Корпус текстів Юрія Шевельова (Шереха)
This action may take several minutes for large corpora, please wait.
doc#52 <p> Після здобуття першого порогу легшим здається другий <g/> , поріг ненависти <g/> .
doc#16 <p> Після таких цитат легко зрозуміти <g/> , чому большевики в своїй антиукраїнській пропаганді найохочіше послуговуються саме ім'ям Донцова <g/> : ніяка їхня пропаганда не вигадає проти українського визвольного руху й української визвольної ідеї нічого більш компрометуючого <g/> , ніж ця гістерика людини <g/> , що втратила всякі зв'язки з ґрунтом <g/> , з народом і хоче надолужити це цинізмом ката <g/> , фанатизмом касти « <g/> апостолів <g/> » — інквізиторів <g/> . </p>
doc#40 При творенні недоконаного виду від них використовуються тільки наростки <g/> , і то лише два <g/> : -а- ( <g/> після голосного -ва- <g/> ) і -ува- <g/> , напр <g/> .
doc#47 У тризбірковій « <g/> Княжій емалі <g/> » первісна « <g/> Княжа емаль <g/> » ( <g/> 1941 <g/> ) має чимало поетичних перегуків з українськими пражанами <g/> , але збільшення фолкльорного струму <g/> , чимраз відчутнішого <g/> , особливо в « <g/> Веселці <g/> » ( <g/> після 1941 <g/> ) <g/> , не можна не поставити в зв'язок із пражанами чеськими <g/> , від Ербена до Бендла й Явора <g/> . </p>
doc#40 Умовність виражається показником би ( <g/> після голосного він скорочується в б <g/> , напр <g/> .
doc#40 <p> б. Умовна частка би ( <g/> після голосних б <g/> ) <g/> , за допомогою якої твориться умовний спосіб дієслова <g/> , може вживатися і при інфінітиві і в неповних реченнях <g/> , що не мають дієслова <g/> , однаково надаючи реченню умовного значення ( <g/> пор <g/> .
doc#12 <p> г <g/> ) Частка би ( <g/> після попереднього голосного — б <g/> ) пишеться окремо <g/> , за винятком сполучників аби <g/> , щоб <g/> , якби <g/> , ніби <g/> , напр <g/> .
doc#29 Це був той другий вихід мій у мистецьку діяльність ( <g/> після вельми успішного виконання ролі Осла <g/> ) <g/> , про який я обіцяв згадати на початку цього спогаду <g/> .
doc#40 <p> в. Посильні частки аж <g/> , бо <g/> , же ( <g/> після голосних ж <g/> ) <g/> , то <g/> , таки <g/> , так <g/> , та <g/> , і <g/> , не <g/> , ну <g/> , но <g/> , все <g/> .
doc#12 : тим то <g/> , буцім то <g/> , </p><p> е <g/> ) Частка же ( <g/> після попереднього голосного ж <g/> ) пишеться окремо <g/> , за винятком сполучників і прислівників <g/> : аж <g/> , алеж <g/> , бож <g/> , авжеж <g/> , адже <g/> , аджеж <g/> , аніж <g/> , ніж <g/> , отож <g/> , отже <g/> , атож <g/> , також <g/> , теж щождо <g/> . </p>
doc#53 Цей стиль розробляли Т. Шевченко й П.Куліш ( <g/> після ранньої спроби творити на суто фольклорній основі в його молодечій « <g/> Україні <g/> » <g/> , 1843 <g/> ) <g/> .
doc#80 <p> Так <g/> , отже <g/> , вся літературна діяльність Домонтовича вкладається в три плюс ( <g/> після довгорічної перерви <g/> ) дев'ять років <g/> , разом дванадцять років <g/> .
doc#81 <p> З Тетієвським відбулися мої перші подорожі ( <g/> після тієї до Києва <g/> , що я згадав трохи вище <g/> ) — до Кавказу <g/> , насамперед Азербайджану <g/> , Грузії <g/> , Вірменії критичного року колективізації й розкуркулення <g/> , 1931го <g/> , а пізніше до Москви <g/> .
doc#40 Коли він у постпозиції ( <g/> після підметів <g/> ) <g/> , — він нормально вживається в множині <g/> , узгоджуючися тим самим не з окремими однорядними підметами <g/> , а з рядом як цілістю <g/> , напр <g/> .
doc#31 » <g/> ) <g/> , і навіть оборонна позиція проти сервілізму супроти Росії ( <g/> після іронічного « <g/> Хвильовий дійсно " <g/> родич <g/> " гетьмана Мазепи і саме по " <g/> матерній лінії <g/> " ( <g/> який пасаж <g/> !
doc#72 Літературна мова українців Закарпаття і Східної Словаччини ( <g/> після 1918 <g/> ) <g/> .
doc#9 Хоч формально він ніколи моїм учителем чи науковим керівником не був <g/> , — формально я ж уже був і кандидатом філологічних наук <g/> , і доцентом <g/> , але в суті справи він став моїм новим учителем ( <g/> після Булаховського і Наконечного <g/> ) <g/> .
doc#47 Єронима ( <g/> після Св <g/> .
doc#40 До другої дієвідміни належать дієслова <g/> , що кінчаються на -ити <g/> , де -и наросток ( <g/> отже <g/> , носити <g/> , ходити <g/> , — але не бити <g/> , крити <g/> , бо тут 11- кореневе <g/> ) <g/> , всі на -іти ( <g/> за винятком тих <g/> , що можуть його і не мати <g/> , як от <g/> : сопти — сопіти <g/> , хропти — хропіти <g/> , ревти — -ревіти і дієслова хотіти <g/> ) і ( <g/> після ше- лесних <g/> ) на -ати <g/> , що в теперішньому часі втрачають це -г- і - ( <g/> і- ( <g/> отже терпіти — терплю <g/> , блищати — блищу <g/> , — але не гріти <g/> , бажати <g/> , що в теперішньому часі зберігають свої -і- <g/> , -а- <g/> : грію <g/> , бажаю <g/> ) <g/> ; сюди ж належать <g/> , нарешті <g/> , дієслова бігти <g/> , спати <g/> , гна- ти <g/> .
doc#74 ) Після 1931 року не було жадної потреби рахуватися з українським селом <g/> . </p>