Корпус текстів Юрія Шевельова (Шереха)
This action may take several minutes for large corpora, please wait.
doc#15 Для багатьох стилів нової літератури типове <g/> , наприклад <g/> , дуже широке вживання особових дієслівних речень без підмета-займенника першої або другої особи ( <g/> " <g/> Йду <g/> .
doc#10 ) <g/> , буде ( <g/> 24 <g/> , 15 <g/> ) і навіть орудного відмінка дійової особи ( <g/> 24 <g/> , 25 <g/> ) <g/> .
doc#28 Він охоче пише про речі або особи <g/> , не називаючи їх ( <g/> « <g/> Наставила шовкових кросен <g/> » – так починається без підмета поезія <g/> , і поет і далі не називає « <g/> героїні <g/> » свого вірша <g/> ) або називаючи їх тільки займенником ( <g/> « <g/> Вона жива і нежива <g/> » – хто вона <g/> , в усій поезії невідомо <g/> ) <g/> , при чому те <g/> , що в одній строфі він називає займенником третьої особи <g/> , в дальших строфах він може назвати займенником першої або другої особи ( <g/> « <g/> За водою зозуля кує <g/> » <g/> ) <g/> ; він охоче впроваджує в поезії якісь нерозкривані інтимні подробиці <g/> : </p><p> ( <g/> Двічі я зрадив ніжну сестру <g/> . </p>
doc#9 З особливостей у синтаксичних зв'язках відзначу тут <g/> : дієслово боліти зі знахідним відмінком об'єкта ( <g/> « <g/> Тоді мене дуже боліло <g/> » — « <g/> Прощання <g/> » <g/> , XI <g/> , 169 <g/> ; це явище спільне для Галичини і Волині <g/> ) <g/> ; красти з давальним відмінком особи ( <g/> « <g/> Краде людям сонечко веселе <g/> » — « <g/> Дим <g/> » <g/> , II <g/> , 112 <g/> ; Волинь <g/> , здається <g/> , має красти з прийменником у з родовим відмінком <g/> ) <g/> ; узброїтися з прийменником у зі знахідним відмінком ( <g/> « <g/> Я узброєна в свою ненависть <g/> » — « <g/> Одержима <g/> » <g/> , V <g/> , 124 <g/> ) <g/> ; дозволити з підрядним реченням зі сполучником щоб ( <g/> « <g/> Дозвольте <g/> , щоб я сам поклав сі перли <g/> » — « <g/> Кам <g/> .
doc#31 То автор вживає форми ми <g/> , то говорить про себе в третій особі ( <g/> « <g/> Що ж таке мистецтво взагалі <g/> , питають олімпійці <g/> » <g/> ) <g/> , то в другій особі множини ( <g/> « <g/> Ви скажете нам <g/> , що це аґітація за " <g/> зверхлюдину <g/> "» <g/> ) <g/> .
doc#40 Ця сама частка вживається і в реченні <g/> , де дія стосується до першої особи ( <g/> »Утни <g/> , батьку <g/> , орле сизий <g/> !
doc#40 Форми числа і особи ( <g/> а в певних випадках також і роду <g/> ) можуть використовуватися при узгодженні дієслова з іменником <g/> : я піду <g/> , ти підеш <g/> , ми підемо <g/> . </p>
doc#40 <p> 2. Особово-анафоричні займенники — вказують особу ( <g/> або предмет взагалі <g/> ) <g/> , яка не бере участи в розмові і тому визначається не з ситуації <g/> , а з контексту <g/> .
doc#40 <p> З пейоративно-згрубілих наростків згадаємо -ак ( <g/> а <g/> ) для осіб і речей ( <g/> писака <g/> , коняка <g/> , шабляка <g/> ) <g/> ; -ах ( <g/> а <g/> ) ( <g/> бідаха <g/> , діваха <g/> ) <g/> ; -ил ( <g/> о <g/> ) для назв осіб ( <g/> здоровило <g/> , басило <g/> ) <g/> ; -ищ ( <g/> е <g/> ) і -иськ ( <g/> о <g/> ) — для назв речей і осіб ( <g/> бабище <g/> , бабисько <g/> , баранище <g/> ) <g/> ; -ур ( <g/> а <g/> ) на означення згрубілих речей ( <g/> носюра <g/> , гадюра <g/> ) <g/> ; -юг ( <g/> а <g/> ) і -юк ( <g/> а <g/> ) для назв осіб і речей ( <g/> злодюга <g/> , катюга <g/> , псюка <g/> , каменюка <g/> ) <g/> .
doc#40 Так само і займенник себе стосується до дійової особи ( <g/> Він </p><p> побачив себе у дзеркалі <g/> ) <g/> .
doc#40 <p> З пейоративно-згрубілих наростків згадаємо -ак ( <g/> а <g/> ) для осіб і речей ( <g/> писака <g/> , коняка <g/> , шабляка <g/> ) <g/> ; -ах ( <g/> а <g/> ) ( <g/> бідаха <g/> , діваха <g/> ) <g/> ; -ил ( <g/> о <g/> ) для назв осіб ( <g/> здоровило <g/> , басило <g/> ) <g/> ; -ищ ( <g/> е <g/> ) і -иськ ( <g/> о <g/> ) — для назв речей і осіб ( <g/> бабище <g/> , бабисько <g/> , баранище <g/> ) <g/> ; -ур ( <g/> а <g/> ) на означення згрубілих речей ( <g/> носюра <g/> , гадюра <g/> ) <g/> ; -юг ( <g/> а <g/> ) і -юк ( <g/> а <g/> ) для назв осіб і речей ( <g/> злодюга <g/> , катюга <g/> , псюка <g/> , каменюка <g/> ) <g/> .
doc#72 і наслідком якої викинено з партії 23 % членів <g/> : 27.500 осіб ( <g/> Костюк 1960,61 <g/> ) <g/> , що з них 2.750 посідали провідні становища ( <g/> “ <g/> Нариси <g/> ” 411 <g/> ) <g/> . </p>
doc#40 іменники з наростком к ( <g/> о <g/> ) <g/> , утворені від збірних числівників на означення збірноти осіб ( <g/> напр <g/> .
doc#40 Вплив такого по- — подвійний <g/> : з одного боку <g/> , воно знов надає недоконаним дієсловам доконаности <g/> , як це видно і з поданих прикладів <g/> , з другого боку <g/> , воно показує розподіл дії на велике число об'єктів ( <g/> при перехідних дієсловах <g/> ) або на велике число дійових осіб ( <g/> при неперехідних дієсловах <g/> ) <g/> , напр <g/> .
doc#45 Потебня був головою Історико-філологічного товариства при Харківському університеті <g/> , але <g/> , як він сам згадує ( <g/> 1887 <g/> , в ООП <g/> , 90 <g/> ) <g/> , на збори часто приходило яких три особи ( <g/> рахуючи голову й доповідача <g/> ?
doc#40 Його роля — підсилювати дію і підкреслювати її неперешкодже- ність <g/> , її залежність тільки від дійової особи ( <g/> собі <g/> ) або її корисність для співрозмовника ( <g/> тобі <g/> , вам <g/> ) або для самого мовця ( <g/> мені <g/> , нам <g/> ) <g/> .
doc#40 Передусім підмет ти <g/> , ми або ви нормально не ставиться при присудку <g/> , вираженому наказовим способом дієслова <g/> , — бо з його закінчення виразно видно особу ( <g/> так само і з ситуації здебільшого <g/> ) <g/> , а наказові речення <g/> , здебільшого афективні <g/> , прагнуть розмірної стислости <g/> .
doc#72 У роках 1890-1896 на підросійській Україні було понад 400 передплатників “ <g/> Зорі <g/> ” ( <g/> Животко 75 <g/> ) <g/> ; “ <g/> Літературно-науковий вістник <g/> ” 1899 року передплачувало 155 осіб ( <g/> у квітні 1901 року передплату заборонили <g/> .
doc#81 <p> Але те <g/> , що <g/> , можливо <g/> , було корисно для мене як особи ( <g/> хто знає <g/> , чи справді було <g/> .
doc#72 Головний осередок українофілів київська Громада перед указом 1876 року нараховувала коло ста членів <g/> , а після указу їх зосталося 14. Аж до 1900 року число її членів не перевищувало 20-25 осіб ( <g/> Чикаленко 293,296 <g/> ) <g/> .