Корпус текстів Юрія Шевельова (Шереха)
This action may take several minutes for large corpora, please wait.
doc#1 Новий період розпочинається не « <g/> Москалевою криницею <g/> » <g/> , а « <g/> Неофітами <g/> » <g/> , котрі датуються груднем 1857 р. </p><p> З другого боку <g/> , відчувається чітка межа між творами <g/> , що їх писано до 1860 р. <g/> , й створеними від січня 1860 р. до лютого 1861 р. - останнього року життя поета <g/> .
doc#1 Це - ключ до всієї Шевченкової творчости останнього року його життя <g/> .
doc#1 У цьому <g/> , гадаю <g/> , і полягає суть останнього петербурзького періоду творчосте Т. Шевченка <g/> . </p>
doc#2 Стилізації літопису й сумнівного в своїй пишноті Слова о полку починає товаришити від останнього вірша « <g/> Волинських майолік <g/> » пісня <g/> , і це перший раз у поетки звук гусел <g/> , ще до появи збірки під цією назвою <g/> .
doc#3 <p> Усе <g/> , здається <g/> , вимагає допущення наших конструкцій до літературної мови — і дані літератури останнього півтора століття і показники діялектології <g/> .
doc#9 М. Грушевського <g/> , чи то з власної ІНІЦІЯТИВИ останнього <g/> .
doc#9 <p> В одних випадках активно вносячи своє <g/> , в інших — підтримуючи й не даючи занепасти тому <g/> , що давніше було спільним <g/> , а згодом стало занепадати на сході України <g/> , Галичина протягом останнього сторіччя безперервно впливає на українську літературну мову <g/> .
doc#10 Натомість знайомство Ганцова в Парижі з відомим французьким україністом А.Мартелем привело до приїзду цього останнього в 1927 р. разом з проф <g/> .
doc#10 <p> Якщо брати рефлекси о в нових закритих складах <g/> , то Ганцов для всіх українських говірок приймає за вихідну стадію о >уо <g/> , звідки потім в одних говірках у <g/> , а в інших у наслідок пересунення артикуляції вперед уо > уе > уї <g/> , а з цього останнього знов або в висліді монофтонгізації ї12 <g/> ) <g/> , або в висліді дальшого пересунення артикуляції вперед уі > і ( <g/> 4 <g/> , 133 <g/> ) <g/> .
doc#12 <p> Двокрапку пишемо <g/> : </p><p> 1. Перед однорядними словами після сумарного слова або іноді <g/> , коли останнього нема <g/> , але є така інтонація <g/> , як при наявності його <g/> , напр <g/> .
doc#15 Якщо ж накинути Томсонові <g/> , виходячи з поданих прикладів <g/> , поняття називного речення <g/> , то довелося б сказати <g/> , що генезу останнього слід шукати не в старій <g/> , глибоко архаїчній іменній конструкції <g/> , а в недомовках емоціональної <g/> , афективної мови <g/> . </p>
doc#15 Але наявність останнього не обов'язкова <g/> .
doc#15 <p> Прослідки цієї конструкції можна вбачати в деяких прикладах <g/> , що їх подає Є. Тимченко <g/> ; хоч в них вже відсутнє власне посесивне слово <g/> , але воно ще можливе <g/> ; проте воно вже не править за присудок - функції останнього виконує особова форма дієслова <g/> .
doc#16 От « <g/> Радянська Україна <g/> » в числі з 27.11.47 обурюється <g/> , що « <g/> аж до останнього часу членами Спілки письменників перебували такі запеклі буржуазні націоналісти <g/> , як П. Карманський <g/> , М. Рудницький <g/> » <g/> .
doc#16 <p> Невипадково гасло консолідації стало модним <g/> , і його повторює кожний <g/> , до останнього « <g/> паскаря <g/> » й таборового сліпорожденного картяра <g/> .
doc#22 Куліш <g/> , навіть в умовах совєтської цензури <g/> , поставив проблему на всю глибочінь <g/> , підвів свого глядача до останнього рубежу <g/> , за яким той глядач мусить зробити висновок про потребу подолати зло <g/> , про потребу нещадної боротьби <g/> . </p>
doc#23 У колективній історії української літератури 1955 року О. Засенко в супроводі Є. Кирилюка і П. Приходька писали <g/> , теж без дальшої дискусії <g/> : « <g/> Поезією Шевченка підказаний вірш " <g/> Думи мої <g/> "»3. Іде цей погляд <g/> , коли не помиляюся <g/> , від Омеляна Огоновського <g/> , що закидав Петренкові невміння дорівнятися Шевченкові <g/> , виходячи <g/> , очевидно <g/> , з припущення <g/> , що Петренко писав усі свої твори після Шевченка <g/> , хотів бути подібним до останнього і <g/> , отже <g/> , коли різнився <g/> , то через свою неспроможність бути другим Шевченком4. </p><p> Хронологія написання поезій Петренкових нам невідома <g/> .
doc#25 В своїй основі думка ця позичена одначе в Потебні <g/> , тільки в останнього обережніше зформульовава ( <g/> Пор <g/> .
doc#27 Додаймо <g/> , нарешті <g/> , конфлікти й ворогування з учорашніми друзями <g/> , Василем Білозерським у роки <g/> , вирішальні для видання « <g/> Основи <g/> » <g/> , з Костомаровим — конфлікт 1874 <g/> , остаточний розрив 1880 року <g/> , відхід від слов'янофілів ( <g/> 1858 — 1859 <g/> ) <g/> , назрівання конфлікту з Шевченком <g/> , вибухові якого перешкодила <g/> , здається <g/> , тільки смерть останнього <g/> , — щоб назвати тільки частину <g/> . </p>
doc#27 Останнього листа <g/> , що ставив крапку на « <g/> романі <g/> » <g/> , після попередніх проповідей українськости <g/> , він демонстративно — як уже сказано — написав по- російськи <g/> . </p>