Корпус текстів Юрія Шевельова (Шереха)
This action may take several minutes for large corpora, please wait.
doc#75 Це Сенченко окцелентував <g/> : « <g/> Всяка краса для мене цінна незалежно ні від чого <g/> .
doc#94 Або це пер-ґюнтівське « <g/> обійди по кривій <g/> » <g/> , не ставай на прю <g/> .
doc#60 Головна проблема сучасної української мови <g/> , це — проблема російських слів і слів <g/> , які приходять до української мови через російську мову <g/> .
doc#69 Хоч мала й непевна <g/> , але це може бути поміч <g/> . </p>
doc#4 — </p><p> але вже Фавст наказує переселити старих <g/> , а Мефістофель здійснює це як підпал їхньої хатини <g/> , і провістя богів про одночасну смерть обох здійснюється не ідилією проростання в дерева <g/> , а спільною загибеллю — спаленням у пожежі — </p><p> In wilden Kampfes kurzer Zeit </p><p> Von Kohlen <g/> , rings umhergestreut <g/> , </p><p> Entflammte Stroh <g/> , Nun lodert's frei <g/> , </p><p> Als Scheiterhaufen dieser drei <g/> . </p>
doc#84 Але це типова психологія людини функційної доби <g/> .
doc#9 власне бо задля близькости мови має вона велику силу слів <g/> , котрі не тільки не противляться нашому ухові <g/> , а мають такий вигук <g/> , немовби вони були притаманні українцям <g/> »4. Як приклад таких слів Олена Пчілка наводить слова <g/> : належний <g/> , цнотливий <g/> , урочистий і далі пише <g/> : « <g/> Хіба задля того мали б наші письмовці цуратись таких слів <g/> , що вони перше стали ужитими в польській літературі ( <g/> яко давнішій <g/> ) <g/> , — так це була б зовсім незмисленна увага <g/> »5. </p><p> Не розглядаючи тут дуже цікавої по суті позиції Олени Пчілки щодо стосунків української і польської мов — бо це виходить за межі нашої теми <g/> , — мусимо тут відзначити одне <g/> : принцип використання слів <g/> , спільних з польською мовою <g/> , як свого споконвічного добра <g/> , крім усього іншого <g/> , широко відчиняв двері до літературної мови багатьом і багатьом словам <g/> , уживаним у західноукраїнських <g/> , і зокрема галицьких <g/> , говірках <g/> .
doc#61 <p> Глибші <g/> , творчі натури не здатні на це <g/> .
doc#6 У своїй істоті світ <g/> , як його бачить і показує Курилик <g/> , це світ знаків <g/> .
doc#81 Це ж Пушкін <g/> , який ненавидів царат <g/> , знав <g/> , що революція в Росії принесе ще гірші наслідки і писав про неї <g/> : </p><p> Настанет год <g/> , России черный год <g/> , </p><p> Царей корона упадет <g/> . </p>
doc#6 Це виправдовувало його ( <g/> діяльність <g/> ) ” ( <g/> с. 56 <g/> ) <g/> . </p>
doc#81 Це мав бути спосіб контролю над тим <g/> , щоб усі леµальні інституції були на обліку <g/> .
doc#5 Ми знаємо <g/> , що Марта Висоцька мешкає на Жилянській вулиці <g/> , а Льова Роттер на Печерську <g/> , на Арсенальній <g/> , але це тільки назви <g/> , орієнтири <g/> , а не образи <g/> .
doc#25 Але мені невідомі інші позитивні матеріяли <g/> , що стверджували б цю зміну <g/> , тож питання це для тих років треба лишити відкритим <g/> . </p>
doc#40 , сором <g/> , ганьба <g/> , жаль <g/> , шкода <g/> , гріх <g/> , подоба <g/> , спосіб <g/> , час <g/> , пора <g/> , первина <g/> , кінець <g/> , край <g/> , охота <g/> , можна ( <g/> із зворотів типу можна річ <g/> ) <g/> , треба ( <g/> це слово тепер уже не вживається як іменник <g/> ) <g/> , слід <g/> , мус <g/> , сміх <g/> , несила та ін <g/> .
doc#90 закричав у потилицю німцеві <g/> : " <g/> Стій <g/> ! Стій <g/> ! "» <g/> … </p><p> Але характерно <g/> : це все сцени « <g/> поза ідеологією <g/> » <g/> . Це сцени <g/> , коли в людині без гальм
doc#81 Значить усе це теж не я. Що ж тоді я <g/> ?
doc#40 ) <g/> , а зрідка це буває і після двох приголосних <g/> , хоч це останнє не можна вважати за нормальне явище <g/> , напр <g/> .
doc#5 Це конфлікт раціонального і іраціонального <g/> , байдуже <g/> , чи це останнє було коханням <g/> , мистецтвом чи відчуттям приналежности до нації <g/> .
doc#40 Але це вирішальні функції <g/> , дуже часто вживані <g/> .