Корпус текстів Юрія Шевельова (Шереха)
This action may take several minutes for large corpora, please wait.
doc#92 граматики і багато проти стилістики <g/> . Я почував себе відповідальним за — фактично кінцеву — оцінку
doc#92 втіленням двох шкіл <g/> , від яких я хотів числити себе як науковця — російських формалістів і
doc#62 з її листів ( <g/> і творів <g/> ) <g/> , старанно ховала сама від себе <g/> , а тим самим і від усіх своїх друзів <g/> , коло яких
doc#8 , що людина зміняє світ навколо себе <g/> , але не себе <g/> . З ентузіязмом археолога <g/> , він захоплювався
doc#81 вірилося <g/> , вірилося беззастережно <g/> , знаходило себе в образі міста <g/> . Львів був у німецьких руках <g/> , і ці
doc#40 . Вони прокотяться <g/> » ( <g/> Горд <g/> . <g/> ) <g/> . </p><p> Ті <g/> , хто висловлює себе писаним словом <g/> , — поети <g/> , письменники <g/> ,
doc#18 і прагнуть миру й спочиву <g/> . Навіщо нищити себе в пошуках далекої й недосяжної мети <g/> , — вчить їх
doc#92 університетові <g/> , що він ганьбить себе <g/> , не звільнивши мене з праці <g/> ) <g/> . </p><p> Лист Якобсона з 28
doc#81 сказав <g/> , що краще її не друкувати <g/> . Хоч я обмежив себе передреволюційним часом <g/> , але згадував Миколу
doc#88 . Адже нелегко дозволити обпльовувати себе й вести на Голґоту <g/> , але ще важче обпльовувати
doc#81 не зовсім добре для мене <g/> . « <g/> Ост <g/> » <g/> , що подає себе за німця <g/> ? Напевне <g/> , для цього був якийсь артикул
doc#92 . Відсторонися від неї <g/> . Але я заспокоював себе — не може бути <g/> , зовнішність обманює <g/> , все буде
doc#59 пересічним <g/> , ми бачили <g/> , що він тільки робив себе таким <g/> . Він розуміє свою поразку <g/> : « <g/> Я не повинен
doc#63 Насамперед Шевченко <g/> , бо Шевченко вже ввібрав у себе й по-своєму перетопив український фолкльор <g/> . </p>
doc#72 цей термін виявляв згоду галичан вважати себе і свою мову “ <g/> малоукраїнськими <g/> ” ( <g/> таке
doc#47 займенників <g/> . У главі І Єроним ще « <g/> пише <g/> » і про себе каже я. Але вже в главі II він переходить на ми ( <g/> « <g/> …
doc#89 знал <g/> , что єя повіки не уловит <g/> . </p><p> П и ш е к. Для чего ж себе пусто трудил <g/> ? </p><p> Е р о д і й. Как пусто <g/> , когда
doc#22 нема змоги змінити світ <g/> , може можна змінити себе <g/> ? Що мені до того <g/> , який є світ <g/> ? Я хочу <g/> , щоб він був
doc#40 літерами <g/> . Подовжені приголосні не мають для себе спеціяльних літер <g/> , а позначаються подвійним
doc#73 тільки ця деклямативність у Багряного вбирає в себе окремі елементи пісенности <g/> , а в Полтави — то