Корпус текстів Юрія Шевельова (Шереха)
This action may take several minutes for large corpora, please wait.
doc#13 ) <g/> , епітети-прикладки — « <g/> пташки-білоперки <g/> » і навіть один ( <g/> один <g/> !
doc#81 Каганович перед тим закінчив аспірантуру з російського мовознавства в Булаховського і опублікував одну ( <g/> так <g/> , одну <g/> !
doc#15 <p> Саме з цього погляду набирає великої слушности запропонований Булаховським поділ називних речень на типи з іменниками пред- метовости ( <g/> речовими <g/> ) і іменниками віддієслівними або позначаючими дії <g/> , як слушне також і його зауваження про те <g/> , що обидва типи можуть " <g/> досить сильно зближуватися один з одним <g/> " функціонально <g/> ; я додав би тільки <g/> , що зближення це <g/> , мабуть <g/> , пізніше <g/> . </p>
doc#15 <p> І далі він наводить ще один " <g/> хороший пример <g/> " з оповідання Л. Толстого « <g/> Фальшивый купон <g/> » <g/> , який тут варт навести хоч би тому <g/> , що підкреслені в ньому Кудрявським речення великою мірою випадають з даної ним же перед цим характеристики <g/> : </p><p> Он схватился за желоб <g/> , u вот коленки его на крыше <g/> .
doc#45 А року 1962 ще один " <g/> чорновий нарис <g/> ” <g/> , названий “ <g/> Общий литературний язык и местные наречия <g/> ” <g/> , приєднався до попередніх <g/> .
doc#9 Літературна українська мова <g/> , за його твердженням <g/> , існує тільки на Великій Україні <g/> , де вона освячена авторитетом клясиків і тогочасних великих письменників <g/> ; усе <g/> , що є специфічного в галицькій книжній мові <g/> , Б. Грінченко зневажливо називає « <g/> язичиєм <g/> » <g/> , дарма що не може не розуміти <g/> , що це новітнє <g/> , мовляв <g/> , « <g/> язичиє <g/> » далеко стоїть від тієї москвофільської мови <g/> , яка свого часу й дістала іронічну назву язичия <g/> : « <g/> Дуже помилялись ті земляки <g/> , які думали досі <g/> , що в Галичині тільке одне " <g/> язичиє <g/> " — москвофільське <g/> , навпаки <g/> , — є і друге — рутенське <g/> »1. Докази на це твердження в Б. Грінченка — більш ніж скупі <g/> .
doc#65 У збірках є одна ( <g/> !
doc#57 Одна ( <g/> 1956 <g/> ) була призначена для Монреалю <g/> . </p>
doc#40 : « <g/> Чернець вивів Рогозу через сад до лісу й там спинився біля одного ( <g/> = якогось <g/> !
doc#40 : « <g/> Я бачив одну ( <g/> = якусь <g/> ) жінку і ніколи її не забуду <g/> » ( <g/> Самч <g/> .
doc#9 У займенниках варт звернути увагу на спорадичне вживання зворотного займенника себе в функції взаємного займенника відповідне до східноукраїнського і літературного звороту один одного ( <g/> « <g/> Жду лиш <g/> , коли ми поглянем на себе <g/> » — « <g/> На острові <g/> » <g/> , 278 <g/> ; пор <g/> .
doc#97 Кониського ( <g/> 1897— 1901 <g/> ) я налічив уживань імени Ісаєва сім випадків <g/> , з лайливим епітетом — один ( <g/> « <g/> лиходійні вчинки <g/> » <g/> ) <g/> , У монографії Павла Зайцева <g/> , 1939 <g/> , друге видання ( <g/> перше <g/> , як відомо <g/> , не вийшло друком через воєнні події <g/> ) — 1955 <g/> , англійський переклад 1988 — попри трохи солодкавий тон і деяку застарілість <g/> , і досі <g/> , мабуть <g/> , найкращій біографії Шевченка ( <g/> Большакову вона <g/> , виглядає <g/> , лишилася невідома <g/> , хоч автор міг би довідатися про неї хоч би з книжки М. Шаґінян 1941 <g/> ) <g/> , — так от у Зайцева я налічив 4 згадки про Ісаєва <g/> , епітет тільки раз <g/> , і то не лайливий <g/> , а злегка
doc#1 » -лише один ( <g/> « <g/> осквернений <g/> » <g/> ) <g/> ; у вірші « <g/> І тут <g/> , і всюди - скрізь погано <g/> » - немає жадного <g/> . </p>
doc#40 Попри діяння цих тенденцій все таки за характером відмінювання сучасні числівники належать до різних типів <g/> , творячи такі групи <g/> : </p><p> 1. Числівник один ( <g/> в жіночому роді одна <g/> , в середньому роді вагання між формами одно і одне <g/> , часто в тому самому реченні <g/> , напр <g/> .
doc#92 Поради Якобсона стосувалися до поодиноких місць <g/> , вони не порушували загальноконцепційних основ праці <g/> , але <g/> , коли їх скласти до одного ( <g/> в усій своїй науковій діяльності Якобсон шукав « <g/> спільного знаменника <g/> » — його власний улюблений вислів <g/> , тоді як патос моєї діяльности був у піднесенні індивідуального <g/> ) <g/> , вони всі вели до розхитання моєї концепції <g/> . </p>
doc#49 У цьому шуканні довших слів одна з причин нахилу Барки до префіксованих дієслів ( <g/> наздоганяє <g/> , виіскрюється <g/> , досвічати — там <g/> , де могло б буги просто <g/> : доганяє <g/> , іскриться <g/> , світати <g/> ) <g/> ; нахилу до пестливих і здрібнілих форм ( <g/> перекотиполенько <g/> , буйненький <g/> , тополенька <g/> ) <g/> ; нахилу зліплювати два слова в одне ( <g/> город-руїна <g/> , хмара-піна <g/> , татко-ненька — група з одним головним наголосом і другим другорядним <g/> , тоді як у сполуках слів зруйнований городок <g/> , спінена хмара <g/> , татко і ненька — було б два сильні наголоси <g/> ) <g/> .
doc#15 Обидва зазначені тямові складники-уявлення вбирає тут у себе одна ( <g/> здебільшого <g/> ] назовна форма <g/> , показуючи буття та його назву <g/> " <g/> .
doc#73 Саме тому з запрошених до участи в МУРІ письменників не вступив до об'єднання тільки один ( <g/> Леонид Мосендз <g/> ) <g/> .
doc#40 <p> Виразніший інтонаційний характер має тільки розділка <g/> , яка <g/> , власне <g/> , є не так розділовий знак <g/> , як знак зростання двох слів в одне ( <g/> напр <g/> .
doc#40 : « <g/> Так вони пливли далеко один од одного ( <g/> не <g/> : від себе <g/> ) » ( <g/> Коц <g/> .