Корпус текстів Юрія Шевельова (Шереха)
This action may take several minutes for large corpora, please wait.
doc#40 Прикладом фразеологічних зворотів з першого джерела можуть бути такі <g/> , як крутити гайку 'запаморочувати' <g/> , їхати зайцем 'подорожувати без квитка' <g/> , набрати кого 'обдурити' <g/> ; звороти ці <g/> , суворо беручи <g/> , не належать до літературної мови <g/> , і їх можна зустріти в літературі головне в творах гумористичного характеру або в творах <g/> , що наслідують усну мову <g/> .
doc#31 » <g/> ) <g/> , навіть з абстрактними поняттями ( <g/> « <g/> А минуле каже <g/> : — Справжні мистці як мистці завжди випереджали свою клясу <g/> » <g/> ) <g/> , і навіть не знати з ким ( <g/> «— Були там " <g/> олімпійці <g/> ” <g/> ?
doc#81 Тоді вже не можна буде вдавати <g/> , що я ні з ким ( <g/> крім Файбишенка <g/> ) не зустрічаюся <g/> .
doc#19 Із поетичної спадщини Василя Мови ( <g/> Лимансь- </p><p> кого <g/> ) <g/> .
doc#9 Улюбленим закидом дискутантів на адресу тих слів і зворотів <g/> , які вони бажали здискредитувати <g/> , був закид <g/> , що це — « <g/> москалізм <g/> » <g/> , або що це — « <g/> польонізм <g/> » <g/> , або що це те й друге разом <g/> , або нарешті <g/> , що це як не те <g/> , то друге <g/> , — саме так <g/> , наприклад <g/> , як ми бачили <g/> , поставився Б. Грінченко до слова звертатися ( <g/> до кого <g/> ) <g/> .
doc#40 З займенником можуть в'язатися частки аби- <g/> , -будь- <g/> , небудь <g/> , де- <g/> , ні- <g/> , -сь <g/> ; як ми вже бачили ( <g/> § 47 <g/> ) <g/> , прийменник ще може відривати препозитивні частки від займенника ( <g/> нікого — ні від кого <g/> ) <g/> .
doc#40 на нікого гніву не має <g/> » ( <g/> Правильно було б ні на кого <g/> ) <g/> .
doc#40 , такі конструкції <g/> , як співчувати з ким <g/> , тікати перед ким <g/> , украсти кому ( <g/> замість поправних співчувати кому <g/> , тікати від кого <g/> , украсти в кого <g/> ) пояснюються кінець-кінцем німецькими впливами <g/> .
doc#40 Конструкції при цих дієсловах зі знахідним відмінком ( <g/> прощати <g/> , вибачати кого <g/> ) — льокальні <g/> ; але при заздрити можлива також конструкція заздрити на що <g/> : « <g/> Ти чорно заздрив на чужу роботу <g/> » ( <g/> Ян <g/> .
doc#81 <p> Від вересня 1942 року в Харкові з'явилася ще одна людина <g/> , яка не ходила ні до кого <g/> , а люди йшли до неї <g/> .
doc#22 Але ні в кого <g/> , ані навіть у росіян <g/> , яким його риси найбільше властиві і де вони розвинулися з залізною послідовністю причин і наслідків <g/> , вони не випливають з якоїсь незмінної внутрішньої сутності <g/> .
doc#45 Він не знав <g/> , з огляду на обставини <g/> , як належить діяти і з ким <g/> , брати участь у політичних виступах він ледве чи збирався <g/> .
doc#32 Хто <g/> , власне <g/> , склав ті збори <g/> , хто був фактично починальником новозасновуваної Академії <g/> ? </p>
doc#40 ) дієприслівник розмовляючи <g/> , що прилягає до інфінітива триматися <g/> , стосується не до підмета речення німці <g/> , а до тих <g/> , хто <g/> , власне <g/> , тримався на віддалі <g/> , себто до тих <g/> , хто в реченні названий займенником їх <g/> . </p>
doc#59 » — ми чекаємо продовження перелічення-наростання <g/> , — а натомість виявляється <g/> , що з цього « <g/> їхні <g/> » почато нове речення зовсім відмінної структури <g/> : « <g/> й їхні чоботи відтискали мені ноги <g/> » й т. д. А коли знов є загроза <g/> , що створиться ритмічна інерція <g/> , — тоді Косач удається до надзвичайно сміливого засобу розриву <g/> , перебою ритму — до повторення службового слова ( <g/> « <g/> але <g/> , але <g/> » <g/> ) — засобу <g/> , великим майстром якого був Шевченко і який після Шевченка <g/> , скільки знаємо <g/> , в українській літературі не практикувався ні в кого <g/> , засобу <g/> , що майже завжди в скам'янілість штучнокнижної мови вносить елементи безпосередности мови розмовної <g/> . </p>
doc#40 Наприклад <g/> , сполучники що <g/> , який <g/> , чий <g/> , хто <g/> , котрий <g/> , відповідники то <g/> , той постали з займенників <g/> ; сполучники де <g/> , коли <g/> , куди <g/> , звідки <g/> , наче ( <g/> із іначе — інакше <g/> ) <g/> , відповідники там <g/> , тоді <g/> , туди <g/> , звідти <g/> , так — з прислівників <g/> ; сполучники хай <g/> , мов <g/> , хоч <g/> , буцім — з дієслів <g/> ; сполучники аж <g/> , бо <g/> , ніби <g/> , аби — з часток <g/> ; часом на сполучник з відповідником перетворюються цілі вирази <g/> , напр <g/> .
doc#40 <p> Коли при цих займенниках ( <g/> крім знову ж таки займенника чий <g/> ) стоїть прийменник <g/> , що вимагає родового <g/> , знахідного або місцевого відмінка <g/> , то він перетягає наголос на один склад ближче до початку <g/> : кого — до кого <g/> , мого — з мого <g/> , всьому — на всьому <g/> .
doc#47 <p> Хто прийде <g/> , збудить хто <g/> , міцний і владний <g/> ? </p>
doc#46 <p> Із нами Маланюк був поетом <g/> , людиною високої культури <g/> , вдома не тільки в українському письменстві <g/> , а й у російському та польському <g/> , а трохи й західноєвропейському <g/> , яку єднало з Чижевським не тільки походження з тих самих околиць північної Херсонщини <g/> , а ще й людиною <g/> , яка могла бути сальоновим левом і автором точених есеїв <g/> , людиною <g/> , яка прирекла себе на творення для тієї переважно сірої маси <g/> , котра аж ніяк не могла розуміти його і від якої він раз і назавжди відгородився тим <g/> , що ніколи не звертався ні до кого <g/> , навіть до Самчука <g/> , на « <g/> ти <g/> » <g/> .
doc#40 — російська конструкція замість поправної зрадити кого <g/> , напр <g/> .