Корпус текстів Юрія Шевельова (Шереха)
This action may take several minutes for large corpora, please wait.
doc#23 , чудесні <g/> , гарні <g/> , святі <g/> , милі пісні ( <g/> себто поезія <g/> ! <g/> ) <g/> , при чому все ясне й радісне — далеке <g/> .
doc#49 тополі <g/> . </p><p> Тому і перший вихід батька на шлях ( <g/> і в поезію <g/> ! <g/> ) <g/> , який можна було б сприйняти емпірично <g/> : </p>
doc#31 : « <g/> Бережіться <g/> , — живий поет <g/> ! Отже <g/> , війна поезії <g/> ! » </p><p> « <g/> Хохлацької розляпаности й сахаринної
doc#26 б сказати <g/> , — демонстративно мало — на 112 рядків поезії <g/> ! Натомість цілковито переважають і панують
doc#27 путєводним пламенником <g/> ? Рідна пісня <g/> , рідна поезія <g/> ! Нехай же ганить її хто як хоче <g/> ; вона вовіки
doc#28 . Воістину подвійно книжний характер поезії <g/> ! Тим то і майбутнє <g/> , кінець-кінцем <g/> , є тільки
doc#77 серед гімназійного юнацтва <g/> : « <g/> Що то була за поезія <g/> ! <g/> … Коса <g/> , роса <g/> , небеса <g/> … <g/> . Кохання <g/> , щебетання <g/> ,
doc#56 , не ставши епігоном американської сучасної поезії ( <g/> 1919 року Тичина журився тим <g/> , що поети
doc#40 поезії виявляється традиція нашої бароккової поезії ( <g/> XVII ст <g/> . <g/> ) <g/> , яка особливо милувалася в таких
doc#68 рількеанства знаходжу лише в невеликій групі поезій ( <g/> « <g/> Вечір <g/> . Падає напруга <g/> » <g/> , « <g/> Ніч осідала <g/> … » <g/> , «
doc#28 і шпилів Парнасу <g/> » – до далекої від життя поезії ( <g/> « <g/> Оглавський сад <g/> » <g/> ) <g/> ? Але хоч так <g/> , хоч так <g/> , – а
doc#28 майбутнім дихають серця <g/> . </p><p> ( <g/> « <g/> Я робітник <g/> » <g/> ) </p><p> Цілу поезію ( <g/> « <g/> Спартак <g/> » <g/> , 1924 <g/> ) він присвячує тому <g/> , щоб
doc#28 , німа пустеля <g/> , ніжна краса <g/> , зібрані в одній поезії ( <g/> « <g/> Я ждав <g/> » <g/> ) <g/> , створюють не стільки пластичний
doc#56 по-своєму першорядний Лукашів переклад поезій ( <g/> а таки поезій у цьому випадку <g/> ) Льорки підпав
doc#40 є спроби знов відродити їх уживання — бодай у поезії ( <g/> Барка <g/> ) <g/> . </p><p> Характеристично знов таки <g/> , що
doc#62 цього віршилища до справжньої поезії ( <g/> в протилежність двом поезіям Теліги <g/> ) <g/> , його
doc#98 і <g/> , як писав <g/> , вийшов у перші шеренги української поезії ( <g/> й почасти прози <g/> ) поруч <g/> , скажімо <g/> , Тичини й
doc#37 життя <g/> . Зміщень не уявляє <g/> . Від цього не виграє ні поезія ( <g/> мертві <g/> , точні вірші <g/> ) <g/> , ні проза ( <g/> майстерно
doc#68 ) <g/> . В певному сенсі Стус пише в більшості своїх поезій ( <g/> про винятки — далі <g/> ) одну <g/> , свою <g/> , власну
doc#81 тим <g/> , що було приступне <g/> . Як і ориµінальні поезії ( <g/> такими ориµінальними велика частина їх не