Корпус текстів Юрія Шевельова (Шереха)
This action may take several minutes for large corpora, please wait.
doc#94 І спробуй тут українізувати Україну <g/> !
doc#45 Франко в Нові пісні про Україну <g/> " ( <g/> 1888 <g/> ) дорікав Потебні за нахил до символістичної інтерпретації фолкльору <g/> , за те <g/> , що він " <g/> трохи перебільшує обсяг символізму в українських і загалом слов'янських піснях народних <g/> ” ( <g/> 27 <g/> , 190 <g/> ) <g/> .
doc#19 То любов оспівується як розрада серцю <g/> , обкипілому кров'ю за нещасливу Україну ( <g/> « <g/> Під стріхою убогою <g/> » <g/> , 1868 <g/> ) <g/> ; то <g/> , в хвилини щастя <g/> , любка нагадує йому Україну ( <g/> « <g/> Буря виє <g/> » <g/> , 1876 <g/> ) <g/> ; весна навіває на нього думки про Україну ( <g/> « <g/> Напровесні <g/> » <g/> , 1882—1890 <g/> ) і т. д. і т. д. Лицар однієї ідеї — такий є Василь Мова як лірик <g/> .
doc#19 То любов оспівується як розрада серцю <g/> , обкипілому кров'ю за нещасливу Україну ( <g/> « <g/> Під стріхою убогою <g/> » <g/> , 1868 <g/> ) <g/> ; то <g/> , в хвилини щастя <g/> , любка нагадує йому Україну ( <g/> « <g/> Буря виє <g/> » <g/> , 1876 <g/> ) <g/> ; весна навіває на нього думки про Україну ( <g/> « <g/> Напровесні <g/> » <g/> , 1882—1890 <g/> ) і т. д. і т. д. Лицар однієї ідеї — такий є Василь Мова як лірик <g/> .
doc#19 То любов оспівується як розрада серцю <g/> , обкипілому кров'ю за нещасливу Україну ( <g/> « <g/> Під стріхою убогою <g/> » <g/> , 1868 <g/> ) <g/> ; то <g/> , в хвилини щастя <g/> , любка нагадує йому Україну ( <g/> « <g/> Буря виє <g/> » <g/> , 1876 <g/> ) <g/> ; весна навіває на нього думки про Україну ( <g/> « <g/> Напровесні <g/> » <g/> , 1882—1890 <g/> ) і т. д. і т. д. Лицар однієї ідеї — такий є Василь Мова як лірик <g/> .
doc#72 Про те саме говорить і Троцький у прокламації до частин Червоної армії <g/> , що вступали на Україну ( <g/> Винниченко 3. 494 <g/> ; Мазепа 2 <g/> , 186 <g/> ) <g/> .
doc#74 Відбувалася третя інвазія Росії на Україну ( <g/> перша окупація України військами Радянської Росії тривала від січня до березня-квітня 1918 року <g/> ; друга - від січня до серпня 1919 року <g/> ; третя розпочалася в грудні 1919 року і докотилася півдня України в лютому 1920 року <g/> ) <g/> , і Сталін командував військами <g/> .
doc#81 Пізній продукт народництва в усій суперечності його світогляду — атеїзм <g/> , позитивізм <g/> , віра в науку й просвіту <g/> , вчительський комплекс ( <g/> з виховання й освіти створиться сучасна нація <g/> , народний учитель створив Німеччину <g/> , народний учитель створить модерну Україну <g/> ) <g/> , беззастережна чесність у стосунках з людьми <g/> , людяність без сентиментальности — Дмитро Соловей був трохи запізненою реплікою Бориса Грінченка <g/> .
doc#81 Ольхівський уважав за свій обов'язок не тільки говорити про Україну <g/> , а діяти за неї <g/> , розбіжність слів і вчинків була для нього неприйнятна <g/> .
doc#83 Безнастанні заклики до боротьби проти турків і татар у проповідях Галятовського <g/> , Барановича і всіх українських проповідників XVII сторіччя <g/> , ба навіть і самого Стефана Яворського <g/> , — не загальники <g/> , як може тепер здатися <g/> , і не результат татарських наскоків на Україну <g/> , а насамперед вияви цієї універсально-християнської ідеології <g/> . </p>
doc#58 Річ бо в тім <g/> , що інші герої — позитивні борці за Україну <g/> , а Олекса — опортуніст <g/> , моя-хата-з-крайник <g/> , і так йому й треба <g/> . </p>
doc#32 <p> Коли десь 1989 р. впала заборона довозити закордонні видання на Україну <g/> , Академія вирішила зовсім припинити видання « <g/> Аналів <g/> » і зосередитися на виданнях україномовних <g/> , на впровадженні в загальний обіг архівних матеріялів <g/> , назбираних у багатющих архівах Америки <g/> .
doc#9 Навіть і в цих обставинах дещо з літературної мови <g/> , як вона розвивалася в Галичині <g/> , переносилося на Велику Україну <g/> , але далеко не в такому обсязі й розмірі <g/> , як це могло б бути при безпосередніх <g/> , усномовних зв'язках <g/> .
doc#64 Інтелігенція <g/> , особливо представники еміґрації <g/> , що продиралися в Україну <g/> , але також і представники внутрішньої еміґрації <g/> , були здебільша носіями першого ідеалу <g/> , але вони не знайшли спільної мови з народом <g/> .
doc#52 Чи дуже це різниться від позиції Леніна 1919 року <g/> , коли він погоджувався на незалежну Україну <g/> , але тимчасово <g/> , поки не вляглися пристрасті <g/> , поки зброя в українських руках <g/> , а там побачимо <g/> ?
doc#35 Але в умовах <g/> , коли спільником турків <g/> , що привів їх на Україну <g/> , був Дорошенко <g/> , було це теж досить злободенно і ставило Барановича виразно по боці гетьманів московської орієнтації <g/> .
doc#36 Саме тоді <g/> , після тривалого перебування в Італії <g/> , що переривалося короткими подорожами на Україну <g/> , в Росію і закордон <g/> , Ґе заявив <g/> : « <g/> Пора рушати додому <g/> , тут немає чого робити <g/> » ( <g/> Стасов <g/> .
doc#93 Якщо стиль і метода Курбаса ще не повернулися на Україну <g/> , вони повернуться <g/> .
doc#68 Образи такої тональности взагальнюються в образ самої України <g/> , зрадженої й зрадливої <g/> , моєї й чужої мені <g/> , божевільної « <g/> вичужілої вітчини <g/> » <g/> , « <g/> храму <g/> , зазналого скверни <g/> » <g/> , « <g/> нестерпної рідної чужини <g/> » — України <g/> , де нема живих людей — </p><p> Горить свіча — </p><p> а спробуй <g/> , відшукай людину </p><p> на всю велику Україну <g/> , </p><p> де навіть під час останнього Страшного Суду покинуть яму змертвихвсталі <g/> , а ці — ще спатимуть — і далі <g/> . </p>
doc#72 Декотрі з них не були допущені на Україну <g/> , декотрі розпалися внаслідок деморалізації <g/> , ще інші згодом пристали до більшовиків <g/> .