Корпус текстів Юрія Шевельова (Шереха)
This action may take several minutes for large corpora, please wait.
doc#16 І хіба нема їх у Шевченка і Лесі Українки ( <g/> за винятком хіба провансальства політичного <g/> !
doc#72 В 1900 р. часописи різнилися хіба тільки політичною ( <g/> партійною <g/> ) орієнтацією <g/> .
doc#72 10 Проте <g/> , ніяка дискусія не спроможна стерти реальні крайові різниці <g/> , доки країну ділить на частини політичний ( <g/> і властиво культурний <g/> ) кордон <g/> .
doc#72 Наступні роки показали <g/> , що чимало представників радянської <g/> , навіть комуністичної інтеліґенції “ <g/> заразилися <g/> ” націоналізмом цього виду ( <g/> і іншими видами також <g/> , включно з політичним <g/> ) <g/> .
doc#81 <p> Це могло означати ситуацію політичну <g/> , а могло — суто психологічну <g/> .
doc#4 Звісно <g/> , не політичної <g/> , а інтимної <g/> , але якої <g/> ? </p>
doc#81 Вони не були політичні <g/> , але надмір індивідуального мислення не належав у Радянській Україні до рис надто заохочуваних <g/> .
doc#92 Він не вважав це питання політичним <g/> , але радше етичним <g/> , себто <g/> , якщо документи покажуть <g/> , що зведені на Вас обвинувачення слушні <g/> , присутність або неприсутність Ваша на з'їзді буде моральним питанням <g/> .
doc#14 я ледве не сказав політичне <g/> , але скажімо може історіо- софічне <g/> .
doc#68 ) </p><p> Лірика може обирати найрізноманітніші теми <g/> , від любовних до політичних <g/> , від пейзажних до філософських <g/> , її спектр безмежний <g/> , але які б і скільки б тем вона не брала <g/> , кінець-кінцем вона має лише одну тему — особистість самого поета <g/> .
doc#52 Тим більше <g/> , що пізніше <g/> , змальовуючи зміни в таборах після Сталіна і нової організації політичних <g/> , він змушений раптом кинути визнання <g/> , що тоді й блатні приєдналися до політичних під проводом останніх <g/> .
doc#37 Не було й <g/> , либонь <g/> , не могло бути більшої протилежности <g/> , як між Орестом і Багряним з його настановою на літературу масову <g/> , політичну <g/> , голосно-ораторську <g/> , розхристану <g/> , недбалу щодо деталів — і характером і ідеалами Ореста <g/> .
doc#72 Нападові на “ <g/> буржуазний націоналізм <g/> ” надано форми справжнього обвинувального акту з переліком сімох пунктів <g/> : 1 <g/> ) відкидання неологізмів революційної епохи <g/> ; 2 <g/> ) відкидання “ <g/> інтернаціональних <g/> ” слів <g/> ; 3 <g/> ) відкидання мовних складників <g/> , спільних з іншими мовами інших радянських республік <g/> , особливо російською <g/> ; 4 <g/> ) намагання прищепити мовні складники КЛАСОВО ворожого характеру <g/> ; 5 <g/> ) намагання через мову розповсюдити февдальну й буржуазну ідеологію <g/> ; 6 <g/> ) намагання запровадити штучні новотвори <g/> ; 7 <g/> ) викривлене тлумачення багатьох понять <g/> , зокрема політичних <g/> , економічних тощо <g/> . </p>
doc#72 <p> 52 “ <g/> Теорію <g/> ” <g/> , в якій його обвинувачують <g/> , Лебедь виклав у статті “ <g/> Некоторые вопросы партийного съезда <g/> ” <g/> , “ <g/> Коммунист <g/> ” ч. 59 за 17 березня 1923 р. Головна теза така <g/> : “ <g/> Поставити собі завдання активно українізувати партію <g/> , а <g/> , значить <g/> , і робітничу клясу ( <g/> а за цю справу партія не може взятися <g/> , не поширивши своєї праці і на робітничу клясу <g/> ) тепер буде для інтересів культурного руху заходом реакційним <g/> , бо націоналізація <g/> , тобто штучне насадження української мови в партії і робітничій клясі <g/> , при теперішньому політичному <g/> , економічному та культурному пропорційному розподілі між містом і селом — це значить прийняти погляд нижчої культури села супроти вищої культури міста <g/> ” <g/> . </p>
doc#52 Історія не може нічого сказати про можливість перемоги покорою в СРСР з тієї простої причини <g/> , що історія не знала систем повного поєднання в одних руках влади політичної <g/> , економічної і ідеологічно - релігійної ( <g/> релігія ця зветься марксизм - ленінізм <g/> , байдуже в цьому контексті <g/> , наскільки слушно <g/> ) <g/> , і то у монопольному пануванні над наймодернішою технікою <g/> . </p>
doc#52 Нічого <g/> , крім ненависти <g/> , не має до них Солженіцин <g/> , з граничною злобою змальовує їхні злочини супроти політичних <g/> , жадної спроби не робить подивитися на них зсередини <g/> .
doc#59 Воно пройшло через утому й розчарування і з потреби самовияву стало виявом програми — не якоїсь політичної <g/> , з параграфами й артикулами <g/> , а життьової <g/> , внутрішньо відчутої <g/> .
doc#16 Але заслуга вісниківства в тому <g/> , що воно <g/> , власне <g/> , вперше з абсолютною чіткістю провело кордон — політичний <g/> , культурний і психологічний — між українством <g/> , з одного боку <g/> , росіянством і малоросіянством <g/> , з другого <g/> . </p>
doc#72 <p> А якщо додати до цього ще й загальний стан дезорганізації й неспокою в країні <g/> , то стане зрозуміло <g/> , чому колосальні набутки на українському політичному <g/> , культурному й мовному полі в добу ЦР були все таки менші <g/> , ніж можна було б сподіватися <g/> . </p>
doc#24 <p> Коментар цей дуже дотепний і часто правильний <g/> , але можна закинути йому дві хиби <g/> : твір розглядається тільки як політичний <g/> , майже зігноровано його філософсько-світоглядове настановлення ( <g/> хоч перед цим критик і назвав « <g/> Вертеп <g/> » « <g/> філософським твором <g/> » <g/> ) <g/> ; а в аналізі національно-політичної концепції твору не розкрито <g/> , мабуть <g/> , найголовнішого <g/> : що це за НОВА українська людина <g/> , що це за НОВА Україна <g/> , — в чому їх новість <g/> , не розкрито <g/> , отже <g/> , того <g/> , заради чого Любченко й писав свою « <g/> повість <g/> » <g/> .