Корпус текстів Юрія Шевельова (Шереха)
This action may take several minutes for large corpora, please wait.
doc#40 Винятки становлять поспіль пестливі форми ( <g/> голівка — голівки — голівок <g/> , голівонька — голівоньки — голівоньок <g/> ) і поодинокі іменники <g/> , ще не захоплені тенденцією <g/> : буква— букви — буков <g/> , гребля — греблі — гребель <g/> , крапля — краплі— крапель <g/> , кухня — кухні— кухонь <g/> … </p>
doc#40 Деякі з цих займенників уживаються в короткій формі ( <g/> кожен <g/> , сам <g/> , всяк <g/> , жаден <g/> ) без різниці значення і без якогось спеціяльного стилістичного відтінку поруч із повною формою <g/> , а займенники наш <g/> , ваш існують тільки в короткій формі ( <g/> пор <g/> .
doc#40 Деякі з цих займенників уживаються в короткій формі ( <g/> кожен <g/> , сам <g/> , всяк <g/> , жаден <g/> ) без різниці значення і без якогось спеціяльного стилістичного відтінку поруч із повною формою <g/> , а займенники наш <g/> , ваш існують тільки в короткій формі ( <g/> пор <g/> .
doc#40 Головні сполучники <g/> : щоб ( <g/> з відповідником для того <g/> , на те <g/> ; щоби — діялектна форма <g/> ) <g/> , ( <g/> не <g/> ) хай ( <g/> без відповідника <g/> ) <g/> , напр <g/> .
doc#26 Шевченко розцерковнослов'янив перші дві свої форми <g/> , а далі запровадив російське слово <g/> .
doc#99 Це час <g/> , коли ніби <g/> , за Миколою Кулішем <g/> , « <g/> Народнім Малахієм <g/> » <g/> , розпадаються форми <g/> , а не знати <g/> , чи з того постануть реформи <g/> .
doc#40 І то <g/> , два і півтора мають не три родові форми <g/> , а тільки дві — для чоловічого і середнього роду два <g/> , півтора <g/> , для жіночого — дві <g/> , півтори <g/> , — і тільки в формі називного відмінка <g/> .
doc#15 <p> Якщо при цьому прикметник такий <g/> , що виявляв більш-менш звичайну ознаку предмета <g/> , що вживається при останньому звичайно або принаймні часто <g/> , то можна з певністю передбачати <g/> , що його предикативність буде відчуватися надмірно слабо і кінець-кінцем він перетвориться на атрибут <g/> , а все речення - на називне <g/> , називне не лише формою <g/> , а і способом світосприймання ( <g/> про це - далі <g/> ) <g/> . </p>
doc#7 Ці слова справді в парадоксальній формі <g/> , але схоплюють посутню рису сучасної поезії Франції <g/> , Англії <g/> , Америки в її вищих проявах <g/> .
doc#72 Там <g/> , де українські слова мали подвійні форми <g/> , перевагу надано формі <g/> , ближчій до російської мови <g/> .
doc#81 Великі курси української мови в великій залі відбувалися лекційно <g/> , говорив увесь час я <g/> , питання студенти ставили або на перерві <g/> , або в писемній формі <g/> , були для цього й мої консультації <g/> .
doc#40 Прилягання — це такий зв'язок двох членів речення <g/> , при якому пояснювальний член речення не має тих граматичних форм <g/> , в яких відбувається узгодження або керування ( <g/> себто форм роду <g/> , числа <g/> , відмінка <g/> , особи <g/> ) <g/> .
doc#101 Але треба пам'ятати <g/> , що фактично на Україні є впливові інституції <g/> , які намагаються за всяку ціну зберегти наш правопис у такій формі <g/> , в якій він оформився після 30-х років <g/> .
doc#15 <p> Л. А. Булаховський характеризує називні речення як " <g/> форму <g/> , взагалі кажучи <g/> , непитиму " <g/> прозаїчній мові <g/> " <g/> , де майже виключно ( <g/> за винятком <g/> , головним чином <g/> , кличних зворотів <g/> ) панує форма-розповідь <g/> " <g/> , а в іншому місці кидає натяк на те <g/> , що сфера їх застосування - особливі сфери мови ( <g/> " <g/> поетичний язик та інш <g/> .
doc#25 Але <g/> , пояснивши таким способом цю загадкову форму <g/> , Михальчук знаходить натомість тоді далеко більше число форм <g/> , де е після губних таки перейшло в і <g/> , як от мітла <g/> , попіл <g/> , гребінь <g/> , піч <g/> , віз та ін <g/> .
doc#31 Однією є <g/> , в зв'язку з вирушенням Поліщука в похід проти Хвильового <g/> , докладна й нищівна критика примітивізму <g/> , що ховається за нібито революційною формою <g/> , зокрема за верлібризмом <g/> .
doc#72 У погодженні з гаслом про культуру національну тільки формою <g/> , кожного <g/> , хто плекав традиції українського минулого <g/> , змушували замовкнути або нищили <g/> .
doc#41 І коли цього не стається <g/> , коли кохання не набирає своїх звичних форм <g/> , коли воно лишається експериментальним <g/> , Вер зраджує Комаху і йде до « <g/> нормального <g/> » Корвина <g/> .
doc#40 Ці речення найчастіше зв'язані з дієсловом бути <g/> , але і інші діє слова <g/> , коли вони означають існування <g/> , можуть при запереченні вживатися в безособовій формі <g/> , напр <g/> .
doc#40 <p> Дієприслівники на -ши творяться закінченням -ши від форми чоловічого роду однини минулого часу дієслова і зберігають наголос цієї форми <g/> , напр <g/> .