Корпус текстів Юрія Шевельова (Шереха)
This action may take several minutes for large corpora, please wait.
doc#28 А критик убачає в цьому доказ їх філологічного характеру <g/> ! </p>
doc#89 І критик поспішає заявити <g/> , що ці оповідання нічого не варті <g/> , бо не схожі на « <g/> мініятюрні шедеври <g/> » Тургенева <g/> , Бодлера <g/> , Вайлда <g/> , А. Шніцлера <g/> , Петра Альтенберґа і т. д. <g/> , не схожі на «" <g/> короткі малюнки і малюночки баталістичного характеру <g/> " з творів Анни Віванті <g/> , Барбюса <g/> , Дюамеля <g/> , Леонґарда Франка <g/> » і т. д. Знову-таки не звертаймо уваги на те <g/> , що це просто перелік імен <g/> , бо що спільного <g/> , крім малого розміру <g/> , мають вірші в прозі Тургенева з мініятюрами Бодлера або парадоксалізм Вайлда з « <g/> газетністю <g/> » Барбюса <g/> ?
doc#25 Одначе в цих принагідних виступах <g/> , іноді навіть на зверх публіцистичного характеру ( <g/> 2 <g/> , 7 <g/> , 8 <g/> ) <g/> , Михальчук проявив у багатьох випадках ориґінальну філологічну школу <g/> , своєрідну методологію і послідовну власну концепцію розвитку української мови <g/> , сперті на мало звичайні тоді знання української діялектології <g/> , так що коли привести його висловлювання в систему <g/> , то перед нами справді стане образ визначного мовознавця <g/> .
doc#10 У дусі типової термінології Шахматова Ганцов приписує цим звукам напружений характер ( <g/> 4 <g/> , 119—126 <g/> ) <g/> .
doc#9 на Україні <g/> »2. </p><p> Цей спокійний <g/> , урівноважений <g/> , тверезий голос явно ствердив підсумки дискусії <g/> , головніші її здобутки й наслідки <g/> : діялектна основа літературної мови не повинна обмежуватися на одному якомусь діялекті <g/> , але літературна мова не повинна приймати і всі діялектні варіянти до свого складу <g/> , хоч би вони були влучні <g/> , або оригінальні <g/> , або старовинні тощо ( <g/> діялектна многоосновність <g/> , але не многоваріянтність літературної мови <g/> ) <g/> , літературна мова повинна зростати органічно <g/> , в процесі співжиття і взаємодії різних українських земель ( <g/> « <g/> Без сварки й колотнечі <g/> » <g/> ) <g/> , і головне — вона повинна мати загальноукраїнський характер ( <g/> « <g/> щоб розуміли всі добрі люди <g/> !
doc#31 А от ще гасло ( <g/> ніби не лайливе <g/> ) <g/> , яке <g/> , правда <g/> , сам Хвильовий бере в лапки <g/> : «" <g/> Дайош <g/> " інтуїцію <g/> » <g/> , але яке має в контексті виразно іронічний характер ( <g/> «" <g/> Дайош <g/> " інтуїцію <g/> : мовляв і без абетки обійдемось <g/> » <g/> ) <g/> . </p>
doc#9 Тут вплив цей здійснюється через правопис <g/> , який <g/> , як відомо <g/> , має компромісовий східно- західноукраїнський характер ( <g/> говоримо про правопис 1927—1928 років <g/> ) <g/> .
doc#73 Правда <g/> , переважають ще твори напівепічного характеру ( <g/> драми Івана Багряного <g/> , « <g/> Шумлять жорна <g/> » Уласа Самчука <g/> , « <g/> Дійство про Юрія переможця <g/> » Юрія Косача <g/> ) <g/> , але такі речі <g/> , як « <g/> Домаха <g/> » Людмили Коваленко <g/> , « <g/> Ворог <g/> » і « <g/> Ордер <g/> » Юрія Косача <g/> , дають право говорити про спражнє опанування письменниками пружин драматичного сюжету <g/> , а в п'єсі Ігоря Костецького « <g/> Близнята ще зустрінуться <g/> » ( <g/> надрукована скорочено в « <g/> Арці <g/> » <g/> , 1948 <g/> , 2 <g/> ) ця майстерність доведена мало не до віртуозности <g/> . </p>
doc#40 В таких випадках апосіопеза може набрати гумористичного і евфемістичного характеру ( <g/> замовчування назв речей <g/> , які вважаються за невідповідні або непристойні <g/> ) <g/> . </p>
doc#94 Те <g/> , що буде сказане тут <g/> , — це лише стільки <g/> , скільки обіцяє наголовок <g/> , — міркування дещо загальнішого характеру ( <g/> моїми вчителями були Освальд Шпенґлер <g/> , Ортеґа-і-Ґассет <g/> , Бенедетто Кроче <g/> , але не зазіхаю на їхній рівень і глибину <g/> ) <g/> , зроблені на берегах хроніки поточних подій <g/> .
doc#73 Ця дискусія <g/> , однак <g/> , мала свою позитивну сторону <g/> , змусивши прихильників нового етапу в розвитку українського письменства на еміграції <g/> , етапу <g/> , що синтетично завершує попередні — умовно назвавши — « <g/> етнографічний <g/> » і « <g/> европеїзаторський <g/> » етапи <g/> , — чіткіше зформулювати свої погляди й позиції як у цих конкретних питаннях <g/> , так і в питаннях загальнометодологічного характеру ( <g/> наприклад <g/> , проблеми місії еміґраційної літератури <g/> , літературного стилю <g/> , характеру літературного розвитку тощо <g/> ) <g/> .
doc#11 <p> Не буде <g/> , здається <g/> , помилкою <g/> , коли скажемо <g/> , що в суті речі людських характерів ( <g/> отих <g/> , що типові в типових обставинах <g/> !
doc#40 Тож не дивно <g/> , що абстрактна лексика зформована чималою мірою з новотворів книжного характеру ( <g/> повновладність <g/> , просторовість <g/> ) <g/> , з церковнослов'янізмів ( <g/> § 6 А <g/> ) і іншомовних позичень ( <g/> атавізм <g/> , космополітизм <g/> ) <g/> . </p>
doc#81 Дві вистави Інкіжинова <g/> , « <g/> Седі <g/> » й « <g/> Мікадо <g/> » <g/> , обидві з англійського репертуару розвагового характеру ( <g/> Сомерсет-Моем <g/> , Гілберт і Саліван <g/> ) були культурні <g/> , були добре ритмічно зорганізовані <g/> , актори грали добре <g/> , але головне — тут глядач не потребував мислити <g/> .
doc#40 В нього входять ті слова <g/> , що як правило не мають синонімів <g/> , бо відзначаються термінологічним характером ( <g/> ці слова здебільша часто вживаються в щоденному житті <g/> ) ( <g/> зима <g/> , літо <g/> , рука <g/> , нога <g/> , життя <g/> , смерть <g/> , чорний <g/> , білий <g/> ; числівники <g/> , займенники <g/> , деякі терміни типу назв днів тижня <g/> , місяців тощо <g/> ) і всі головні слова-показники синонімічних гнізд <g/> .
doc#40 , нова історія <g/> , а не новайсторія <g/> , чиста утопія <g/> , а не чиставтопія <g/> : так само в церковнослов'янському слові влада і т. д. <g/> ) — і на деякі слова книжного характеру ( <g/> існувати <g/> , увага <g/> , угода <g/> , узгодити <g/> , уклін <g/> , умова <g/> , вплив <g/> , ураза <g/> , уривок <g/> , установа <g/> , утримання <g/> , ухвала <g/> , учасник <g/> , ушкодження <g/> , уява <g/> ) <g/> .
doc#81 До цього треба додати авторів стиль <g/> , який включав поодинокі елементи побуту <g/> , але переносив їх у загальне й позапобутове ( <g/> що було схоплене і в декораціях В. Меллера <g/> , — ніби й побутових <g/> , але водночас дуже умовних у своїй прозорості <g/> , у своїй засаді ні-дім-ні-двір-ні-всесвіт <g/> , — і в музиці — « <g/> звуковому пейзажі <g/> » <g/> , що включав шуми й крики щоденного сільського життя <g/> , але розчиняв їх у музиці далеко не побутового характеру <g/> ) <g/> , ба навіть розгортав деталі життя в атмосферу казки <g/> .
doc#40 Є <g/> , нарешті <g/> , і такі дієслова <g/> , ( <g/> великою мірою книжного характеру <g/> ) <g/> , що вживаються тільки в одному виді <g/> , напр <g/> .
doc#65 Але так чи так <g/> , Білодідове втручання до норм вимови приголосних перед і має своїм наслідком ототожнення фонологічної системи голосних української мови з російською і її відрив від балканських зв'язків ( <g/> румунська мова має и з виразно фонематичним характером <g/> ) <g/> . </p>
doc#81 ( <g/> Він не знав про мої перешкоди неакадемічного характеру <g/> ) <g/> .