Корпус текстів Юрія Шевельова (Шереха)
This action may take several minutes for large corpora, please wait.
doc#0 розподілені ролі між ними двома <g/> . Те <g/> , що питав один <g/> , не повторювалося другим <g/> . Спочатку йшла —
doc#0 розподілені ролі між ними двома <g/> . Те <g/> , шо питав один <g/> , не повторювалося другим <g/> . Спочатку йшла —
doc#0 просто <g/> , у коло- фронтовому місті люди не ходять один до одного в гості <g/> . Школи закриті <g/> , нема потреби
doc#0 приємно <g/> , але і машиніст <g/> , і пасажир уціліли <g/> . Ні один вагон не вибув з ладу <g/> . Поранених не було <g/> , бо не
doc#0 . Праця над цим словником почалася вже не один рік тому <g/> , словник не мав колегії <g/> , все робив і за
doc#0 миготіння людей і краєвидів іншим разом <g/> . Але один епізод у Штрасгофі мусить бути згаданий <g/> , бо там
doc#0 . Все-таки захід <g/> . </p><p> Молодики зупинили Н <g/> , і один сказав ( <g/> по-німецьки <g/> , як Галицький говорив
doc#0 Хвильовим ( <g/> поєднання обох — Скрипником <g/> ) <g/> . Ні один не веде до загального щастя ( <g/> але що веде <g/> ? <g/> ) <g/> .
doc#0 є два пам'ятники Сковороді <g/> , обидва серйозні — один на місці фортеці козацьких часів <g/> , другий у
doc#1 сприймати те <g/> , що він читає <g/> , не просто як ще один літературний твір <g/> , бо для поета це теж не просто
doc#1 твір <g/> , бо для поета це теж не просто ще один літературний твір <g/> , а крик болю <g/> , зойк оголених
doc#1 I860 р. ситуація помітно змінюється <g/> . </p><p> Лише один твір із цього періоду нагадує « <g/> Неофітів <g/> » <g/> . Це «
doc#1 ) <g/> ; у вірші « <g/> О люди <g/> ! люди небораки <g/> ! » -лише один ( <g/> « <g/> осквернений <g/> » <g/> ) <g/> ; у вірші « <g/> І тут <g/> , і всюди -
doc#1 рядів образів <g/> , коли на перший плян виходить то один <g/> , то другий ряд по черзі <g/> , — мов у мотузці <g/> ,
doc#1 певною мірою обумовлює композицію віршів <g/> . </p><p> Один із характерних прийомів Т. Шевченка — постійне
doc#1 . Далі цей образ конкретизується <g/> : </p><p> Сиди один <g/> , в холодній хаті <g/> , — </p><p> але лише щоб підкреслити
doc#1 порадитись <g/> . Нема <g/> , </p><p> Анікогісінько нема <g/> ! </p><p> Сиди ж один <g/> , поки надія </p><p> Одурить дурня <g/> , осміє <g/> … </p><p> Морозом очі
doc#1 , підкреслюється ляйтмотив зими <g/> . </p><p> Сиди ж один собі в кутку <g/> . </p><p> Не жди весни — святої долі <g/> ! </p><p> Вона не
doc#1 залишилась та ж. Пейзаж у його ідиліях — завжди один <g/> : дніпровський ( <g/> див <g/> . <g/> , наприклад <g/> , « <g/> Над
doc#2 дещо до старих характеристик <g/> , як <g/> , певно <g/> , не один зможе після мене <g/> . Бо поезія Лятуринської