Корпус текстів Юрія Шевельова (Шереха)
This action may take several minutes for large corpora, please wait.
doc#35 Слова <g/> , вкладені в уста Христові <g/> , звучать тією ж упевнено вольовою інтонацією <g/> : « <g/> І вставши яко рік мир вам <g/> , так буде <g/> .
doc#45 Як писала газета " <g/> Слово <g/> " <g/> : " <g/> Познайомився він з деякими нашими молодими людьми <g/> , котрі обдарували його своїми галицько-руськими творами і мали нагоду почути прекрасний єго говор український <g/> , бесіду ісполнену щирою отверстію ( <g/> !
doc#62 Усі деталі такого роду в цих нібито суто приватних листах вкладаються на цілісний образ справжнього homo sapiens <g/> , і хочеться окреслити цю людину Шекспіровими з " <g/> Гамлета <g/> " словами " <g/> He was a man <g/> , take him for all in all <g/> " <g/> .
doc#45 Не надто ймовірно <g/> , щоб причиною стала замітка у львівському " <g/> Слові <g/> " чи навіть публікація віденської " <g/> Рresse <g/> " <g/> .
doc#40 ( <g/> Словом лексика окреслюють також увесь запас слів даної мови <g/> ) <g/> . </p>
doc#29 Те <g/> , що тепер відчуваємо як « <g/> Березіль <g/> » <g/> , що розуміємо <g/> , кажучи про « <g/> Березіль <g/> » <g/> , — це були 5 ( <g/> словами — п'ять <g/> ) вистав Курбаса <g/> : збойкотоване « <g/> Золоте черево <g/> » <g/> , вибухові « <g/> Народній Малахій <g/> » <g/> , « <g/> Мина Мазайло <g/> » і « <g/> Диктатура <g/> » <g/> , нарешті <g/> , в похоронному мовчанні серед майже порожнього театру два тижні ( <g/> як колись — « <g/> Золоте черево <g/> » <g/> ) йшла « <g/> Маклена Ґраса <g/> » <g/> .
doc#42 Звичайно <g/> , можна було б ствердити « <g/> суголосність <g/> » ( <g/> слово яке <g/> , Господи <g/> !
doc#71 <p> У поезії Шевченка мотив мови ( <g/> слова <g/> ) належить до найважливіших <g/> .
doc#28 І нарешті особливо красномовно про символістичні основи поетового світосприйняття говорять рядки <g/> , що характеризують безпосередньо його творчий процес <g/> : </p><p> Епітет серед них ( <g/> слів поезії <g/> ) як напасть <g/> : </p><p> уродиться <g/> , де й не чекав <g/> , </p><p> і тільки ямби та анапест </p><p> потроху бережуть устав <g/> . </p>
doc#40 Одначе таких іменників дуже мало <g/> , як правило це чужі слова ( <g/> слово міць теж не виняток <g/> , бо це польонізм <g/> , хоч частково й поукраїнщений назверх <g/> ) <g/> , і на тлі звичайних стосунків вони завжди мають функцію певного відмінка <g/> , тільки визначається це не з їх закінчення <g/> , а виключно з їх ролі в реченні <g/> .
doc#80 Вони оптимістичні в своїх вчинках <g/> , себто в своїх творах ( <g/> Слова поета — його діла <g/> ) <g/> , вони песимістичні в своїх програмах <g/> , поглядах <g/> , світовідчутті <g/> .
doc#47 Адже з самим образом літописця від часів Пуш- кінового « <g/> Бориса Годунова <g/> » в'яжеться уявлення про ченця <g/> , що <g/> , відійшовши від життя <g/> , описує й записує його факти ( <g/> словами Григорія Отреп'єва <g/> ) <g/> , « <g/> добру и злу внимая равнодушно <g/> » <g/> .
doc#40 От такі словосполучення <g/> , які виступають як цілість із значенням <g/> , що не дорівнює сумі значень їх складових частин <g/> , звуться фразеологічними зворотами <g/> , або ідіомами ( <g/> слова ідіом уживають ще в іншому значенні <g/> , про що мова буде далі <g/> ) <g/> . </p>
doc#40 ) слова варе́ный <g/> , пече́ний <g/> , хоч вони і утворені від дієслів варити <g/> , пекти <g/> , не можна вважати за дієприкметники <g/> : вони не мають виду ( <g/> якби дотримуватися виду <g/> , то <g/> , власне <g/> , треба було б сказати зва́рених <g/> , спе́чених <g/> ) і не мають дієслівного керування ( <g/> не можна бо сказати <g/> , наприклад <g/> , варе́них у казані <g/> , пече́них на сильному вогні <g/> , </p><p> — якби поставити ці слова в такі словосполучення <g/> , то треба було б сказати <g/> : зва́рених у казані <g/> , спе́чених на сильному вогні <g/> . </p>
doc#40 ) слово Суботове не спроможне вступити в зв'язок з будь-яким іншим наявним у даному реченні словом без посередництва прийменника через <g/> .
doc#40 ) слово веде керує словом коня безпосередньо <g/> , вимагаючи знахідного відмінка <g/> , а словом поводи посередньо <g/> , вимагаю чи знахідного відмінка через посередництво прийменника за <g/> .
doc#40 ) слово що не тільки зв'язує підрядне речення з головним ( <g/> де йому відповідає відповідник з того <g/> ) <g/> , а і виконує в підрядному реченні ролю підмета <g/> , — отже <g/> , є типове сполучне слово <g/> .
doc#27 <p> ( <g/> « <g/> До Марусі В [ <g/> овківни <g/> ] » <g/> ) </p><p> Слово нам верне і силу давнезну і волю <g/> , </p><p> І не один в нас лавровий вінок обів'є круг чола <g/> . </p>
doc#65 Де була найменша змога <g/> , вони вибирали ( <g/> або впроваджували <g/> ) слова <g/> , близькі до російських <g/> , лишаючи поза межами словника ті синоніми <g/> , що могли б збити їх з накресленого шляху <g/> .
doc#40 Тому в архаїчній мові узгоджений прикметник ( <g/> або дієприкметник <g/> ) ставився безпосередньо побіч іменника <g/> , а залежні від цього прикметника ( <g/> або дієприкметника <g/> ) слова стояли вже далі <g/> , напр <g/> .