Корпус текстів Юрія Шевельова (Шереха)
This action may take several minutes for large corpora, please wait.
doc#4 Кінець-кінцем людина завжди залишиться сама <g/> , і тут саме важить <g/> , хто залишився сам <g/> » <g/> , — якщо він мав рацію <g/> , вона може не надто нарікати <g/> .
doc#4 Він напевне звучить повноцінно й там і тоді <g/> , де і коли нас нема <g/> , де є тільки сама поетка з собою і з Богом <g/> . </p>
doc#9 Що це не позичення з західноукраїнських говірок <g/> , а прослідки старої східноукраїнської системи вимови <g/> , </p><p> говорить уже хоч би той факт <g/> , що Галичина <g/> , як правило <g/> , сама не знає форми яблуко <g/> , а має замість неї форму япко ( <g/> ябко <g/> ) <g/> . </p>
doc#10 <p> Сама тема <g/> , мабуть <g/> , уже тоді не надто цікавила Ганцова <g/> , бо він не намагається вичерпати свій матеріал <g/> , хоч і студіює його ґрунтовно <g/> .
doc#10 В дійсності цього нема <g/> ; ба навіть своєю статею Курило саме показала <g/> , що дисимілятивне акання — не первісний тип <g/> , і цим об'єктивно спростувала одну з провідних тез теорії Шахматова <g/> , — але зробила це <g/> , сама цього не помітивши <g/> .
doc#10 Установлення цієї межі — велика заслуга Курило <g/> , і воно відкриває великі перспективи для історії української мови <g/> , що їх сама Курило вже не встигла висвітлити <g/> .
doc#13 Важить те <g/> , що він розчинений у землі <g/> , що він — український <g/> , що він — сама Україна <g/> . </p>
doc#15 ( <g/> Б. Лепкий <g/> ) </p><p> Так і його Івась грався <g/> , бувало <g/> , галасував <g/> , вовтузився <g/> , така ж сама білявенька головка <g/> , замурзаний <g/> ; замащена <g/> , задрипана сорочечка <g/> , високо підперезана жичкою <g/> .
doc#25 ) <g/> , але суть фонеми лишається та сама <g/> , бо ці звуки чергуються там з о так само і в тих самих умовах і позиціях <g/> , що південноукраїнське й літературне іix <g/> .
doc#28 <p> Цілком об'єктивний малюнок – автор хоч і присутній <g/> , але його настрій не окреслений <g/> ; а сама картина подається в суворій перспективі від близького ( <g/> волошки <g/> , мак під ногами <g/> ) до дальшого ( <g/> байрак <g/> , загони <g/> ) і найдальшого ( <g/> горби на обрії <g/> ) <g/> .
doc#28 У поезії Филиповича протилежності співіснують часто не в боротьбі <g/> , не у взаємозаперечливій єдності <g/> , а кожна окремо <g/> , сама по собі <g/> , в своїй даності <g/> .
doc#34 Непотрібна і тому <g/> , що сама метода Осьмачки — назвіть її експресіоністичною <g/> , назвіть її сюрреалістичною <g/> , це все одно — що ця метода дозволяє йому зовсім інакше <g/> , зовсім по-своєму <g/> , зовсім поетичні розставляти крапки над і. </p><p> Розкриймо останню сторінку повісти <g/> : герої авторові на мистецькій виставці в Києві <g/> .
doc#37 У такій ролі легше було їм погодитися на людину <g/> , що сама письменником не була й тому здавалася об'єктивнішою <g/> , без стороннішою <g/> , кому чужою була професійна заздрість <g/> .
doc#40 : « <g/> Вночі людина лишається коли не сама з собою <g/> , то з природою <g/> » ( <g/> Мельн <g/> .
doc#40 <p> Хіязм — це паралелізм <g/> , ускладнений тим <g/> , що у ньому ті самі члени речення ставляться в сумежних мовних відтинках у прямо протилежному порядку ( <g/> ніби перехрещуючись <g/> , як у літері х <g/> ; сама назва фігури походить з того <g/> , що ця літера по-грецьки звалася хі <g/> ) <g/> , напр <g/> .
doc#40 Наприклад <g/> , у реченні « <g/> Вона кидала піч | і не пам'ятаючи сама себе від радости | вибігала аж за хвіртку стрічати його <g/> » ( <g/> Мирн <g/> .
doc#40 ) <g/> , у значенні самостійности дії ( <g/> »Може сама догадалась <g/> » — Шевч <g/> .
doc#40 Наприклад <g/> , у словосполученні білий сніг прикметник білий показує сталу властивість предмета сніг <g/> ; прикметник цей може належати до присудка <g/> , а може і не належати <g/> ; у словосполученні сніг біліє та сама властивість схоплена як ознака <g/> , витворювана предметом у часі і способі <g/> , а дієслово біліє конче має ролю присудка <g/> .
doc#40 <p> Категорія виду <g/> , отже <g/> , досить складна сама по собі <g/> .
doc#40 , підпилий може означати не тільки те <g/> , що дійова особа сама підпила <g/> , а і те <g/> , що її підпоїли <g/> .