Корпус текстів Юрія Шевельова (Шереха)
This action may take several minutes for large corpora, please wait.
doc#72 <p> Дванадцять років тому <g/> , в листопаді 1927 р. <g/> , Лазар Каганович <g/> , говорячи про ставлення російського націоналізму до України <g/> , підсумував сказане в сімох пунктах <g/> .
doc#72 Тому <g/> , коли судити з самих назв <g/> , кількість періодичних видань не здається надто низькою <g/> .
doc#81 Але вони не робили цього <g/> , бо треба було їм протиставити українців полякам <g/> , бо дозволені організації українські типу Українського центрального комітету постачали їм <g/> , рятуючи від того інтеліµенцію <g/> , робітників до німецьких фабрик і заводів з-поміж селян <g/> , а згодом у формі дивізії « <g/> Галичина <g/> » й гарматне м'ясо <g/> , а ще й тому <g/> , може <g/> , що таки боялися <g/> , що нищення української інтеліµенції Галичини могло б різко настроїти селянство Галичини проти них <g/> .
doc#81 « <g/> Синтакса простого речення <g/> » теж не відзначалася ориµінальністю концепції <g/> , але ця синтакса була куди докладніша <g/> , ніж усі попередні <g/> , і тому <g/> , на думку автора <g/> , була варта друку <g/> .
doc#40 Тому <g/> , наприклад <g/> , у словах істина <g/> , іволга <g/> , іграшка <g/> , учта <g/> , уряд <g/> , ухил ці голосні зберігаються і після попереднього голосного ( <g/> зформували уряд <g/> , кричала іволга <g/> ) <g/> .
doc#50 І тому <g/> , нарешті <g/> , апотеоза поеми — прокляття самому творцеві світу </p><p> Не плач <g/> , не плач <g/> , ображений юначе <g/> , </p><p> і вічну кривду <g/> , як земля й вода <g/> , збирай у серце <g/> , у карнавку наче <g/> , </p><p> і бережи до страшного суда <g/> , </p><p> і нею там <g/> , де і вогонь заплаче <g/> , </p><p> шпурни тому <g/> , хто людям душу дав <g/> , </p><p> і буде це така остання змога <g/> , </p><p> що трісне і престол святий у Бога <g/> ! </p>
doc#50 І тому <g/> , нарешті <g/> , апотеоза поеми — прокляття самому творцеві світу </p><p> Не плач <g/> , не плач <g/> , ображений юначе <g/> , </p><p> і вічну кривду <g/> , як земля й вода <g/> , збирай у серце <g/> , у карнавку наче <g/> , </p><p> і бережи до страшного суда <g/> , </p><p> і нею там <g/> , де і вогонь заплаче <g/> , </p><p> шпурни тому <g/> , хто людям душу дав <g/> , </p><p> і буде це така остання змога <g/> , </p><p> що трісне і престол святий у Бога <g/> ! </p>
doc#35 Тому <g/> , хто стукає <g/> , відкриється не тільки небесне царство <g/> , а й земне <g/> .
doc#24 І коли його герой <g/> , кажучи словами російського поета <g/> , сьогодні « <g/> сжег то <g/> , чему поклонялся <g/> » <g/> , а завтра « <g/> поклонился тому <g/> , что сжигал <g/> » <g/> , — то хіба в цьому не закладено засновки не тільки руху взагалі <g/> , а і руху до поставленої собі мети <g/> ? </p>
doc#10 Загалом одначе вплив Потебні панує <g/> , і це проявляється не тільки в тому <g/> , що Потебня найчастіше цитується на сторінках ( <g/> 5 <g/> ) і інших праць Курило на синтаксично-стилістичні теми <g/> , не тільки в тому <g/> , що ( <g/> 5 <g/> ) власне <g/> , кінчається цитатами з Гумбольдта й Потебні <g/> , а і в тому <g/> , що Потебня визначив головне в підході Курило до явищ української мови <g/> , а також дав глибоко опрацьоване історичне тло для її зауваг щодо сучасної мови <g/> .
doc#7 Суть їх полягає в тому <g/> , що <g/> , систематично порушуючи синтаксичну й фразеологічну інерцію мови <g/> , поет повинен увесь час спиратися на можливості <g/> , закладені в самій таки мові <g/> , використовувати те <g/> , що в мові може бути <g/> , не накидаючи мові нічого їй чужого <g/> .
doc#28 <p> ( <g/> « <g/> Київ <g/> » <g/> , 1922 <g/> ) </p><p> Не повіримо хоч би тому <g/> , що <g/> , врешті <g/> , сам поет скаржиться на свою самотність <g/> , на « <g/> примару сліпої журби <g/> » <g/> , з якої може тільки сміятися « <g/> голос залізний доби <g/> » ( <g/> « <g/> І десь надійшло <g/> » <g/> , 1924 <g/> ) <g/> , на те <g/> , що </p><p> Серце твоє – мов маленький будинок </p><p> На неосяжній холодній землі <g/> . </p>
doc#84 Але парадокс у тому <g/> , що <g/> , бувши протиприродно зміясто вигнутий <g/> , такий кашкет водночас цяточка до цяточки припасований до голови <g/> , до носа <g/> , що нюшить <g/> , до еспанських бачків <g/> , до здригання жилаво-напругоі фігури й тонких ніг хорта <g/> .
doc#27 1892 року він підбудовує свій підхід загальною концепцією Київської Руси в найширших її кордонах як витвору українського ( <g/> « <g/> Моє он патріотство починається з Олега й Святослава <g/> , захоплює кляземщину й московщину з новгородчиною <g/> » <g/> ) <g/> , зрікається всіх польських впливів <g/> , ширених <g/> , мовляв <g/> , « <g/> апостолами польщизни <g/> » Петром Могилою й Лазарем Барановичем і вбачає новий етап розвитку української мови в тому <g/> , що « <g/> слово пушкінське <g/> » « <g/> дало нам силу знятись вище простолюдної пісні <g/> » ( <g/> всі цитати з листа до Карачевської- Вовківни <g/> ) <g/> .
doc#7 І <g/> , зрештою <g/> , — почасти через ці обставини <g/> , а почасти тому <g/> , що автор — поет — це поезія <g/> , а не колопоетичні прописи <g/> .
doc#27 Парадоксальність ситуації полягає в тому <g/> , що багатьма боками своєї політичної програми <g/> , якщо так його погляди назвати <g/> , Куліш куди ближчий до панівних тепер поглядів у радянській імперії <g/> , ніж Шевченко <g/> .
doc#59 <p> 3 </p><p> Ірин прийшов до оновлення тому <g/> , що був у глибині своєї істоти справжньою людиною <g/> .
doc#59 Образ Лариси народився не тому <g/> , що був виношений в авторовій душі <g/> , а тому <g/> , що — автор знав це — він мусів бути <g/> .
doc#69 З Мазепи <g/> , що міг мати шляхетну мету <g/> , робиться лицар без вади й закиду — чи не тільки тому <g/> , що був він мало не три сторіччя анатемою <g/> , церковною й світською <g/> . </p>
doc#81 Тепер вони ставали на чолі нових інституцій не лише тому <g/> , що були здібні — здібні люди були й серед пізнішого покоління <g/> , — а тому <g/> , що знали з власного досвіду інший світ <g/> , світ відповідальности людини за себе і за своїх однодумців <g/> . </p>