Корпус текстів Юрія Шевельова (Шереха)
This action may take several minutes for large corpora, please wait.
doc#9 У себе вдома <g/> , в родині тощо ми говорили <g/> , писали <g/> , думали « <g/> по-харківськи <g/> » ( <g/> офіційно це звалося по-києво-полтавськи <g/> ) <g/> , а через дорогу <g/> , в домі <g/> , наприклад <g/> , Василя Сімовича <g/> , або в книгозбірні НТШ тощо це саме роблено « <g/> по-львівськи <g/> » <g/> .
doc#81 Її зруйновано під тим приводом <g/> , ніби вона перешкоджала випрямити трамвайну лінію <g/> , писали також про те <g/> , що вона була проти будинку ВУЦВиКу <g/> , а це годі було стерпіти <g/> .
doc#72 <p> 60 Часто цитована фраза Хрущова — “ <g/> Тепер всі вчитимуть російську мову <g/> ” ( <g/> " <g/> Правда <g/> ” з 16 червня 1938 р. <g/> ) — двозначна <g/> : неясно <g/> , якою <g/> , мовляв <g/> , писали Ленін і Сталін <g/> . </p>
doc#38 Або хто ж пристане на твердження Луцького <g/> , що наші — попри всі свої заслуги й гідності <g/> , глибоко провінційні — Руданський <g/> , Нечуй-Левицький і Панас Мирний « <g/> писали в найкращих традиціях європейської літератури <g/> » <g/> ?
doc#80 Вони були наскрізь урбаністичні <g/> , але їхній urbs їх не приймав <g/> , бо він був російський <g/> ; вони писали мовою села <g/> , якого вони не могли прийняти <g/> .
doc#49 Поезія Миколи Зерова <g/> , Ольжича <g/> , Маланюка була міською <g/> , незалежно від того <g/> , на які теми вони писали <g/> , — і ми не маємо причин зрікатися їх осягів <g/> .
doc#80 Вони любили свою « <g/> темну батьківщину <g/> » <g/> , любили іраціонально <g/> , — бо чого ж би інакше вони писали українською мовою <g/> , творили українську культуру <g/> , — але це була любов абстрактна <g/> , чужа сьогоднішній людині <g/> .
doc#40 А ще кілька сторіч тому взагалі перерв між словами на письмі не робили і все писали суцільно <g/> .
doc#85 Валеріян Поліщук <g/> , тільки формулював він це дуже просто <g/> : « <g/> Коли б люди писали тільки те <g/> , що вони бачили й бачать <g/> , то в нас ніколи не було б мистецтва <g/> » <g/> .
doc#40 Колись люди писали гусячими перами <g/> ; тепер ми пишемо сталевими знаряддями <g/> , які <g/> , якщо точно висловлюватися <g/> , зовсім не є пера <g/> .
doc#103 Навіть на те <g/> , що про мене писали в пресі й що не відповідало дійсності <g/> , я реагував разів три-чотири <g/> , не більше — писав якісь листи-спростування редактору <g/> .
doc#19 <p> Т. Шевченко </p><p> Коли про поезію Василя Мови писали мало <g/> , то про його прозу не писали нічого <g/> .
doc#72 Українська мова була усунена з вищих сфер громадського життя <g/> : нею не вели поважних дискусій <g/> , не писали творів <g/> , що відбивали б найновіші напрями в літературі <g/> , не користувалися в науці <g/> , так само як не провадили навчання в школах <g/> , ні в початкових <g/> , ні у вищих <g/> .
doc#41 <p> Його фраза принципово відрізняється від принципово незграбної фрази наших сучасників <g/> , в яких би манерах вони не писали — від школи Нечуя-Левицького до школи Гемінґвея <g/> .
doc#81 Зимою пальці не писали й чорнило замерзало <g/> .
doc#23 Про що б ці поети не писали <g/> , вони пишуть про себе <g/> , і є в них тільки один герой — їхнє я. Відмінність Петренка — передусім у живих зв'язках з фолкльором <g/> , але ці зв'язки не були зовсім чужі ані Козлову <g/> , ані Бенедіктову13. </p><p> Романтика загальників не почалася одначе ні Козловим <g/> , ні Бенедіктовим <g/> .
doc#19 <p> Т. Шевченко </p><p> Коли про поезію Василя Мови писали мало <g/> , то про його прозу не писали нічого <g/> .
doc#81 Бо про це слово підручники не писали <g/> , а живої мови щодення він не знав і не відчував <g/> .
doc#31 Так не писали ні Куліш <g/> , ні Драгоманів <g/> , ні Євшан <g/> , ні Єфремов <g/> , ні Донцов <g/> .
doc#81 Це не була його провина <g/> , звісно <g/> , в ті роки писали тільки так ( <g/> якщо не писали для своєї шухляди <g/> ) <g/> , але це не робило ці писання привабливими <g/> .