Корпус текстів Юрія Шевельова (Шереха)
This action may take several minutes for large corpora, please wait.
doc#15 Після таких визначень слід було б <g/> , щоб бути послідовними <g/> , визнати за розгляданими словосполуками характер речень <g/> ; але <g/> , на диво <g/> , Перегінець відмовляє їм у цьому <g/> , з їх еквівалентами речень <g/> , слідом за Пєшковським </p><p> підкреслює неможливість обставинних конструкцій у них і навіть <g/> , непосередньо суперечачи самому собі <g/> , говорить про нібито " <g/> послаблення присудкових форм <g/> " у них <g/> , яке <g/> , мовляв <g/> , " <g/> дорівнює [ <g/> …
doc#40 Якщо <g/> , наприклад <g/> , узяти іменникові займенники <g/> , то вони відрізняються від іменників тим <g/> , що не змінюються в числі ( <g/> я <g/> , ти <g/> , ми <g/> , ви <g/> , хто <g/> , що <g/> ) або <g/> , змінюючися <g/> , як і іменники <g/> , в числі <g/> , в протилежність іменникам мають ще родові форми ( <g/> він <g/> , вона <g/> , воно <g/> ) <g/> . </p>
doc#40 Винятки становлять поспіль пестливі форми ( <g/> голівка — голівки — голівок <g/> , голівонька — голівоньки — голівоньок <g/> ) і поодинокі іменники <g/> , ще не захоплені тенденцією <g/> : буква— букви — буков <g/> , гребля — греблі — гребель <g/> , крапля — краплі— крапель <g/> , кухня — кухні— кухонь <g/> … </p>
doc#40 Деякі з цих займенників уживаються в короткій формі ( <g/> кожен <g/> , сам <g/> , всяк <g/> , жаден <g/> ) без різниці значення і без якогось спеціяльного стилістичного відтінку поруч із повною формою <g/> , а займенники наш <g/> , ваш існують тільки в короткій формі ( <g/> пор <g/> .
doc#40 Не поширюється вона і на інші форми ( <g/> крім форми чоловічого роду однини <g/> ) минулого часу <g/> , де <g/> , отже <g/> , буде <g/> : несла <g/> , мело <g/> , пекли <g/> , волокла <g/> , берегло <g/> , утекли <g/> .
doc#9 Та й взагалі від цих заяв один крок до принципового проголошення мішаного ( <g/> щодо українських говірок <g/> ) характеру основи української літературної мови — і Олена Пчілка робить цей крок <g/> , вимагаючи крутого розширення бази літературної мови <g/> : </p><p> « <g/> Між іншими непевностями в моїх спробунках знайдуть <g/> , може <g/> , діялектну мішанину <g/> : справді ж бо уживаю разом з лівобережним складом різні чисто правобережні форми ( <g/> лаписька <g/> , ручиська <g/> , назвисько або такі слова <g/> , як відомий <g/> , переконатись тощо <g/> ) <g/> .
doc#40 ) <g/> , — одначе вони не відповідають нормам літературної мови <g/> , які вимагали б тут узгоджених форм ( <g/> миліші <g/> , кращі <g/> ) <g/> , — якщо не розглядати цих речень як неповні <g/> , з відсутнім присудком <g/> . </p>
doc#49 У цьому шуканні довших слів одна з причин нахилу Барки до префіксованих дієслів ( <g/> наздоганяє <g/> , виіскрюється <g/> , досвічати — там <g/> , де могло б буги просто <g/> : доганяє <g/> , іскриться <g/> , світати <g/> ) <g/> ; нахилу до пестливих і здрібнілих форм ( <g/> перекотиполенько <g/> , буйненький <g/> , тополенька <g/> ) <g/> ; нахилу зліплювати два слова в одне ( <g/> город-руїна <g/> , хмара-піна <g/> , татко-ненька — група з одним головним наголосом і другим другорядним <g/> , тоді як у сполуках слів зруйнований городок <g/> , спінена хмара <g/> , татко і ненька — було б два сильні наголоси <g/> ) <g/> .
doc#40 Деякі з цих займенників уживаються в короткій формі ( <g/> кожен <g/> , сам <g/> , всяк <g/> , жаден <g/> ) без різниці значення і без якогось спеціяльного стилістичного відтінку поруч із повною формою <g/> , а займенники наш <g/> , ваш існують тільки в короткій формі ( <g/> пор <g/> .
doc#28 Правда <g/> , більшість його поезій закута в чіткі силябо-тонічні розміри і в правильні <g/> , переважно чотирирядкові строфи <g/> ; але нахилу до завершених у своїй пластичній симетрії форм ( <g/> сонет <g/> , октава <g/> , дистихи <g/> ) ми в нього зовсім не помітимо <g/> ; а що ця накинута ним на себе форма віршів заважала йому <g/> , видно з його спроб писати такими типовими для російського символізму « <g/> дольниками <g/> » ( <g/> « <g/> Розлютувався лютий надаремне <g/> » <g/> , « <g/> Ой <g/> , колом сонце догори <g/> » <g/> , « <g/> На побережжі <g/> » <g/> ) і навіть верлібром ( <g/> « <g/> Ще губи кам'яні <g/> » <g/> ) <g/> .
doc#45 Мови — в основному системи замкнені що повністю відкриваються тільки перед членами даної національности <g/> ; </p><p> 3. Часткова герметичність кожної мови передусім реалізується в її внутрішній формі ( <g/> та внутрішній формі окремих її складників <g/> : речення <g/> , слів тощо <g/> ) <g/> .
doc#40 <p> § 46. НАГОЛОС ЧИСЛІВНИКІВ </p><p> Наголос числівника виказує таку саму картину <g/> , як і його відмінювання й синтаксичні зв'язки <g/> : з одного боку <g/> , певну строкатість фактів <g/> , зумовлену історично <g/> , з другого боку <g/> , виразну тенденцію внести в факти певну одноманітну систему <g/> , зокрема протиставити форму називного відмінка формі ( <g/> формам <g/> ) непрямих відмінків <g/> . </p>
doc#45 Внутрішня форма ( <g/> форми <g/> ) — це форма існування і безнастанного виявлення колективного світовідчування ( <g/> світогляду <g/> ) даної народности <g/> .
doc#72 Д. Дрінов пропонував уживати деякі географічні назви в російській формі ( <g/> “ <g/> Мовознавство <g/> ” 5 <g/> , 43-51 <g/> ) <g/> .
doc#40 Головні сполучники <g/> : щоб ( <g/> з відповідником для того <g/> , на те <g/> ; щоби — діялектна форма <g/> ) <g/> , ( <g/> не <g/> ) хай ( <g/> без відповідника <g/> ) <g/> , напр <g/> .
doc#40 наворотові форми <g/> ) <g/> , вживаються рідко <g/> , і про їх незвичність свідчить між іншим і те <g/> , що вони можливі навіть не від усіх відповідних дієслів ( <g/> наприклад <g/> , не творяться практично такі форми від дієслів заплакати <g/> , налаятися тощо <g/> ) <g/> . </p>
doc#72 Одначе в автографах читаємо <g/> : Симинский <g/> , Е. Патон ( <g/> російські форми <g/> ) <g/> , Фомин <g/> , Плотников ( <g/> російське “ <g/> восьмеричное <g/> ” і замість українського <g/> !
doc#74 Одначе в автографах читаємо <g/> : Симинский <g/> , Е. Патон ( <g/> російські форми <g/> ) <g/> , Фомин <g/> , Плотников ( <g/> російське « <g/> восьмеричноє <g/> » і замість українського <g/> !
doc#40 <p> § 46. НАГОЛОС ЧИСЛІВНИКІВ </p><p> Наголос числівника виказує таку саму картину <g/> , як і його відмінювання й синтаксичні зв'язки <g/> : з одного боку <g/> , певну строкатість фактів <g/> , зумовлену історично <g/> , з другого боку <g/> , виразну тенденцію внести в факти певну одноманітну систему <g/> , зокрема протиставити форму називного відмінка формі ( <g/> формам <g/> ) непрямих відмінків <g/> . </p>
doc#45 Внутрішня форма ( <g/> форми <g/> ) — це форма існування і безнастанного виявлення колективного світовідчування ( <g/> світогляду <g/> ) даної народности <g/> .