Корпус текстів Юрія Шевельова (Шереха)
This action may take several minutes for large corpora, please wait.
doc#12 ве <g/> ) <g/> , Гг ( <g/> ге <g/> ) <g/> , Ґґ ( <g/> ґе <g/> ) <g/> , Дд ( <g/> де <g/> ) <g/> , Ее ( <g/> е <g/> ) <g/> , Єє ( <g/> йе <g/> ) <g/> , Жж ( <g/> же <g/> ) <g/> , Зз ( <g/> зе <g/> ) <g/> , Ии ( <g/> и <g/> ) <g/> , Іі ( <g/> і <g/> ) <g/> , Її ( <g/> йі <g/> ) <g/> , Йй ( <g/> йот <g/> ) <g/> , Кк ( <g/> ка <g/> ) <g/> , Лл ( <g/> ель <g/> ) <g/> , Мм ( <g/> ем <g/> ) <g/> , Нн ( <g/> єн <g/> ) <g/> , Оо ( <g/> о <g/> ) <g/> , Пп ( <g/> пе <g/> ) <g/> , Рр ( <g/> ер <g/> ) <g/> , Сс ( <g/> ес <g/> ) <g/> , Тт ( <g/> те <g/> ) <g/> , Уу ( <g/> у <g/> ) <g/> , Фф ( <g/> еф <g/> ) <g/> , Хх ( <g/> ха <g/> ) <g/> , Цц ( <g/> це <g/> ) <g/> , Чч ( <g/> че <g/> , або ча <g/> ) <g/> , Шш ( <g/> ше <g/> , або ша <g/> ) <g/> , Щщ ( <g/> шче <g/> , або шча <g/> ) <g/> , Юю ( <g/> йу <g/> ) <g/> , Яя ( <g/> йа <g/> ) <g/> , Ьь ( <g/> знак м'якшення <g/> ) <g/> . </p>
doc#67 У тому <g/> , щоб читач підставляв свої враження <g/> , свій життьовий досвід <g/> , під те <g/> , на що натякнув <g/> , але чого не договорив поет <g/> . </p>
doc#20 Перед ХІНО-ХПІПО він дістав аґрономічну освіту і через те <g/> , пройшовши шлях звичайного каторжника на фізичній праці <g/> , був виділений на вирощування городини в обставинах вічної мерзлоти й піврічної ночі <g/> .
doc#74 Питання про те <g/> , чи прийшлі селяни зрусифікуються <g/> , чи <g/> , навпаки <g/> , українізують міста <g/> , вису­валося на порядок денний і мало накласти свою печатку на наступні десятиліття <g/> . </p>
doc#54 Важить уже те <g/> , чого в поемі Первомайського нема <g/> .
doc#32 Багато разів видання Академії примушували Київ видавати те <g/> , чого Київ сам <g/> , мабуть <g/> , ніколи не видав би <g/> .
doc#44 , між ці бастіони страхітливої ерудиції втиснуто кілька сторінок про мову й народність ( <g/> 92-97. Далі М/Н. <g/> ) <g/> , Про те <g/> , чому Потебня вибрав такий " <g/> конспіративний <g/> " спосіб <g/> , щоб висловити свої міркування про М/Н <g/> , мова пізніше <g/> .
doc#29 Ні збляклі афіші й фотографії <g/> , ні шкіци оформлення чи костюмів не відтворюють цілости вистави <g/> , зникає в них те <g/> , що <g/> , власне <g/> , робить виставу виставою <g/> : співгра різних мистецтв і живі люди як будівельний матеріял театрального твору <g/> .
doc#38 Двічі він каже про те <g/> , що <g/> , на жаль <g/> , мова барокової літератури лишилася не нормована ( <g/> с. 254 <g/> , 316 <g/> ) <g/> .
doc#77 <p> Сучасне для них водночас рівною ще мірою і минуле і майбутнє <g/> ; те <g/> , що було <g/> , і те <g/> , що буде <g/> , рівною мірою сходяться в фокусі теперішнього <g/> .
doc#95 Те <g/> , що було Харковом у мої дні <g/> , — тепер не більше <g/> , як третина міста <g/> .
doc#11 Те <g/> , що в Кундери є вдалою чи невдалою <g/> , потрібною чи зайвою - філософією сексу <g/> , у випадку Андруховича більше скидається на еротичні мрії молодика <g/> .
doc#28 Він охоче пише про речі або особи <g/> , не називаючи їх ( <g/> « <g/> Наставила шовкових кросен <g/> » – так починається без підмета поезія <g/> , і поет і далі не називає « <g/> героїні <g/> » свого вірша <g/> ) або називаючи їх тільки займенником ( <g/> « <g/> Вона жива і нежива <g/> » – хто вона <g/> , в усій поезії невідомо <g/> ) <g/> , при чому те <g/> , що в одній строфі він називає займенником третьої особи <g/> , в дальших строфах він може назвати займенником першої або другої особи ( <g/> « <g/> За водою зозуля кує <g/> » <g/> ) <g/> ; він охоче впроваджує в поезії якісь нерозкривані інтимні подробиці <g/> : </p><p> ( <g/> Двічі я зрадив ніжну сестру <g/> . </p>
doc#47 <p> Спільне й те <g/> , що в більшості випадків не дано « <g/> портрету <g/> » рослини чи квітки <g/> , тільки вихоплено якусь одну її рису <g/> , що <g/> , зрештою <g/> , відповідає дитинному баченню світу І найголовніше — і найбільше впадає в око — і криком вимагає пояснення — змальований сумою об- </p><p> 1 Певна трансцендентність « <g/> ботанічних <g/> » образів і циклів Ляту- ринської стане ще очевиднішою <g/> , коли порівняти їх з теж « <g/> ботанічним <g/> » пейзажем Григорія Тютюнника в його романі « <g/> Вир <g/> » <g/> , де головне — конкретність образу квітів і рослин ( <g/> що не виключає ні прихованого суб'єктивного пляну <g/> , ні майстерности цих пейзажів
doc#55 назв населених пунктів <g/> , але насторожує те <g/> , що в випадках такого типу правила упорядників приймаються за первісне <g/> , а факти мови за вторинне <g/> .
doc#78 Характеристичний деталь <g/> , що свідчить про збереження цієї традиції <g/> , є те <g/> , що в історичних творах кінця 18 — початку 19 ст <g/> .
doc#93 У нашому контексті найцікавішим для автора і <g/> , припускаю <g/> , для читачів буде не тільки те <g/> , що вистава зовсім <g/> , категорично <g/> , доглибно вільна від приписів « <g/> соцреалізму <g/> » і шабльонів провінційного своєю істотою сталінського і післясталінського радянського театру <g/> , що це вистава новаторська <g/> , відважна <g/> , революційна і в цьому сенсі перекидає місток до осягів театрів різних націй <g/> , утримуваних у межах Радянського Союзу <g/> , театрів двадцятих років <g/> .
doc#5 Єдине <g/> , що ми знаємо про її вдачу <g/> , це те <g/> , що вона глибоко й віддано кохає <g/> .
doc#21 МУР повинен розіслати всім партіям свій ультиматум — меморандум про те <g/> , що вони для нас практично не існують <g/> .
doc#101 Коли приїхав спочатку до Німеччини <g/> , а потім — Швеції <g/> , то відкрив для себе головне те <g/> , що все <g/> , чого я навчився і що знав досі <g/> , було далеко не достатнім <g/> , провінційним <g/> .