Корпус текстів Юрія Шевельова (Шереха)
This action may take several minutes for large corpora, please wait.
doc#62 ( <g/> Від кінця вісімдесятих років <g/> , коли став " <g/> прозорим <g/> " західний кордон України <g/> , переорієнтація ставала потрібна зовсім інакша <g/> , - але тут мова <g/> , підкреслю <g/> , про початок вісімдесятих років <g/> , коли кордони на сході Европи стояли <g/> , здавалося <g/> , непорушно на довгі роки <g/> ) <g/> .
doc#27 І ще <g/> : « <g/> Куліш був но суті ідеологом сильного " <g/> третього стану <g/> " <g/> …
doc#53 <p> 4. Спорадично іменні прикметники в предикативній і атрибутивній функції <g/> : подобен бесмертним ( <g/> 8 <g/> , 14 <g/> ) <g/> ; всяк раз ( <g/> 8 <g/> , 45 <g/> ) <g/> ; повен майдан став ( <g/> 8 <g/> , 16 <g/> ) <g/> . </p>
doc#45 <p> Еволюціонізм ИЗРГ 2 був посилений і посунений далеко вперед в ИЗРГ 3 <g/> , виданій посмертно 1899 р. Ґрандіозний задум цієї книги був — через аналізу залишків передісторичного стану в історично засвідчених етапах розвитку слов'янських і балтицьких мов — показати постання частин мови з давнішого недиференційованого стану ( <g/> реконструйованого Потебнею <g/> ) на тлі еволюції мислення ( <g/> хай цей паралелізм розвитку мислення й мови не завжди був повний чи абсолютний <g/> ) <g/> .
doc#40 Отже <g/> , лапки тут стали ( <g/> чи стають <g/> ) знаком нереалізованої або не безпосередньо сприйнятої прямої мови <g/> , а уступ і риска — знаком безпосередньо сприйнятої ( <g/> отже <g/> , і реалізованої <g/> ) прямої мови <g/> .
doc#4 <p> Тут особа авторки не зовсім усунена <g/> , бачимо її і в займеннику мене і в виборі особи дієслова ( <g/> стану <g/> ) <g/> .
doc#15 ( <g/> І. Франко <g/> ) </p><p> І навіть коли дієслова в безособовій формі нема ( <g/> нульова зв'язка в теперішньому часі <g/> ) <g/> , не підлягає сумніву <g/> , що відповідні конструкції сприймаються як безособові <g/> , а головний член речення - як предикативний прислівник ( <g/> категорія стану <g/> ) <g/> .
doc#15 Здебільшого вона підлягає заміні на особове речення з підметом <g/> , що виражає дійову особу <g/> , і з присудком <g/> , вираженим дієсловом <g/> ; дуже часто перероджується вона на безособові речення <g/> , де безособова форма дієслова супроводиться адвербіялізованим предикативним іменником [ <g/> за В. Виноградовим - іменник тут перейшов у категорію стану <g/> ) <g/> . </p>
doc#4 <p> А ще страшніш — пізнати <g/> , що милий </p><p> не той став <g/> , а може й не був таким <g/> , </p><p> якого без тями ввесь вік любила </p><p> й якого ще й досі <g/> … </p>
doc#65 Інакше кажучи <g/> , ця ситуація виникла в наслідок загального політичного стану <g/> , а не просто спеціяльної мовної політики <g/> . </p>
doc#81 Матеріялістом-антиідеалістом я не став <g/> , але відчуття ( <g/> так <g/> , відчуття <g/> , не усвідомлення й розуміння <g/> ) відносности обох світоглядів у мені виросло <g/> , і я не був певний <g/> , щу краще і куди я належу <g/> .
doc#81 Німеччиною він ще не став <g/> , але на Україну він більше не скидався <g/> .
doc#11 Це могло бути третьою інтермедією <g/> , але не стане <g/> , бо не має літературного характеру <g/> .
doc#72 Зусилля <g/> , спрямовані на покращання стану <g/> , в Галичині й Буковині велися в культурній <g/> , економічній та політичній сфері <g/> ; на підросійській Україні переважно у сфері культурній <g/> ; на Закарпатті їх властиво не було зовсім <g/> .
doc#9 Але на це треба вважати <g/> , коли б хто схотів убачати в мові художніх творів І. Нечуя-Левицького з життя інтелігенції повний відбиток того стану <g/> , в якому лишилася б українська літературна мова <g/> , якби вона не сприйняла припливу галицьких мовних елементів <g/> .
doc#73 <p> 1 </p><p> Війна 1939—1945 років спричинилася до цілковитої ліквідації того стану <g/> , в якому перебувала українська література перед тим <g/> .
doc#63 Крайніми виявами цього стали <g/> , з одного боку <g/> , носії українського шовінізму <g/> , з другого — ті <g/> , хто прийняв місто таким <g/> , як воно є <g/> , — наприклад <g/> , футуристи з « <g/> Нової Генерації <g/> » <g/> .
doc#47 У поменшенні відбилася тут кардинальна відмінність між переважним ( <g/> хоч не виключним <g/> ) характером двох головних струмів української літератури після поразки Визвольних Змагань — літератури підрадянської і літератури еміграційної <g/> , що стали <g/> , за влучним виразом Богдана Бойчука й Богдана Рубчака <g/> , « <g/> координатами <g/> » <g/> , конечним доповненням одна до одної <g/> . </p>
doc#63 Яке відгалуження його <g/> : активно-вольове чи пасивно-споглядальне переможе - тепер сказати тяжкого тільки те <g/> , що до неоклясицизму вороття немає і коли в формі про це говорили експерименти в межах сонету ( <g/> « <g/> Лот <g/> » <g/> ) а далі і вільний вірш « <g/> України <g/> » <g/> , то в « <g/> Попелі імперій <g/> » уже цілком досягнено того стану <g/> , за якого форма слухняно скоряється кожному порухові думки і чуття <g/> , кожному ходові сюжету <g/> , а не деформує їх своїми залізними законами <g/> .
doc#98 Не такий уже <g/> , здавалося б <g/> , значний епізод — публікація віршованого <g/> , напівпамфлетного за характером <g/> , відгуку В. Мови на не надто визначну п'єсу П. Куліша « <g/> Байда <g/> , князь Вишневецький <g/> » <g/> , став <g/> , завдяки Вашому едиторському і науково-аналітичному мистецтву — чи <g/> , принаймні <g/> , мав стати — справжньою подією на українському інтелектуальному полі <g/> .