Корпус текстів Юрія Шевельова (Шереха)
This action may take several minutes for large corpora, please wait.
doc#99 Це час <g/> , коли ніби <g/> , за Миколою Кулішем <g/> , « <g/> Народнім Малахієм <g/> » <g/> , розпадаються форми <g/> , а не знати <g/> , чи з того постануть реформи <g/> .
doc#50 Народження самого Свирида коштувало його матері втрати слуху <g/> ; а дід Кіт впроваджує хлопця в наївний формами <g/> , але страшний змістом світ селянської демонології <g/> .
doc#7 Ці слова справді в парадоксальній формі <g/> , але схоплюють посутню рису сучасної поезії Франції <g/> , Англії <g/> , Америки в її вищих проявах <g/> .
doc#59 « <g/> Є тільки боротьба форм <g/> , в яких проявляється дух <g/> » <g/> .
doc#9 <p> Дуже цікаво для нас <g/> , що Богдан Дідицький ставить і питання про зворотний вплив Галичини на Велику Україну <g/> , правда в загальнотеоретичній формі <g/> , виходячи з постуляту « <g/> братности <g/> » слов'янських народів <g/> .
doc#41 І коли цього не стається <g/> , коли кохання не набирає своїх звичних форм <g/> , коли воно лишається експериментальним <g/> , Вер зраджує Комаху і йде до « <g/> нормального <g/> » Корвина <g/> .
doc#101 Можливо <g/> , Ваші зв'язки з Україною існували в особливій <g/> , Вами обраній формі <g/> , можливо <g/> , це були більш науково-інтелектуальні зв'язки і меншою мірою — емоційні <g/> , а зараз вони — більш емоційні <g/> , ніж раніше <g/> ? </p>
doc#62 Друга <g/> , як уже сказано <g/> , - більша частина III тому " <g/> Джерел до новітньої історії України <g/> " <g/> , укладена Мартою Скорупською <g/> , - це не просто груба книжка <g/> , це подія у вивченні й засвоєнні національним розумом процесів літературного <g/> , а тим самим і ідеологічного розвитку вільної думки й вільного розвитку літературних форм <g/> , не скутих догмами " <g/> соціялістичного реалізму <g/> " й комуністичної ідеології <g/> .
doc#90 Одначе після того автор раз-у-раз підкреслює <g/> , що Брянський жив недаремно і загинув не марно <g/> : він винайшов сідло удосконаленої форми <g/> , ці сідла запроваджено в армії <g/> , вони звуться сідлами Брянського й увічнюють його в удячному людстві <g/> .
doc#94 В усіх формах <g/> , що з них назву тільки деякі <g/> : сувора й прискіплива цензура <g/> , найменше потрійна — авторська <g/> , редакторська <g/> , власне цензорська <g/> ; газетні й журнальні рецензії як ще один щабель цензурування <g/> ; книжка <g/> , що якось проскочила між Сціллами й Харібдами внутрішньовидавничих церберів <g/> , стає жертвою нападу ззовні і таки опиняється в небутті <g/> ; наклад знищується <g/> , лічені примірники опиняються під сімома замками в так званих закритих спецфондах <g/> ; на кордонах установлюються непрохідні бар'єри для видань <g/> , що побачили світ поза кордонами Країни дозрілого соціялізму <g/> ; в'язням тюрем і таборів вихоплюють перо з рук <g/> , а коли якомусь пощастить
doc#15 На жаль він не обмежується на цьому глибоко правильному <g/> , хоч і трохи загальному <g/> , спостереженні ( <g/> яке <g/> , проте <g/> , ледве чи стосується повністю <g/> , як він думає <g/> , до називних відмінків заголовків <g/> , вивісок тощо <g/> , про що буде мова далі <g/> ] <g/> , а припускає далі - і то в досить категоричній формі <g/> , що тут " <g/> опущение глалола [ <g/> …
doc#51 Наприклад <g/> , новіші записи з Лубенщини вказують <g/> , що там паралельно вживаються такі форми <g/> , як гість і гость <g/> , хід і ход <g/> , дзвінкий і дзвонкий <g/> , родовий відмінок однини шуму і шума <g/> , сиру і сира <g/> , сну і сна <g/> , Києва і Києву <g/> , синтаксичні конструкції типу його громом убито і його громом убило <g/> .
doc#45 ) <g/> , як і те <g/> , що сам Потебня не пробував за життя оприлюднити матеріял у такій формі <g/> . </p>
doc#31 Дискусія в цих питаннях <g/> , досить елементарних і зрештою для нас тепер не надто цікавих <g/> , набирала часто дуже гострих форм <g/> .
doc#19 Знаємо про поему тільки з надрукованої Іваном Франком авторової примітки до неї <g/> : « <g/> Твір зістався не виправленим ні щодо змісту <g/> , ні щодо форми <g/> .
doc#28 Раціоналізмові й статичності <g/> , гармонійності й врівноваженості клясицистичного світогляду відповідає нахил поетів-клясицистів відтворювати світ не в його музичних наростаннях і спаданнях <g/> , а в його пластичній довершеності <g/> , пластичній досконалості безрушної форми <g/> . </p>
doc#32 Можливо <g/> , вона збережеться в своїй теперішній формі <g/> .
doc#24 Щоб сказати в ньому стільки <g/> , скільки сказано <g/> , потрібна була незвичайна композиція <g/> , своєрідна містка форма <g/> .
doc#66 В кожному образі <g/> , навіть у найгіршій « <g/> касовій <g/> » комедії <g/> , актор знаходить потенції різних тлумачень <g/> , і радість актора <g/> , радість театру саме в тому і є <g/> , щоб вибрати одну з цих ще туманних і невиразних можливостей і одягти її в реальні й переконливі форми <g/> .
doc#92 Для багатьох дієслів ця універсальна основа була абстрактна <g/> , яка не виступала в жадній реальній формі <g/> .