Корпус текстів Юрія Шевельова (Шереха)
This action may take several minutes for large corpora, please wait.
doc#19 <p> До вас думка моя лине <g/> , над вами витає <g/> , </p><p> Бо там <g/> , бачу <g/> , жизть бурує <g/> , там народ рухає <g/> ! </p>
doc#68 Там <g/> , де вірш може стати сантиментальним <g/> , він її рішуче обрубує <g/> , і його ритми стають колючо - дисонантними <g/> .
doc#66 Блавацький <g/> , мабуть <g/> , відчув це <g/> , і навіть там <g/> , де за текстом він просто копіює Христа <g/> , він дав все таки образ Юди <g/> .
doc#49 У цьому шуканні довших слів одна з причин нахилу Барки до префіксованих дієслів ( <g/> наздоганяє <g/> , виіскрюється <g/> , досвічати — там <g/> , де могло б буги просто <g/> : доганяє <g/> , іскриться <g/> , світати <g/> ) <g/> ; нахилу до пестливих і здрібнілих форм ( <g/> перекотиполенько <g/> , буйненький <g/> , тополенька <g/> ) <g/> ; нахилу зліплювати два слова в одне ( <g/> город-руїна <g/> , хмара-піна <g/> , татко-ненька — група з одним головним наголосом і другим другорядним <g/> , тоді як у сполуках слів зруйнований городок <g/> , спінена хмара <g/> , татко і ненька — було б два сильні наголоси <g/> ) <g/> .
doc#33 Там <g/> , на окремих ділянках <g/> , обробляють вони ниви свого минущого існування <g/> , вирощують радісні й розпачливі квітки свого маленького життя <g/> , там кожного чекає те <g/> , що не чекає іншого <g/> , може подібне <g/> , але втілене в інші почування <g/> , зафарблене в інші відтінки <g/> , розлите по шклянках іншого скла <g/> , візерунків і якости <g/> .
doc#96 Побував там <g/> , правда <g/> , Омелян Пріцак і вивіз звідти неоціненні докази <g/> , що Русь не була Руссю <g/> , але він був у гостях <g/> .
doc#23 <p> У першій половині XIX сторіччя українська література не мала своєї періодики <g/> , ані видавництв <g/> , і нові твори друковано головне по альманахах <g/> , що час від часу видавалися то там <g/> , то сям <g/> .
doc#58 І там <g/> , тільки там <g/> , починається правда мистецтва <g/> . </p>
doc#35 Це там <g/> , у другій половині XVII століття <g/> , виплекувано той тип « <g/> хахла <g/> » <g/> , що пристосуванням і пристосовництвом шукає теплої місцинки <g/> , той тип <g/> , що став національним лихом і прокляттям <g/> .
doc#48 Це там <g/> , як ніде інде <g/> , розчавлено людську особистість <g/> ; це там <g/> , як ніде інде <g/> , голос має підлість <g/> , мерзота і страх <g/> .
doc#8 Пригадую <g/> , як майже по-дитячому радів Петров-Бер <g/> , коли <g/> , після уважних студій над Монтеск'є та іншими мислениками XVIII сторіччя <g/> , він дійшов висновку <g/> , що вже там « <g/> лежить увесь Маркс <g/> » <g/> . </p>
doc#5 Там автор шукав широкого тла <g/> , тут він волів би подати своїх героїв на абстрактних чорних сукнах <g/> .
doc#11 <p> І це так <g/> , саме так <g/> , хоч ми у Венеції <g/> , а не в Києві <g/> , хоч рацію мав Андрухович <g/> , що ми не переступили ще Альпи <g/> , та де там Альпи <g/> , ми ще таки нівроку мізерненького срібнолентого Сяну ще не перебрели <g/> , а там же й Одра <g/> , і Ельба <g/> , і Райн <g/> , — а все-таки хорал із « <g/> Золотого гомону <g/> » в наших вухах <g/> , дарма що бубабівські огирі сексують з Адою Цитриною <g/> , і то при співпраці баварських уже трохи захеканих цапів <g/> . </p>
doc#64 Там бо святии Київ <g/> , не місто з вулицями <g/> , будинками <g/> , урнами для сміття і сміттям поза урнами <g/> , — а місто-візія <g/> , храм української історії <g/> .
doc#50 У нас є тепер деякі книжки <g/> , де автори <g/> , не мавши що сказати <g/> , напускають яко мога більше туману <g/> , щоб бідний читач мав враження <g/> , що там бозна скільки сказано <g/> , тільки він <g/> , неоковирний <g/> , не здатен того збагнути <g/> .
doc#56 Чи багато росіян психологічно готові прийняти становище <g/> , коли щоб поїхати до Харкова чи Одеси <g/> , росіянин мусітиме прийти до українського консульства в Москві <g/> , чи Ленінграді <g/> , чи Солженіцинселі десь у нетрах Сибіру <g/> , — де там буде тоді столиця нової Росії — і дістати візу українських господарів землі української <g/> , як він робить <g/> , коли хоче поїхати до якоїсь там Англії чи Албанії <g/> ?
doc#90 Черниш питає <g/> : « <g/> А ми й там будемо <g/> ?
doc#43 У нього був такий собі маленький елегантний кишеньковий записник-календарець <g/> , і там були відповіді на всі питання <g/> .
doc#88 Особливості запровадження цієї лінії в науку з'являються не внаслідок якоїсь спеціяльної політики <g/> , а внаслідок зіткнення загального політичного курсу з людським матеріялом <g/> , хоч би як там було <g/> , досить особливим <g/> . </p>
doc#102 Там було три групи і була така система <g/> : спочатку брали по запису <g/> , а потім робили кращу <g/> , середню і гіршу <g/> .