Корпус текстів Юрія Шевельова (Шереха)
This action may take several minutes for large corpora, please wait.
doc#40 Зворотну пропорційність ( <g/> себто свого роду протиставлення <g/> ) показують сполучники якщо <g/> , коли <g/> , як з відповідником то ( <g/> рідше так <g/> ) <g/> , напр <g/> .
doc#40 В усній мові <g/> , близькій до народної <g/> , а також у фолкльор- ній часті причинові сполучники того що <g/> , ( <g/> за <g/> ) тим що <g/> , що <g/> , а ( <g/> ле <g/> ) що ( <g/> з відповідником то <g/> ) <g/> , а ( <g/> ле <g/> ) як ( <g/> з відповідником то <g/> ) <g/> , напр <g/> .
doc#33 Він робився народнім комісаром <g/> , що їздив у його уяві автом і виголошував промови <g/> , які хвилювали його до самого шпіку <g/> ; приймав чужоземні делеґації <g/> , вів перемовини <g/> , запроваджував дивні закони <g/> , що зміняли лице землі <g/> , і по смерті скромно відкривав собі пам'ятники <g/> ; то раптом ставав надзвичайним письменником <g/> , що кожен рядок його котився по світі віщим дзвоном <g/> , бентежачи людські серця <g/> , а власне серце найперше <g/> ; то <g/> , занедбавши великі діла <g/> , надавав своєму обличчю чарівної краси <g/> , прибирався в найвиборніші костюми й скоряв жіночі серця поспіль <g/> , розбивав подружжя й тікав з коханками за всі можливі кордони <g/> , крім межі уяви <g/> » – і так далі <g/> . </p>
doc#101 Ну а конкретно <g/> , як це робиться <g/> , то <g/> , звичайно <g/> , ніхто не може передбачити точно <g/> . </p>
doc#72 Щождо того <g/> , що українські сім'ї говорять по-російськи <g/> , то <g/> , здається <g/> , не так давно було <g/> , що галицькі русинські сім7 говорили по-польськи <g/> , — якби у нашої мови були такі права в Росії <g/> , які є в Галичині <g/> , то я твердо вірю <g/> , що й ми не зосталися б позаду <g/> , а тепер нехай хто хоче кидає камінь на українців <g/> , пригнічених школою <g/> , урядом <g/> , громадськими інституціями <g/> , тільки я цього каменя не зважуся здійняти <g/> ” ( <g/> Сімович 1938 <g/> , 28 <g/> ) <g/> . </p>
doc#28 Раз людина дужа й могутня <g/> , раз вона здатна збудити чи то космічно-природні <g/> , чи то якісь специфічні степові сили <g/> , то <g/> , значить <g/> , вона є володар життя <g/> , господар його таємниць <g/> …
doc#47 <p> Якби частини твору мали назви <g/> , то <g/> , мабуть <g/> , вони були б більш-менш такого характеру <g/> : Вступ 1. Вартість людини — найвища вартість <g/> ; Вступ 2. Безсторонність літописця <g/> ; Глава І. Утрата дому — кара Божа <g/> ; II <g/> .
doc#81 Хоч у розмовах він був дуже критичний супроти « <g/> галичанства <g/> » і навіть твердив <g/> , що він буковинець <g/> , а не галичанин <g/> , — і то <g/> , мабуть <g/> , сам вірячи в це ( <g/> поки говорив <g/> .
doc#12 <p> Якщо дієслівну зв'язку заступають слова це <g/> , то <g/> , ось — риску ставимо перед ними <g/> , напр <g/> .
doc#40 Між однорядними членами речення трапляються в цій ролі зрідка коли не — то <g/> , якщо не — то <g/> , як не — то ( <g/> так <g/> ) <g/> , напр <g/> .
doc#74 Якщо 1922 року українських шкіл було 6 105 <g/> , а частково українських ( <g/> тобто російсько-українських <g/> ) - 1 966 <g/> , то 1925 року їх стало відповідно 10774 і 1128 ( <g/> загальне число <g/> : 12109 у 1922 році і 15209 у 1925 <g/> ) <g/> .
doc#27 , « <g/> Ґрондський іще не весь перетлумачений <g/> , та ще і Костомара не переглядів <g/> , чи так переведені технічні слова <g/> » ( <g/> 1847 <g/> ) <g/> , або <g/> : « <g/> Коли надрукуєте <g/> , то 20 екземплярів отпечатайте для <g/> …
doc#34 Якщо « <g/> Старший боярин <g/> » був синтетичною правдою про стару Україну <g/> , соняшну країну поетових візій <g/> , то « <g/> Плян до двору <g/> » дає синтетичний образ панування сатани в Україні <g/> , і в своїй синтетичності цей образ правдивий <g/> . </p>
doc#31 То автор вживає форми ми <g/> , то говорить про себе в третій особі ( <g/> « <g/> Що ж таке мистецтво взагалі <g/> , питають олімпійці <g/> » <g/> ) <g/> , то в другій особі множини ( <g/> « <g/> Ви скажете нам <g/> , що це аґітація за " <g/> зверхлюдину <g/> "» <g/> ) <g/> .
doc#39 І безлітно-довічно гудуть над нею дзвони <g/> : то промені сонця тремтять <g/> , то бджоли гудуть <g/> , то дзвони церковні лунають <g/> . </p>
doc#31 Уже перша велика стаття Бєлінського « <g/> Литературные мечтания <g/> » починається прямим зверненням до читача ( <g/> « <g/> Помните ли вы то блаженное время <g/> …
doc#22 І тоді збитий з пантелику Нехлюдов <g/> , чи то Захід <g/> , чи то Бланден має перед собою дві можливості <g/> : припустити <g/> , що на Сході взагалі нема нічого <g/> , крім пустки примітивізму <g/> , або прийняти <g/> , що попід позірним примітивізмом ховається якась небувала складність загадкової російської душі <g/> .
doc#58 Щодо мене <g/> , каюся <g/> , я схильний і цю лінію розвитку списати якщо не цілком <g/> , то бодай почасти на карб позамистецької чесности <g/> .
doc#50 Якщо матерія — і натовп як форма її самовиявлення в русі — взагалі виключає релігію <g/> , поезію <g/> , любов і відчуття національного і механічним порядком існування усуває змогу прозирання в вічність <g/> , то большевизм підносить це в свідому програму <g/> .
doc#40 : « <g/> Почнуть старости швендяти до неї <g/> , бо вже її Оксана <g/> , як діждемо різдвяних м'ясниць ( <g/> тут читач сподівається присудка до підмета Оксана <g/> , але натомість оповідач переслизає на іншу конструкцію <g/> : <g/> ) <g/> , то буде їй шістнадцятий год <g/> » ( <g/> Кв <g/> .