Корпус текстів Юрія Шевельова (Шереха)
This action may take several minutes for large corpora, please wait.
doc#69 Навіть пізнання дня сьогоднішнього <g/> , навіть сумлінне щодо фактів ( <g/> якби ж то <g/> !
doc#70 Навіть пізнання дня сьогод-нішнього <g/> , навіть сумлінне щодо фактів ( <g/> якби ж то <g/> !
doc#45 Він писав <g/> : „Именно то <g/> , что у автора фонетика являється как бьі зданием <g/> , в коем все дверньїе замки отмьїкаються одною отмьічкою <g/> , или такою сетью <g/> , в которой от одной распущенной петли развязьіваются все остальньїе <g/> , именно зто заставляет усомниться <g/> , что то " <g/> значение <g/> " <g/> , которое автор придает своєму материалу єсть " <g/> настоящее <g/> " ( <g/> Отчет о присуждении <g/> …
doc#40 <p> Сполучник то ( <g/> повторюваний <g/> ) має властивість показувати розділовість не взагалі <g/> , а в часі <g/> , позначати <g/> , отже <g/> , певну повторюваність у часі <g/> , напр <g/> .
doc#40 Зворотну пропорційність ( <g/> себто свого роду протиставлення <g/> ) показують сполучники якщо <g/> , коли <g/> , як з відповідником то ( <g/> рідше так <g/> ) <g/> , напр <g/> .
doc#40 Між однорядними членами речення трапляються в цій ролі зрідка коли не — то <g/> , якщо не — то <g/> , як не — то ( <g/> так <g/> ) <g/> , напр <g/> .
doc#40 В усній мові <g/> , близькій до народної <g/> , а також у фолкльор- ній часті причинові сполучники того що <g/> , ( <g/> за <g/> ) тим що <g/> , що <g/> , а ( <g/> ле <g/> ) що ( <g/> з відповідником то <g/> ) <g/> , а ( <g/> ле <g/> ) як ( <g/> з відповідником то <g/> ) <g/> , напр <g/> .
doc#12 <p> 3. Між однорядними членами речення <g/> , що з'єднані одним єднальним ( <g/> і <g/> , та <g/> , та й <g/> ) або розділовим сполучником ( <g/> або <g/> , чи <g/> , чи то <g/> ) <g/> , коми не ставимо <g/> , напр <g/> .
doc#40 Порівняльні підрядні речення послуговуються найчастіше сполучниками як <g/> , ( <g/> не <g/> ) наче ( <g/> бто <g/> ) <g/> , ( <g/> не <g/> ) мов ( <g/> би то <g/> ) <g/> , ніби ( <g/> то <g/> ) <g/> , напр <g/> .
doc#40 В усній мові <g/> , близькій до народної <g/> , а також у фолкльор- ній часті причинові сполучники того що <g/> , ( <g/> за <g/> ) тим що <g/> , що <g/> , а ( <g/> ле <g/> ) що ( <g/> з відповідником то <g/> ) <g/> , а ( <g/> ле <g/> ) як ( <g/> з відповідником то <g/> ) <g/> , напр <g/> .
doc#40 Порівняльні підрядні речення послуговуються найчастіше сполучниками як <g/> , ( <g/> не <g/> ) наче ( <g/> бто <g/> ) <g/> , ( <g/> не <g/> ) мов ( <g/> би то <g/> ) <g/> , ніби ( <g/> то <g/> ) <g/> , напр <g/> .
doc#12 Але коли єднальні або розділові сполучники повторюються кілька разів <g/> , ( <g/> єднальні сполучники <g/> : і-і <g/> , та-та <g/> , ні-ні <g/> , ані-ані <g/> ; розділові <g/> : або-або <g/> , чи-чи <g/> , то-то <g/> , хоч-хоч <g/> , не то-не то <g/> , раз-раз <g/> , чи то-чи то <g/> ) <g/> , то після кожного однорядного члена перед повторюваним сполучником ставимо кому <g/> , напр <g/> .
doc#40 Як легко сполучник приєднує до себе частки <g/> , можуть показати сполучники типу неначебто ( <g/> не + наче + б + то <g/> ) <g/> .
doc#40 Сполучники що ( <g/> з відповідником то <g/> ) і і варт ( <g/> з можливим відповідником як <g/> ) до значення негайного початку додають відтінок повторюваности обох дій <g/> , напр <g/> .
doc#40 Пряму пропорційність показують сполучники чим <g/> , що <g/> , ( <g/> о <g/> ) скільки з відповідниками тим <g/> , то <g/> , ( <g/> о <g/> ) стільки <g/> , напр <g/> .
doc#40 Так не + хай дає нехай <g/> , і інші частки залюбки склеюються в одну цілість ( <g/> дарма що пишуться нарізно <g/> ) <g/> , як от <g/> : де ж би то <g/> , ба таки <g/> , хіба ж бо і т. п. Цей найпримітивніший тип словотвору відповідає примітивності самих часток <g/> , цих <g/> , сказати б <g/> , мікроорганізмів мови <g/> , які одначе надають їй забарвлення й посмаку <g/> , як бактерії кислому молоку або пиву <g/> . </p>
doc#45 Щождо національних стремлінь українців — бодай в ідеї <g/> , коли не в чині — то <g/> , без сумніву <g/> , він брав їх близько до серця <g/> .
doc#12 : тим то <g/> , буцім то <g/> , </p><p> е <g/> ) Частка же ( <g/> після попереднього голосного ж <g/> ) пишеться окремо <g/> , за винятком сполучників і прислівників <g/> : аж <g/> , алеж <g/> , бож <g/> , авжеж <g/> , адже <g/> , аджеж <g/> , аніж <g/> , ніж <g/> , отож <g/> , отже <g/> , атож <g/> , також <g/> , теж щождо <g/> . </p>
doc#40 В останньому випадку відповідником може бути а або то <g/> , в усіх попередніх — то <g/> . </p>
doc#19 То любов оспівується як розрада серцю <g/> , обкипілому кров'ю за нещасливу Україну ( <g/> « <g/> Під стріхою убогою <g/> » <g/> , 1868 <g/> ) <g/> ; то <g/> , в хвилини щастя <g/> , любка нагадує йому Україну ( <g/> « <g/> Буря виє <g/> » <g/> , 1876 <g/> ) <g/> ; весна навіває на нього думки про Україну ( <g/> « <g/> Напровесні <g/> » <g/> , 1882—1890 <g/> ) і т. д. і т. д. Лицар однієї ідеї — такий є Василь Мова як лірик <g/> .