Корпус текстів Юрія Шевельова (Шереха)
This action may take several minutes for large corpora, please wait.
doc#8 І манера його систематично навмисне переплутувати прізвища ( <g/> Присяжнюк — Позичанюк <g/> ) <g/> , і манера в усіх чужих статтях ловити свої думки і потім вигукувати <g/> : " <g/> Ага <g/> , " <g/> Die Neue Zeitung <g/> " пише <g/> …
doc#62 <p> Я вже згадував тут <g/> : Драгоманов мріяв про можливість " <g/> писати <g/> …
doc#55 <p> 3.3.Взорування на російській мові чи то в його позитивному застосуванні ( <g/> пишім як по-російськи <g/> ) <g/> , чи то в негативному ( <g/> пишім відмінно від російського <g/> ) в незалежній країні мусить бути цілком облишене <g/> .
doc#40 , в- ( <g/> чинити— вчинити <g/> , красти — вкрасти <g/> ) <g/> , про- ( <g/> жити — прожити <g/> , мовчати — промовчати <g/> , читати — прочитати <g/> ) <g/> , о- ( <g/> звичайно при іменних основах <g/> : сліпнути — осліпнути <g/> , німіти — оніміти <g/> , сідлати — осідлати <g/> ) <g/> , НА- ( <g/> писати — написати <g/> , хмурити — нахмурити <g/> , вчити — навчити <g/> ) <g/> , за- ( <g/> ржавіти — заржавіти <g/> , вербувати — завербувати <g/> ) <g/> , при- ( <g/> спитися — приснитися <g/> ) тощо <g/> .
doc#55 <p> 3.3.Взорування на російській мові чи то в його позитивному застосуванні ( <g/> пишім як по-російськи <g/> ) <g/> , чи то в негативному ( <g/> пишім відмінно від російського <g/> ) в незалежній країні мусить бути цілком облишене <g/> .
doc#40 Проголошення фонетичного принципу ( <g/> пиши <g/> , як чуєш <g/> ) неможливе в мові з багатьма діялектами <g/> , що мають відмінності в вимові <g/> .
doc#33 ) писав свою повість про людей <g/> » <g/> . </p>
doc#16 — 1948. — І. — С. 167 — 170 <g/> ) пише про Пруста <g/> : « <g/> Пруст визначив один з важливих напрямів у розвитку <g/> , певніше <g/> , загниванні буржуазної західньоевропейської літератури <g/> …
doc#72 Gerovskij ( <g/> 1927 <g/> ) писав <g/> : </p><p> На засвоєння цієї “ <g/> мови <g/> ” карпаторуський учень мусітиме витратити не менше зусиль <g/> , ніж на вивчення общерусской літературної мови <g/> , з тією різницею <g/> , що в першому випадку він не буде винагороджений доступом до будь-яких значніших цінностей <g/> , тоді як общерусская літературна мова одразу відкрила б йому багаті скарби світової російської культури ( <g/> 142 <g/> ) <g/> . </p>
doc#72 <p> З обережністю вченого <g/> , що воліє не мати діла з ідеологічними гаслами <g/> , Василь Сімович ( <g/> 1934в <g/> , 35 <g/> ; передрук <g/> : Сімович 1984 <g/> ) писав <g/> : </p><p> Коли брати на увагу суцільність ознак <g/> , що творять націю <g/> , мова буде одна з найважливіших прикмет самостійности народу <g/> .
doc#72 Приміром <g/> , Чикаленко ( <g/> 343 <g/> ) пише <g/> : “ <g/> Хоч тоді [ <g/> 1903 <g/> ] <g/> , на мою думку <g/> , не можна було ставитися так гостро до того <g/> , що в українських родинах уживалася російська мова <g/> , бо тоді ж за українську мову позбавляли людей посад не тільки державних та земських <g/> , а й часом приватних <g/> ” <g/> .
doc#31 хохлацького " <g/> просвітительства <g/> "» <g/> , що знову в'яжеться тисячами ниток із попередніми памфлетами Хвильового <g/> , знаходимо вже славословіє Москві <g/> : повторюючи мало не буквально статтю В. Чубаря в « <g/> Комуністі <g/> » з 30 травня 1926 р. ( <g/> « <g/> Про вивихи <g/> » <g/> ) <g/> , Хвильовий посилається на Драгоманова ( <g/> « <g/> В свій час іще Драгоманів про це ( <g/> впливи руської культури й літератури <g/> ) писав як про факт дуже втішний <g/> » <g/> ) і додає від себе <g/> : « <g/> А потім Роза Люксембурґ підкреслювала світове значення руської літератури <g/> » <g/> , — і далі <g/> : « <g/> Наша орієнтація на Москву <g/> !
doc#31 Досвітнім і М. Яловим <g/> ) пише свого першого покаянного листа <g/> , де відписує тези червневого пленуму ЦК майже дослівно <g/> , зрікаючися орієнтації на Европу <g/> , теорії боротьби двох культур ( <g/> української й російської <g/> ) на Україні <g/> , спілкування з неоклясиками <g/> .
doc#10 Євген Тимченко <g/> , характеризуючи Ганцова як діалектолога в рецензії на ( <g/> 4 <g/> ) <g/> , писав <g/> , що “ <g/> докладна критика давніших поглядів <g/> , тонкий аналіз розгляданих явищ і дотепні міркування становлять видатні прикмети його праці <g/> ”28 <g/> ) <g/> . </p>
doc#25 “ <g/> Спочатку звук е і в українському <g/> , як у решті наріччів лясько-східньослов'янської групи відзначався особливою м'якістю <g/> ” ( <g/> 3 <g/> , 52 <g/> ) <g/> , писав він к. 1889 р. “ <g/> Південно-руське е в старовину мало <g/> , без сумніву <g/> , такий же піднебінний характер <g/> , як і теперішнє північно-руське ( <g/> білорусько-великоруське <g/> ) і ляське ( <g/> польсько-лужицьке <g/> ) е <g/> ” ( <g/> 5 <g/> , 464 <g/> ) <g/> , потверджував він цю думку 1893 р. Пізніше <g/> , 1903 р. <g/> , Михальчук вносить у цей погляд зміни <g/> .
doc#70 Автор розділу про українську фонологію в п'ятитомовому курсі “ <g/> Сучасна українська літературна мова <g/> ” ( <g/> СУЛМ <g/> ) <g/> , писав про вимову зубних перед І <g/> , яке походить з О <g/> , що вона може бути трьох типів — тверда <g/> , напівм'яка <g/> , або м'яка ( <g/> дія <g/> , тік тощо <g/> ) <g/> .
doc#40 , пишемо гадяцький <g/> , бряжчати <g/> , волоський ( <g/> етимологічно треба було б писати гадячський <g/> , брязчати <g/> , волошський <g/> ) <g/> , але для звуків т <g/> , д робиться виняток на користь етимологічного принципу <g/> , і вони зберігаються на письмі <g/> , напр <g/> .
doc#40 , пишемо хорольський ( <g/> хоч Хорол <g/> ) <g/> , ліверпульськиу ( <g/> хоч Ліверну л <g/> ) <g/> .
doc#40 , пише <g/> : « <g/> Міщан стискала шляхта по городах не менш <g/> , як і козаків <g/> .
doc#72 Читати по-українському могло 35 <g/> , писати — 19 <g/> , говорити — 18 <g/> , слабко говорити — 2. Українську пресу передплачувало 18 <g/> , українські книжки й журнали читало 24. Відповідаючи на головне питання <g/> , ймовірно не без впливу напутніх виступів преси й радіо <g/> , 59 сказали <g/> , що бажано організувати для робітників гуртки <g/> , де викладали б українські предмети <g/> ; 14 хотіло <g/> , щоб українські книжки були дешевшими <g/> .