Корпус текстів Юрія Шевельова (Шереха)
This action may take several minutes for large corpora, please wait.
doc#23 Цьому похмурому світові протиставляться тихий сон <g/> , свята радість <g/> , чудесні <g/> , гарні <g/> , святі <g/> , милі пісні ( <g/> себто поезія <g/> !
doc#49 <p> Тому і перший вихід батька на шлях ( <g/> і в поезію <g/> !
doc#31 Отже <g/> , війна поезії <g/> !
doc#26 Дуже <g/> , можна б сказати <g/> , — демонстративно мало — на 112 рядків поезії <g/> !
doc#27 Рідна пісня <g/> , рідна поезія <g/> !
doc#28 Воістину подвійно книжний характер поезії <g/> !
doc#77 Поезія взагалі модна серед гімназійного юнацтва <g/> : « <g/> Що то була за поезія <g/> !
doc#56 Що можна бути модерним <g/> , не ставши епігоном американської сучасної поезії ( <g/> 1919 року Тичина журився тим <g/> , що поети українські « <g/> перебивають копію солодких руських поетес <g/> » <g/> .
doc#40 <p> У цьому плеканні абстрактної лексики в поезії виявляється традиція нашої бароккової поезії ( <g/> XVII ст <g/> .
doc#68 У « <g/> Палімпсестах <g/> » конкретні елементи рількеанства знаходжу лише в невеликій групі поезій ( <g/> « <g/> Вечір <g/> .
doc#28 Чи – що приблизно те саме – тікати від Лисої гори сучасної буденщини до « <g/> верховин і шпилів Парнасу <g/> » – до далекої від життя поезії ( <g/> « <g/> Оглавський сад <g/> » <g/> ) <g/> ?
doc#28 <p> ( <g/> « <g/> Я робітник <g/> » <g/> ) </p><p> Цілу поезію ( <g/> « <g/> Спартак <g/> » <g/> , 1924 <g/> ) він присвячує тому <g/> , щоб довести <g/> , що минула велич Риму заперечена величчю сучасности <g/> , вогнем і гнівом у серцях « <g/> гуртка бадьорих юнаків <g/> » « <g/> у кожній школі <g/> » <g/> .
doc#28 І епітети покликані передавати передусім поетів настрій <g/> : ніжна рука <g/> , тихий тужливий спів <g/> , німа пустеля <g/> , ніжна краса <g/> , зібрані в одній поезії ( <g/> « <g/> Я ждав <g/> » <g/> ) <g/> , створюють не стільки пластичний образ <g/> , скільки настрій тихого смутку <g/> . </p>
doc#56 Недурно по-своєму першорядний Лукашів переклад поезій ( <g/> а таки поезій у цьому випадку <g/> ) Льорки підпав під кілька разів повторений вирок смерти <g/> . </p>
doc#40 Тепер одначе є спроби знов відродити їх уживання — бодай у поезії ( <g/> Барка <g/> ) <g/> . </p>
doc#62 Побічно авторство Донцова в поезії <g/> , підписаній N. потверджує її французький епіграф - Донцов любив похизуватися французькими висловами й цитатами <g/> , - і загальна не-приналежність цього віршилища до справжньої поезії ( <g/> в протилежність двом поезіям Теліги <g/> ) <g/> , його цитатність <g/> , його пласка еротика і <g/> , нарешті <g/> , вкрай цинічне визнання в кінці вірша про те <g/> , що щирість партнерки була для " <g/> редактора <g/> " тільки - цитую вірш - " <g/> хвилевий лік На мою втому й сплін <g/> " <g/> .
doc#98 Первомайський писав по-українському <g/> , — і <g/> , як писав <g/> , вийшов у перші шеренги української поезії ( <g/> й почасти прози <g/> ) поруч <g/> , скажімо <g/> , Тичини й Рильського <g/> , — не
doc#37 Від цього не виграє ні поезія ( <g/> мертві <g/> , точні вірші <g/> ) <g/> , ні проза ( <g/> майстерно розповідає анекдоти <g/> ) <g/> .
doc#68 В певному сенсі Стус пише в більшості своїх поезій ( <g/> про винятки — далі <g/> ) одну <g/> , свою <g/> , власну симфонію <g/> . </p>
doc#81 Як і ориµінальні поезії ( <g/> такими ориµінальними велика частина їх не була <g/> !