Корпус текстів Юрія Шевельова (Шереха)
This action may take several minutes for large corpora, please wait.
doc#9 Назви частин мови ( <g/> прикметник <g/> , прислівник <g/> …
doc#40 ) прикметник тихий <g/> , узгоджуючися з іменником повів <g/> , показує ознаку цього повіву <g/> ; якщо ми заступимо прикметник тихий на прислівник тихо ( <g/> »Зідханням лине тихо повів вітру« <g/> ) <g/> , то ця ознака буде з повіву перенесена на лине <g/> , яке становить само ознаку того ж таки повіву <g/> , отже <g/> , буде стосуватися до предмета не безпосередньо <g/> , а через посередництво дієслова лине <g/> .
doc#40 ) прикметник гармонійний поставлений у формі середнього роду і однини <g/> , бо цими формами він узгоджується з іменником подружжя <g/> ; але формою відмінка <g/> , якою він теж володіє <g/> , він не орієнтується на називний відмінок слова подружжя <g/> .
doc#40 <p> Від цих випадків відрізняються ті <g/> , коли відокремлення зумовлене головне зовнішніми моментами <g/> : незвичністю граматичного зв'язку між даним словом і іншим <g/> , як це буває при узгодженні атрибутивного ( <g/> означального <g/> ) прикметника з особовим займенником <g/> , — або відірваністю даного слова від того <g/> , з яким воно граматично пов'язане <g/> .
doc#40 В таких випадках ( <g/> а вони найчастіші при іменниках жіночого роду <g/> ) треба говорити про неповне узгодження прикметника <g/> , найточніше — про граматичну трійку <g/> : числівник + прикметник + іменник <g/> .
doc#9 <p> Менша кількість слів <g/> , виведених від абстрактних імен <g/> : nomina actoris <g/> , прикметники <g/> , дієслова <g/> .
doc#40 Тоді <g/> , власне <g/> , прикметник впливає на форму іменника і заради повноти узгодження всупереч логічним моментам ( <g/> бож предметів таки кілька <g/> , а не один <g/> ) іменник ставиться в однині <g/> .
doc#9 Це найчастіше може вживані прислівники <g/> , дієслова <g/> , прикметники <g/> .
doc#40 Адже головна властивість прислівників — показувати ознаку дії або прикмети ( <g/> ходять швидко <g/> , дуже швидкі <g/> ) і тому прилягати до дієслова <g/> , прикметника або прислівника <g/> , а тут вони показують загальний стан і граматично ні від чого не залежать <g/> .
doc#40 ) <g/> , навпаки <g/> , прикметник самотні можна легко заступити на прислівник самотньо <g/> .
doc#40 Не можна ступенювати нормально <g/> , наприклад <g/> , прикметники власний <g/> , козячий <g/> , футбольний <g/> , військовий <g/> , бо це відносні прикметники <g/> .
doc#40 Наприклад <g/> , прикметник у німецькій мові стоїть перед тим іменником <g/> , з яким узгоджується <g/> , у французькій мові — нормально після нього <g/> .
doc#40 Отже <g/> , прикметник ставиться в орудному відмінку переважно при зв'язках здаватися <g/> , вважатися <g/> , уявлятися <g/> , напр <g/> .
doc#40 Сама поява тут родового відмінка множини почасти зумовлена впливом конструкцій з числівниками типу п'ять <g/> , де <g/> , як зараз побачимо <g/> , прикметник стоїть у родовому відмінку множини нормально <g/> , а почасти пояснюється тим <g/> , що при іменниках жіночого й середнього роду форма іменника збігається закінченням і наголосом з родовим відмінком однини <g/> ; під впливом цього і прикметник міг тяжіти до форми родового відмінка <g/> , але не однини <g/> , а множини <g/> , бо появі форми однини перешкоджало значення числівника <g/> . </p>
doc#40 Ядро цієї групи становлять <g/> , як легко помітити <g/> , прикметники <g/> , що окреслюють стосунки часу й простору <g/> . </p>
doc#40 Приклад другого маємо <g/> , коли <g/> , приміром <g/> , прикметник або прикладка відірвані від свого іменника присудком-дієсловом <g/> : « <g/> Смутне <g/> , холодне і мутне <g/> , повисло небо над ланами <g/> » ( <g/> Черн <g/> .
doc#40 Приміром <g/> , прикметник глухонімий у реченні « <g/> Мій глухонімий брат живе в Чернігові <g/> » показує тільки одну ознаку того предмета <g/> , сукупність ознак якого — голос <g/> , зовнішність <g/> , вдача тощо — виражена іменником брат <g/> .
doc#62 Приміром <g/> , прикметники жіночого роду в російській мові мають однакове закінчення в родовому <g/> , давальному й місцевому відмінках <g/> , а українська мова відрізняє родовий від давального-місцевого <g/> .
doc#40 <p> Крім іменника <g/> , в ролі підмета можуть виступати всі інші імена <g/> : займенник <g/> , числівник <g/> , прикметник <g/> .
doc#40 <p> § 49. ПРОНОМІНАЛІЗАЦІЯ І ДЕПРОНОМІНАЛІЗАЦІЯ </p><p> Через те <g/> , що займенники раз-у-раз виступають у функції інших частин мови <g/> , вони часто втрачають властивості займенника показувати не предмети і ознаки <g/> , а тільки стосунок предметів і ознак до мовця і до розмови <g/> , прикріплюються до називання певних предметів або ознак і кінець-кінцем перестають бути займенником ( <g/> депрономіналізуються <g/> , — від латинської назви займенника pronomen <g/> ) <g/> , перетворюючися на іменник <g/> , прикметник або прислівник <g/> .