Корпус текстів Юрія Шевельова (Шереха)
This action may take several minutes for large corpora, please wait.
doc#9 У себе вдома <g/> , в родині тощо ми говорили <g/> , писали <g/> , думали « <g/> по-харківськи <g/> » ( <g/> офіційно це звалося по-києво-полтавськи <g/> ) <g/> , а через дорогу <g/> , в домі <g/> , наприклад <g/> , Василя Сімовича <g/> , або в книгозбірні НТШ тощо це саме роблено « <g/> по-львівськи <g/> » <g/> .
doc#15 Ці слова або словосполучення <g/> , пише він <g/> , означають не окремі складники мислі <g/> , а цілісні ( <g/> całkowite <g/> ) <g/> , закінчені мислі і <g/> , отже <g/> , являються еквівалентами речень <g/> . </p>
doc#8 У своїх неперевершених спогадах про Київський університет його студентських років <g/> , — цій перлині української мемуаристики <g/> , — Петров-Домонтович з <g/> , як завжди <g/> , прихованою іронією <g/> , писав <g/> : « <g/> Іван Іванович Огієнко для своєї вступної лекції в Університеті вибрав тему <g/> : " <g/> Чи правильно поставлений наголос в " <g/> Полтаві <g/> " Ол <g/> .
doc#12 Писати треба в таких випадках ту літеру <g/> , що відповідає етимології слова <g/> .
doc#34 Пише він поезію чи прозу <g/> , — він однаково лишається поетом <g/> .
doc#21 <p> Писати літературні твори <g/> , обговорювати їх — тут перешкод не ставлено <g/> .
doc#97 Пише він історію підневільних років Шевченка <g/> , а в ті підневільні роки поет-салдат <g/> , як правило <g/> , мав буги тільки об'єктом наказів і розпоряджень — куди пошлють <g/> , що скажуть робити <g/> , куди йти чи їхати <g/> .
doc#45 Тут широко насвітлено принципи " <g/> ворфівської <g/> " коцепціі мов ( <g/> avant la letter <g/> , Whorf писав на цю тему десь від 1930 року <g/> ) <g/> : є мови придатні для висловлення певних тем <g/> , думок і почуттів <g/> , але неспроможні формулювати інші <g/> .
doc#93 «Ґардієн <g/> » писав про « <g/> виставу найвищого калібру <g/> » <g/> , а Чхіквадзе порівняв з Лоренсом Олів’є. ( <g/> Всі цитати з чисел газет з 22 серпня <g/> .
doc#71 ] чи « <g/> Історію Русів <g/> » писано російською мовою <g/> .
doc#22 Ніколай Бердяєв писав про « <g/> Біси <g/> » Достоєвського <g/> , що в ті часи <g/> , коли роман писано <g/> , зовсім не було ще в Росії революціонерів типу Ставроґіна або Верховенського <g/> .
doc#20 Чого він <g/> , мабуть <g/> , не передбачав <g/> , — це бездушности системи американських університетів <g/> , які перетворюють студента на механічний шпунтик <g/> , підпорядковують його безлічі формальних вимог <g/> , аж до того <g/> , на якому папері і з якими берегами писати свої тези чи дисертації і так далі і так далі <g/> .
doc#75 <p> * * * </p><p> У Хвильового в « <g/> Арабесках <g/> » є чудесне місце <g/> , що його я радив би перечитувати кожному <g/> , хто береться писати щось про Людину 13-го травня <g/> .
doc#69 <p> Олександер Блок писав про імперію Олександра третього <g/> , на якій взорувався режим дніпродзержинського диктатора <g/> : </p><p> В те годи дальние <g/> , глухие </p><p> В сердцах царили сон й мгла <g/> ; </p><p> Победоносцев над Россией </p><p> Простер совиньїе крила <g/> , </p><p> И не било ни дня <g/> , ни ночи <g/> , </p><p> А только тень огромних крил <g/> . </p>
doc#70 <p> Олександр Блок писав про імперію Олександра III <g/> , на якій взорувався пізніше режим дніпродзержинського диктатора <g/> , так <g/> : </p><p> В те годи дальние <g/> , глухие </p><p> В сердцах царили сон и мгла <g/> ; </p><p> Победоносцев над Россией </p><p> Простер совиные крыла <g/> . </p>
doc#94 Коли Квітка-Основ'яненко надумав написати дещо для селян — його « <g/> Листи до любезних земляків <g/> » <g/> , — він оповідає <g/> : </p><p> От я доложився нашому начальству — бо без нього не треба нічого робити <g/> , хоч би ти і думав <g/> , що воно дуже гаразд буде <g/> , — отже то начальство і подозволило мені обо всім до вас писати <g/> . </p>
doc#61 Бо авторка <g/> , що всім характером свого таланту спрямована на те <g/> , щоб давати індивідуальні характери <g/> , взялася писати типи <g/> , — ну <g/> , і замість типів вийшли часом сильвети <g/> , а часом — загальники <g/> .
doc#14 Видавництво пише <g/> : « <g/> Коли б ця книга була опублікована своєчасно <g/> , нинішній читач міг би ствердити <g/> , скільки з поетичних прозрінь автора здійснилося в подіях останніх літ <g/> » <g/> .
doc#58 <p> Авторка має не таку часту властивість писати значущими узагальненнями <g/> , ставати понад часом і простором <g/> , бачити людину в минущому і минуще крізь людину <g/> , себто крізь вічне <g/> .
doc#49 Поезія Миколи Зерова <g/> , Ольжича <g/> , Маланюка була міською <g/> , незалежно від того <g/> , на які теми вони писали <g/> , — і ми не маємо причин зрікатися їх осягів <g/> .