Корпус текстів Юрія Шевельова (Шереха)
This action may take several minutes for large corpora, please wait.
doc#40 : « <g/> Ось <g/> , годі <g/> , дочко <g/> , себе неволити <g/> , та давай трохи спочинемо <g/> » ( <g/> Вас <g/> .
doc#4 <p> Почнім з комплексу гармонійности світу й гармонійности розчинення особи <g/> , себе <g/> , в гармонії світу <g/> .
doc#81 Правдоподібно <g/> , ця особливість пам'яті зв'язана з дуже довгим неіснуванням часу для мене і одне одного <g/> , ці особливості мого мислення й світобачення <g/> , себе підтримують <g/> .
doc#40 Це саме стосується в родовому і знахідному відмінку і до особових займенників я <g/> , ти і зворотного себе <g/> : мене — до мене <g/> , тебе — з тебе <g/> , себе — на себе ( <g/> але в місцевому відмінку тут наголос лишається на кінці <g/> : при <g/> .
doc#40 Наприклад <g/> , від займенника я <g/> , ти <g/> , себе <g/> , цей взагалі не можна витворити жадного слова за допомогою афіксів <g/> .
doc#59 Себе Божок уважає за « <g/> людину чину й волі <g/> » <g/> , бо він умів і уміє « <g/> не скоритись життю <g/> » <g/> .
doc#68 ) Подібні спостереження можна було б зробити щодо вживання дієприкметників на -лий ( <g/> « <g/> Себе пригадалий вогонь <g/> » <g/> !
doc#68 У Стуса - « <g/> Себе на думці вже ловлю <g/> , що і не жив <g/> , а вже нажився <g/> » <g/> , - у Шевченка - « <g/> І не знаю <g/> , Чи я живу <g/> , чи доживаю <g/> » <g/> .
doc#84 Вони ніколи не бачили моря <g/> , але це не перешкоджає їм називати табір морським <g/> , а себе почувати морськими вовками <g/> .
doc#4 Та все таки поріг <g/> , що його треба переступити — страшний <g/> , і поетка уявляє його не як трі- юмф <g/> , а себе не пишною нареченою Господньою <g/> , а « <g/> закуреною <g/> , босою <g/> …
doc#94 Майбутній рай перемістився на землю з неба <g/> , і винагорода за муки належатиме тепер не безсмертній душі <g/> , а нащадкам <g/> ; і <g/> , на додаток <g/> , раніше це Бог насилав лихо й загибель на свою жертву <g/> , а тепер ця жертва мусіла сама йти назустріч своїм мукам і загибелі <g/> , активно себе руйнувати й нищити <g/> . </p>
doc#59 Вона розумна <g/> , глибока <g/> , вона вміє аналізувати себе і інших <g/> .
doc#16 Але саме так на практиці поводиться масова людина <g/> , коли вона говорить <g/> , доповідає або пише <g/> » ( <g/> с. 47 <g/> ) <g/> ; « <g/> Але масова людина почувала б себе пропащою <g/> , якби занурилася в дискусії <g/> , тому вона інстинктивно цурається визнати цю об'єктивну інстанцію <g/> » ( <g/> с. 48 <g/> ) <g/> ; « <g/> Суспільний провід захоплює людина <g/> , яку засади культури лишають холодною <g/> » ( <g/> с. 53 <g/> ) <g/> ; « <g/> І такими стають усі масові рухи <g/> , що в своїй однобічності заводять кулачний бій з тією чи тією частиною минулого <g/> , замість того <g/> , щоб поступово сприйняти все минуле <g/> » ( <g/> с. 62 <g/> ; сторінки за німецьким виданням <g/> : « <g/> Der Aufstand der Massen <g/> » <g/> , 1947 <g/> ) <g/> .
doc#81 Є люди <g/> , що взагалі не можуть жити <g/> , не бачачи себе відбитим в інших <g/> .
doc#92 Він не міг жити інакше <g/> , як бачачи себе віддзеркаленим в інших <g/> .
doc#99 траса ще звалася не трасою <g/> , а старомодно — шляхом <g/> , у подібній ситуації бачив себе не хто інший <g/> , а ще Шевченко <g/> . ( <g/> Тільки і це тоді ще не
doc#27 <p> Звісно <g/> , і в « <g/> Воссоединении <g/> » і в « <g/> Отпадении <g/> » є деякі полемічні перебільшення <g/> , але тут ідеться не про такі прояви <g/> , природні в обставинах « <g/> козакофільського оточення <g/> » <g/> , в якому бачив себе Куліш <g/> , а про єдність головної концепції <g/> . </p>
doc#81 Для мене <g/> , людини комплексу другої парти <g/> , було неусвідомленою приємністю бачити себе силою обставин висуненим у провід <g/> .
doc#92 Бувши людиною дзеркального типу <g/> , що хоче бачити себе в захоплених очах інших — mirror-man <g/> , він прагнув знайти « <g/> свого <g/> » чи « <g/> своїх <g/> » українців <g/> .
doc#4 <p> ( <g/> « <g/> Осінь <g/> » <g/> ) </p><p> Але в 65 років вона вже бачить себе « <g/> на стернях життя <g/> » <g/> , коли все живе вже зникло з піль <g/> , у поезії <g/> , що має характеристичну назву « <g/> Перед відходом <g/> » <g/> .