Корпус текстів Юрія Шевельова (Шереха)
This action may take several minutes for large corpora, please wait.
doc#72 Одначе в автографах читаємо <g/> : Симинский <g/> , Е. Патон ( <g/> російські форми <g/> ) <g/> , Фомин <g/> , Плотников ( <g/> російське “ <g/> восьмеричное <g/> ” і замість українського <g/> !
doc#74 Одначе в автографах читаємо <g/> : Симинский <g/> , Е. Патон ( <g/> російські форми <g/> ) <g/> , Фомин <g/> , Плотников ( <g/> російське « <g/> восьмеричноє <g/> » і замість українського <g/> !
doc#71 Перша частина звучить так <g/> : “ <g/> Народе український <g/> !
doc#65 І якщо треба на це додаткових доказів <g/> , то дуже виразний знаходимо в виступі на недавньому з'їзді письменників українського " <g/> боса <g/> " Щербицького <g/> , який знайшов за доцільне ні словом не згадати стану української мови в неї вдома – на Україні – сьогодні і завтра <g/> .
doc#62 Тема впливу Маланюкового на українську " <g/> радянську <g/> " літературу ще чекає на свою монографію <g/> , і це буде не мала книжка <g/> .
doc#72 Але Струве також усвідомлював <g/> , що об'єднання інтеліґенції з масами річ можлива і що це означатиме кінець Російської імперії <g/> : “ <g/> Якщо інтеліґентська “ <g/> українська <g/> " ідея вдарить у народний ґрунт і запалить його своїм “ <g/> українством <g/> ” <g/> , це загрожуватиме величезним і нечуваним розколом в російській нації <g/> ” ( <g/> 85 <g/> ) <g/> . </p>
doc#76 Відомі слова Струве <g/> : « <g/> Якщо інтелігентська " <g/> українська <g/> " ідея вдарить у народний ґрунт і запалить його своїм " <g/> українством <g/> " <g/> , це загрожуватиме величезним і нечуваним розколом у російській нації <g/> » ( <g/> Струве <g/> , 85. Лапки в середині цитати належать Струве <g/> ) <g/> . </p>
doc#25 У межах передостанньої існували свої варіянти — білоруський та український ( <g/> 2 <g/> , 53 <g/> ; 7 <g/> , 6—7 <g/> ) <g/> .
doc#36 Про Осипа Ґе <g/> , діда <g/> , Г. Ґе пише <g/> , що той « <g/> зрікся навіть своєї мови <g/> » ( <g/> французької <g/> ) <g/> , хоча російською й українською ( <g/> sic <g/> ) володів не цілком плинно ( <g/> с. 43 <g/> , 129 <g/> ) <g/> .
doc#27 1892 року він підбудовує свій підхід загальною концепцією Київської Руси в найширших її кордонах як витвору українського ( <g/> « <g/> Моє он патріотство починається з Олега й Святослава <g/> , захоплює кляземщину й московщину з новгородчиною <g/> » <g/> ) <g/> , зрікається всіх польських впливів <g/> , ширених <g/> , мовляв <g/> , « <g/> апостолами польщизни <g/> » Петром Могилою й Лазарем Барановичем і вбачає новий етап розвитку української мови в тому <g/> , що « <g/> слово пушкінське <g/> » « <g/> дало нам силу знятись вище простолюдної пісні <g/> » ( <g/> всі цитати з листа до Карачевської- Вовківни <g/> ) <g/> .
doc#87 кляси <g/> » <g/> , про справедливість <g/> , про ідеальне суспільство в суті справи лежить ідеал незалежної української ( <g/> в розумінні відповідности суспільного ладу національно-психологічному типові і його ідеалам <g/> ) України <g/> . Але
doc#72 Мову Українську беремо яко певний і багатий матеріал даний нам у спадщину тисячо- літними поколіннями батьків наших — селянства Українського ( <g/> декларацію підписали М. Хвильовий <g/> , В. Сосюра <g/> , М. Йогансен <g/> ; передруковано в Лейтес 2 <g/> , 66 <g/> ) <g/> . </p>
doc#72 У погодженні з деклярацією гетьмана прем'єр-міністер Ф. Лизогуб заявив <g/> , що <g/> , дотримуючися духу часу <g/> , українську мову лишають державною <g/> , але російської теж можна вживати <g/> , бо багато хто не опановує української ( <g/> державні урядовці <g/> , одначе <g/> , зобов'язані були опанувати українську <g/> ) 41 ( <g/> Христюк 3 <g/> , 35 і далі <g/> ) <g/> .
doc#72 Кілька гарячкових спроб зверхньої українізації — як наказ замінити у три дні всі російські вивіски на крамницях українськими ( <g/> Дорошенко 1969 <g/> , 400 <g/> ) — значення не мали <g/> . </p>
doc#14 Досить сказати <g/> : вперше по війні здійснено єдність українську ( <g/> духову <g/> , але і територіальна має попри все своє значення <g/> ) <g/> , вперше проблема українська стала світовою <g/> , а не регіональною <g/> .
doc#65 В умовах сучасної радянської України російська мова — велико-міська <g/> , українська — сільська і часом селюцька <g/> , російською говорять особи керівні або високо освічені <g/> , українською ( <g/> за винятком тих <g/> , хто її вживає професійно і за це плачений державою <g/> ) — особи непрофесійні <g/> , з невисокою освітою <g/> , російська мова — повна <g/> , з високо розвиненою термінологією й міським сленгом <g/> , в українській ці складники мусять творитися кожного разу ad hoc або попросту відсутні <g/> , і навіть коли створюються індивідуально у відповідній ситуації <g/> , рідко продираються до загального вжитку <g/> . </p>
doc#10 Даремно відкидаючи останні <g/> , — згадати хоч би той дуже важливий факт <g/> , що болгарська мова використовує палаталізовані приголосні перед голосними за таким самим принципом <g/> , як українська ( <g/> збереження палятальности не перед передніми голосними <g/> , себто брак “ <g/> палаталізованих складів <g/> ” <g/> , унезалежнення характеру приголосного від характеру наступного голосного <g/> ) <g/> , — Курило <g/> , як ми бачили <g/> , дещо однобічно розуміє польський вплив <g/> . </p>
doc#36 Обидва ймення типово українські ( <g/> йор <g/> .
doc#32 ) </p><p> Ветухів був людиною доброго українського ( <g/> козацького <g/> ) кореня <g/> .
doc#81 За центр для втікачів обрано Криницю <g/> , польський курорт <g/> , але оточений українськими ( <g/> лемківськими <g/> ) селами <g/> .