Корпус текстів Юрія Шевельова (Шереха)
This action may take several minutes for large corpora, please wait.
doc#76 У цьому бо розділі він заперечив існування спільної давньоруської ( <g/> єдиної східнослов'янської <g/> ) мови <g/> , виводячи українську мову безпосередньо з праслов'янської і твердячи <g/> , що вона ближча до мови сербської ( <g/> почасти слідом за П. Лавровським <g/> ) <g/> , ніж до російської ( <g/> В. Глущенко <g/> , 19 <g/> ) <g/> .
doc#29 Вперше <g/> , коли мені було років десять <g/> , у шкільній інсценізації байок Крилова ( <g/> школа була російська <g/> ) <g/> .
doc#26 ) </p><p> У вступному розділі Шевченко міркує — кажучи термінологією сучасних мовно-літературних дискусій на Україні — про « <g/> безперспективність <g/> » української мови <g/> , іншими словами <g/> , про твердження <g/> , що українська мова повинна поступитися російській <g/> , а література цією мовою приречена на зникнення <g/> .
doc#97 У нього безліч асоціяцій з літераторами <g/> , але це всуціль автори російські <g/> , виглядає <g/> , що західній світ поза межами його <g/> , Большакова <g/> , виднокола для нього не існує <g/> .
doc#73 Широкий огляд української підсовєтської літератури років війни і повоєнних <g/> , який зробив Юрій Бойко <g/> , був доповнений невеликою <g/> , але елеґантною доповіддю Євгена Маланюка про виключення зі спілки совєтських письменників Анни Ахматової і Михайла Зо- щенка і про вагу цього факту в переорієнтації совєтської літератури з імперської на суто російську <g/> .
doc#12 : редактор <g/> , атом <g/> ; з церковнослов'янської мови <g/> : Бог <g/> , закон <g/> , потоп <g/> ; з російської <g/> : завод <g/> , погром <g/> ; з польської <g/> : словник <g/> , а також у словах мед <g/> , намет <g/> , народ ( <g/> але й нарід <g/> ) <g/> , згодний <g/> , клен <g/> , ясен <g/> . </p>
doc#41 <p> Він пише <g/> : « <g/> Оптимістична віра в поступ - радше російська або американська <g/> , але не європейська цінність <g/> .
doc#25 Російська академія наук вибрала його своїм членом-кореспондентом головне на підставі цієї праці <g/> .
doc#8 Сьогодні <g/> , коли Ваян виступив з теорією <g/> , що російське акання — не нове явище <g/> , а продовження праслов'янського стану <g/> , — ідея Петрова не здається вже на 100 відсотків нісенітною <g/> .
doc#18 За Франком <g/> , « <g/> капітал і інтелігенція <g/> » нададуть нового обличчя Росії <g/> , ліберали прийдуть до влади <g/> , яким « <g/> вистарчить замість самодержавної особи поставити самодержавну ідею — ідею нероздільности й єдности Росії <g/> , непорушности російського великодержавного становища <g/> » ( <g/> с. 13 <g/> ) <g/> .
doc#39 Вибирають до четвертої російської думи <g/> .
doc#59 <p> Філософування переходить у спогади про минуле <g/> ; спогади про минуле розгортаються в цілі вставні новелі <g/> : перша — про роки Галоччиного життя в Беоґраді серед російської емірґації <g/> , про усвідомлення Галочкою її українськости <g/> , про її перше знайомство з Вадимом Васильовичем і Іриним <g/> , про її романтичну втечу до Хусту — діяти <g/> , творити там і звідти Україну <g/> ; друга — в якій Галочка в окупованій німцями Україні <g/> , в визвольному русі <g/> , в підпіллі <g/> , на небезпечному дорученні <g/> ; третя — про хаос і катастрофу <g/> , про дні кінця війни <g/> , про останні спалахи боротьби з окупантами і переддень чорного мряковиння нової поразки <g/> ; четверта — коротенька — про змушену тишу й бездіяльність повоєнних днів на еміґрації <g/> , днів роздуму <g/> , надуми й переоцінки цінностей
doc#95 Власне <g/> , прудів цих було два <g/> , і саме тут вони зустрічалися — український з заходу і російський з півночі <g/> .
doc#71 Вона продовжувала свій розвиток на російських землях <g/> , але в Україні звелася нанівець <g/> .
doc#0 Тоді радісно-тріюмфальні маніфестантні юрби великих міст обіцяли собі тріюмфальний і близький вступ свого війська до ворожої столиці і <g/> , кажучи словами російського класика ( <g/> зовсім з іншої нагоди і в іншу добу сказаними <g/> ) <g/> , « <g/> в воздух чепчики бросали <g/> » <g/> .
doc#56 <p> У Росії й російських колоніях самвидав карається роками й роками вилучення з життя <g/> .
doc#20 Каразін <g/> , типовий льокальний харківсько-слобожанський діяч <g/> , ставав « <g/> архітектом національного відродження <g/> » <g/> , трагічно- ганебна поема Тичини про Сковороду <g/> , в якій первісний ідеалістичний задум був захаращений проповіддю гайдамаччини <g/> , людоненависництва й класового розбрату — усе в стовідсотково сталінському дусі — ставала виявом соняшного клярнетизму ( <g/> Юрків термін <g/> ) <g/> , Олександер Білецький з людини російської культури <g/> , що толерантно ставилася до української <g/> , робився українським патріотом і українцем з діда-прадіда <g/> . </p>
doc#82 космополіта <g/> » <g/> . </p><p> Зате шлях на Північ і на Схід стояв отвором <g/> , на пропаганду російської культури не шкодовано ні грошей <g/> , ні патосу <g/> . Дотеп полягав у тому <g/> , що
doc#83 ) Тут відбулося чимало людських драм <g/> , і через цю вулицю прийшли ті впливи <g/> , що досить глибоко змінили російську культуру в XVII столітті <g/> .
doc#45 Начебто це відбувалося так <g/> : зайшовши до авдиторії <g/> , він розгортав Буслаєва " <g/> Опьіт исторической грамматики русского язьїка <g/> " ( <g/> в російській лінгвістиці того часу Буслаєв уважався найвищим авторитетом <g/> ) <g/> , читав звідти уривок <g/> , закривав книжку і проголошував <g/> : — так говорить Буслаєв <g/> .