Корпус текстів Юрія Шевельова (Шереха)
This action may take several minutes for large corpora, please wait.
doc#81 Коло неї було два цирки — Муссурі й Чинізеллі <g/> , з яких перший потім перетворили на театр ( <g/> « <g/> Великий театр <g/> » <g/> ) <g/> .
doc#81 Тут я вперше побачив Миколу Куліша — « <g/> Дев'яносто сім <g/> » і « <g/> Комуну в степах <g/> » <g/> , написаних і зіграних у старому побутовому стилі <g/> , дещо з західніх клясиків ( <g/> « <g/> Господиня заїзду <g/> » Ґольдоні <g/> , « <g/> Собака садівника <g/> » Лопе де-Веµа <g/> ) <g/> , дещо з доби символізму в театрі ( <g/> « <g/> Затоплений дзвін <g/> » Ґ. Гавптманна <g/> , « <g/> Йоля <g/> » Ю. Жулавського <g/> ) <g/> , дещо з української клясики ( <g/> Шевченкові « <g/> Гайдамаки <g/> » <g/> , « <g/> Лісову пісню <g/> » й « <g/> Камінний господар <g/> » Лесі Українки <g/> ) <g/> .
doc#72 <p> Не оминули чистки теж періодичні видання ( <g/> так “ <g/> Літопис революції <g/> ” припинив виходити 1933 р. <g/> , “ <g/> Історик-більшовик <g/> ” закрито в першій половині тридцятих років <g/> , “ <g/> Нову [ <g/> пізніше “ <g/> СОЦІАЛІСТИЧНУ <g/> ] громаду <g/> ” — 1933 р. <g/> , “ <g/> Життя і революція <g/> ” — 1933 р. <g/> , “ <g/> Червоний шлях <g/> ” — 1936 р. і т.д. <g/> ) <g/> , театри ( <g/> в жовтні 1933 р. розгромлено “ <g/> Березіль <g/> ” <g/> ) <g/> , кіно ( <g/> 1933 р. Довженка переведено з України в Москву <g/> , що потягло за собою відповідні наслідки <g/> ) <g/> . </p>
doc#32 Починає виходити таборова газета ( <g/> хоч і без друкарні <g/> ) <g/> , закільчується театр ( <g/> Володимира Блавацького <g/> ) <g/> .
doc#72 1931 року в країні існувало 66 українських <g/> , 12 єврейських і 9 російських стаціонарних театрів ( <g/> ЕУ 2 <g/> , 3328 <g/> ) <g/> .
doc#81 <p> З театрами революції тримали кроку такі <g/> , як театри червоної армії <g/> , театри робітничої молоді ( <g/> троми <g/> ) <g/> ; до Харкова приїздив на µастролі навіть такий собі Московський робітничий Художній театр ( <g/> листопад 1933 <g/> ) <g/> .
doc#72 1923 року “ <g/> Просвіта <g/> ” мала чотири філії і 82 читальні поза Ужгородом <g/> , на 1934 р. — відповідно 10 і 230. При “ <g/> Просвіті <g/> ” існував український театр ( <g/> Руський народный театр <g/> , 1921-1929 <g/> ) <g/> , хор тощо ( <g/> ЕУ 2 <g/> , 2371 <g/> ) <g/> ; з 1928 р. “ <g/> Просвіта <g/> ” утримувала “ <g/> Народный дом <g/> ” в Ужгороді <g/> .
doc#93 Марджанішвілі давніше був причетний до московського Художнього театру ( <g/> тоді він був Марджанов <g/> ) <g/> , і його театр був тільки варіянтом театру Станіславського <g/> .
doc#0 У дорозі до Національного дівадла ( <g/> театру <g/> ) <g/> , від 1881 року одного з провідних осередків національного відродження над Влтавою <g/> . </p>
doc#81 , жахався <g/> , але ходив <g/> , це був успіх скандалу <g/> ) <g/> , динамізована — замість п'ятьох повільних дій розбита на серію швидкозмінних епізодів <g/> , ця вистава була в харківських обставинах бомбою <g/> , підкладеною під звичний театр Синельникова ( <g/> В Москві вона нищила традиції Малого театру <g/> ) <g/> .
doc#65 ( <g/> Наявність літератури й театру <g/> , звісно <g/> , сюди не належить <g/> : діялекти можуть мати свою літературу й театр <g/> ) <g/> : </p><p> Нормування мовознавцями й мовознавчими інституціями <g/> .
doc#14 Заради цього треба було розсадити вузьку <g/> , кімнатну ( <g/> павільйон <g/> , зветься це мовою театру <g/> ) декорацію Рильського <g/> .
doc#72 1923 року “ <g/> Просвіта <g/> ” мала чотири філії і 82 читальні поза Ужгородом <g/> , на 1934 р. — відповідно 10 і 230. При “ <g/> Просвіті <g/> ” існував український театр ( <g/> Руський народный театр <g/> , 1921-1929 <g/> ) <g/> , хор тощо ( <g/> ЕУ 2 <g/> , 2371 <g/> ) <g/> ; з 1928 р. “ <g/> Просвіта <g/> ” утримувала “ <g/> Народный дом <g/> ” в Ужгороді <g/> .
doc#66 Львів побачив оце тепер у театрі аж три твори Лесі Українки <g/> : « <g/> На полі крови <g/> » і « <g/> Йоганна <g/> , жінка Хусова <g/> » побачили світло рампи в Оперному театрі <g/> , « <g/> Одержима <g/> » — в Літературно-мистецькому клюбі <g/> .
doc#41 Театр Шекспіра постав із балаганного театру <g/> , « <g/> Фавст <g/> » із театру маріонеток <g/> , Шевченко підніс у високу літературу народню пісню <g/> , яка перед тим уважалася негідною уваги освічених людей <g/> , Достоєвський — кримінальний роман <g/> , Марко Вовчок - етнографічну розповідь <g/> .
doc#81 « <g/> Маклена <g/> » пройшла дванадцять разів при напівпорожній залі <g/> , і тільки дуже мало хто бачив цей заповіт Курбаса українському театрові <g/> , а може <g/> , і українському народові <g/> .
doc#93 Це техніка Шевченка в « <g/> Марії <g/> » <g/> , тільки засобами театру <g/> , а не поетичного слова <g/> .
doc#81 Загального глядача не пускали <g/> , від театру <g/> , а особливо від автора вимагали переробляти текст <g/> , ставлячи зовсім непотрібні крапки над і <g/> , щоб <g/> , боронь Боже <g/> , хтось не міг розтлумачити виставу як протирежимову ( <g/> тоді казали « <g/> контрреволюційну <g/> » <g/> ) й націоналістичну <g/> .
doc#81 Але в роки мого перебування в Львові це був <g/> , за зразком німецьких провінційних театрів <g/> , не оперний театр <g/> , а театр усіх жанрів <g/> : від опери <g/> , балету <g/> , оперети до драми <g/> , з дуже еклектичним репертуаром у кожному жанрі <g/> .
doc#81 Театрові Франка були далекі експерименти революційного театру <g/> , а що на них поставала мода <g/> , Юра запросив на режисера кількох вистав росіянина Бориса Ґлаґоліна <g/> .