?