Корпус текстів Юрія Шевельова (Шереха)
This action may take several minutes for large corpora, please wait.
doc#29 Те <g/> , що тепер відчуваємо як « <g/> Березіль <g/> » <g/> , що розуміємо <g/> , кажучи про « <g/> Березіль <g/> » <g/> , — це були 5 ( <g/> словами — п'ять <g/> ) вистав Курбаса <g/> : збойкотоване « <g/> Золоте черево <g/> » <g/> , вибухові « <g/> Народній Малахій <g/> » <g/> , « <g/> Мина Мазайло <g/> » і « <g/> Диктатура <g/> » <g/> , нарешті <g/> , в похоронному мовчанні серед майже порожнього театру два тижні ( <g/> як колись — « <g/> Золоте черево <g/> » <g/> ) йшла « <g/> Маклена Ґраса <g/> » <g/> .
doc#39 Мережана-гаптована <g/> , золотом вишивана <g/> , словом за серце беручка <g/> , у масних чорнозем- лях <g/> , у соняшному бринінні <g/> , в місячній поводі-зливі <g/> . </p>
doc#54 Їх ритм — механічний <g/> , їхня фраза неоковирна <g/> , слова — байдужі <g/> .
doc#102 Слово « <g/> ренегат <g/> » — латинського походження і означає перекинчик <g/> , людина <g/> , що змінила свої попередні погляди й перейшла до ворожого табору <g/> .
doc#60 <p> </doc> </p><p> Слово « <g/> пуризм <g/> » належить до тих слів <g/> , які <g/> , рідко вживаються на радянській Україні <g/> .
doc#49 <p> Так поводився з часом і простором автор « <g/> Слова о полку Ігоревім <g/> » <g/> .
doc#24 <p> Він даний уже у вступному « <g/> Слові перед завісою <g/> » <g/> , даний як незмірне багатство ліній <g/> , фарб і структур <g/> , як зміст величезного багатства вмістів — від зеленого кольору цілини <g/> , через розбризк сірих плямок буденщини і чорну лінеарність напружених працею жил до свого апогею <g/> , до червоного кольору <g/> , « <g/> що так владно панує на нашому пано <g/> » <g/> , що викликає найбільшу екстазу автора і вже з себе виділяє все багатство додаткових тонів — смарагдових <g/> , фіялково-білих <g/> , аквамаринних <g/> , сріблястих і сили інших <g/> .
doc#37 Під його орудою шрифти пішли на друк газети « <g/> Слово <g/> » <g/> , редактором якої став сам Довгаль <g/> .
doc#67 <p> </doc> </p><p> У цьому виступі на симпозіюмі « <g/> Традиція і новаторство <g/> » <g/> , що його зорганізувало об'єднання українських письменників в еміграції « <g/> Слово <g/> » 26 — 27 грудня 1964 року в Нью-Йорку <g/> , зберігаємо стиль усної мови перед авдиторією <g/> . </p>
doc#55 Було це часом дещо незручно <g/> , приміром <g/> , у абеткуванні слів у словниках і списках або в дотриманні престижности мови <g/> , але не було це трагедією <g/> , мова вистояла <g/> .
doc#101 Ю. Шевельов мав різні зустрічі <g/> : з викладачами і студентами філологічного факультету Чернівецького університету <g/> , з мером міста Віктором Павлюком <g/> , на телебаченні в передачі Параски Нечаєвої « <g/> Спочатку було слово <g/> » <g/> , з колективом філологічного факультету Кам'янець-Подільського педінституту — і скрізь було багато людей <g/> , знайомих з працями Ю. Шевельова <g/> , скрізь було багато запитань <g/> , а особливо — в студентській авдиторії <g/> : </p><p> — Хто були Ваші учителі <g/> ? </p>
doc#97 Але це поодинокі місця в таки порядно одноманітній <g/> , спокійній течії <g/> , що приносить <g/> , не поспішаючи <g/> , один деталь за одним <g/> , і виклад робиться — не біймося слова <g/> , адже його вживали старші ще в моїй родині <g/> , говорячи про « <g/> Одіссею <g/> » <g/> , — робиться нуднуватим <g/> , і читача бере спокуса проминути цю сторінку або й — у нетерплячіших — відкласти всю книжку вбік <g/> .
doc#2 <p> Ворожить про весну колишню <g/> , </p><p> Любов вціловує в слова </p><p> І випускає — сокіл-пісню </p><p> З гаптованого рукава <g/> . </p>
doc#47 <p> Ворожить про весну колишню <g/> , </p><p> Любов вціловує в слова </p><p> І випускає — сокіл-пісню </p><p> З гаптованого рукава <g/> . </p>
doc#85 Отже <g/> , і заперечувати постання цього стилю треба не апріорними схемами й вживанням слів <g/> , які автор вважає за компромітуючі ( <g/> марксизм тощо <g/> ) <g/> , а конкретно <g/> , озброївшися фактами українського літературного процесу <g/> . </p>
doc#61 Портрети дійових осіб <g/> , звичайно — найстатичніша частина прозових творів <g/> , — розсипаються деталями <g/> , подаються з різних поглядів і в різних ситуаціях <g/> , так іцо кінець-кінцєм читачеві лишається з цих нібито прямо протилежних або несхожих деталів вималювати справжній портрет <g/> , оцінити відмінні оцінки й висловлювання <g/> , сказати своє вирішальне слово <g/> .
doc#6 І всі ці роки він уперто <g/> , гарячково малював <g/> , пройшовши через найтяжче випробування <g/> , — його власними словами <g/> , — “ <g/> вісім років відмов від мистецьких галерій <g/> ” ( <g/> 167. Тут і далі <g/> , вказівка на сторінку без дальших посилань указує на друге <g/> , скорочене видання його книжки “ <g/> Хтось коло мене <g/> ” <g/> , вказівка з цифрою 1 — на перше <g/> ) <g/> .
doc#69 Тому моїм гостям з батьківщини я міг би відповісти словами \" <g/> Інтернаціоналу\" — \" <g/> Не ждіть рятунку ні від кого <g/> .
doc#70 Тому моїм гостям із батьківщини я міг би відповісти словами <g/> , добре вам знаними з іншого тексту <g/> : “ <g/> Не ждіть рятунку ні від кого <g/> …
doc#62 Нагадати не зашкодить ні мені <g/> , ні вам <g/> , що цивілізація - річ складна і що гратися словами <g/> : клясицизм <g/> , християнство <g/> , арійці <g/> , семіти і т. д. не слід " ( <g/> 1893 <g/> ) <g/> . </p>