This action may take several minutes for large corpora, please wait.
doc#40 | , побажання <g/> , іноді докору <g/> , напр <g/> . <g/> : « <g/> Ox-ох <g/> ! | старі | <g/> , старі <g/> ! Сидіть би вам тільки на печі та жувать |
doc#9 | років київська українська громада ( <g/> так звана " <g/> | Стара | Громада <g/> " <g/> ) щорічно відпускає певні кошти на |
doc#12 | тут о <g/> , е <g/> , ѣ <g/> , то пишемо тепер не и <g/> , а і <g/> , напр <g/> . <g/> : кіт ( <g/> | старе | <g/> : котъ <g/> ) <g/> , піч ( <g/> старе <g/> : печь <g/> ) <g/> , сіно ( <g/> старе <g/> : сѣно <g/> ) <g/> . </p> |
doc#72 | й Австро-Угорщиною <g/> . Війна почалася 18 липня ( <g/> | старого | стилю <g/> ) 1914 р. і Правобережжя ( <g/> Київська |
doc#12 | тоді <g/> , коли давніше тут було ы або и <g/> , напр <g/> . <g/> : мило ( <g/> | старе | <g/> : мыло <g/> ) <g/> , сила ( <g/> старе <g/> : сила <g/> ) <g/> . Отже <g/> , коли давніше |
doc#40 | , мандарин <g/> , джонка <g/> , пагода <g/> . Традиційний опис ( <g/> | старої | <g/> ) Туреччини викликає в пам'яті такі слова <g/> , як |
doc#12 | тепер не и <g/> , а і <g/> , напр <g/> . <g/> : кіт ( <g/> старе <g/> : котъ <g/> ) <g/> , піч ( <g/> | старе | <g/> : печь <g/> ) <g/> , сіно ( <g/> старе <g/> : сѣно <g/> ) <g/> . </p><p> Про и в групах ри <g/> , ли |
doc#96 | — упорядковано касарняний і реґляментований ( <g/> | старі | цвинтарі були дещо відмінні <g/> ) <g/> . Можна б говорити |
doc#12 | було ы або и <g/> , напр <g/> . <g/> : мило ( <g/> старе <g/> : мыло <g/> ) <g/> , сила ( <g/> | старе | <g/> : сила <g/> ) <g/> . Отже <g/> , коли давніше було тут о <g/> , е <g/> , ѣ <g/> , то |
doc#12 | . <g/> : кіт ( <g/> старе <g/> : котъ <g/> ) <g/> , піч ( <g/> старе <g/> : печь <g/> ) <g/> , сіно ( <g/> | старе | <g/> : сѣно <g/> ) <g/> . </p><p> Про и в групах ри <g/> , ли див <g/> . II А 4. </p><p> 3. Літеру |
doc#30 | , не від вибуху громадянських почувань <g/> ) | старий | Нечуй <g/> , як його віддали до богадільні <g/> , як він |
doc#1 | безверхого <g/> , бо позбувся правлячої верхівки <g/> ) <g/> , | старого | дуба <g/> , чиє верховіття вигризене шашелями <g/> , але |
doc#40 | рушник <g/> , сильний вітер <g/> ) і не як чиясь дія ( <g/> напр <g/> . <g/> , | старий | читає <g/> , учні б'ються <g/> ) <g/> , а сама в собі <g/> , як окреме |
doc#19 | попів саме в момент смерти її батька <g/> , | старого | отця Гервасія <g/> . У « <g/> Суєті <g/> » маємо сцену |
doc#81 | тенора великої слави <g/> , але тепер уже <g/> , власне <g/> , | старого | <g/> , гладкого й майже безголосого — для нього |
doc#24 | преренесансі <g/> : Джотто <g/> , Візантія <g/> , | стара | ікона — чи не ті ж закономірності штовхнули |
doc#39 | . І як розкішно прозвучали ці монологи — Гордія <g/> , | старої | Корецької <g/> , Варки <g/> , вирвані з настирливої |
doc#59 | , « <g/> це виглядає так <g/> , ніби розкаяний грішник <g/> , | старий | піратюга <g/> , приходить до ченців з чину Педра іль |
doc#68 | Колима <g/> . Не знати <g/> , чи ці земляки — інші засланці <g/> , | старі | прибульці чи може навіть каґебісти <g/> . При |
doc#12 | пар <g/> , напр <g/> . <g/> : „Осміхаються неводи і канати <g/> , | стара | парусина і поплавки <g/> , вудлища й весла“ ( |