Корпус текстів Юрія Шевельова (Шереха)
This action may take several minutes for large corpora, please wait.
doc#23 Читач уже в перших рядках довідується <g/> , що в поета « <g/> забилось серденько в грудях <g/> » <g/> , а « <g/> очі плавають в сльозах <g/> » <g/> , що місто видається поетові гарним і пишним <g/> , але як же мало ( <g/> власне нічого <g/> !
doc#80 Ні <g/> , більше нічого <g/> !
doc#87 Про це підсовєтська література не сказала досі нічого ( <g/> говоримо про літературу <g/> , не про макулятуру — та <g/> , звичайно <g/> , щось верзла про стахановців <g/> , про жити стало краще <g/> , жити стало веселіше <g/> , про квітучі міста квітучої України <g/> , — але <g/> , хвалити Бога <g/> , — є слова і цілі книжки і навіть цілі бібліотеки <g/> , які ніби сказані <g/> , написані <g/> , — але водночас не існують <g/> .
doc#40 Поруч непрямих відмінків від займенників ніхто <g/> , ніщо ( <g/> нікого <g/> , нічого <g/> , нікому <g/> , нічому і т. д. <g/> ) є ще форми непрямих відмінків з наголосом на частці ні <g/> : нікого <g/> , нічого <g/> , нікому <g/> , нічому і т. д. Те саме і в прислівникових заперечних займенниках <g/> : ніколи — ніколи <g/> , ніде — ніде <g/> , ніяк — ніяк <g/> …
doc#40 <p> Ще одна важлива відмінність між граматичною парою і рядом полягає в тому <g/> , що пара становить собою замкнену цілість ( <g/> кожний член пари може заходити в зв'язки з іншими членами речення <g/> , але до пари як такої вже не можна додати нічого <g/> ) <g/> , тоді як ряд можна продовжувати без кінця <g/> .
doc#97 Хоч здебільша поза прізвищами ми не довідуємося нічого <g/> , а з прізвищ мало витягнеш <g/> .
doc#81 Справді це було або ніщо <g/> , або навіть протинімецький захід — ми забирали від німців якусь суму грошей <g/> , таких потрібних їм на війну <g/> …
doc#81 Були стіни <g/> , була солома на підлозі <g/> , більше не було нічого <g/> , але було опалення <g/> , а це для нас було чудо <g/> .
doc#27 Кращого від українців в ідеї нема нічого <g/> , але в дійсності я не відчуваю до представників українізму особливої пошани <g/> .
doc#102 Я кажу <g/> : « <g/> Ну <g/> , нічого <g/> , але ж Ви мені її даєте <g/> » <g/> .
doc#0 Це була дрібниця <g/> , майже ніщо <g/> , але психологічно ця позика книжки була спробою подолати бар'єр між народами <g/> . </p>
doc#81 Я сидів за одним з крайніх столів <g/> , далеко від центру дії <g/> , зрештою я був ніщо <g/> , безвусе хлопчисько <g/> , ні з ким мене не знайомили <g/> , що говорилося <g/> , слабко долітало до мене <g/> .
doc#84 Робітник не діставав нічого <g/> , бо фабрики стояли пусткою <g/> .
doc#81 Пригадую <g/> , що перед війною ми якось ішли разом <g/> , не називаючи нікого й нічого <g/> , думаючи про радянський режим <g/> , Леонід Арсенійович сказав <g/> : </p><p> — Коли довго вчити <g/> , можна й зайця навчити сірники запалювати <g/> . </p>
doc#5 І ще більше тоді <g/> , коли він дозволяє собі здати справу з марности повстання розуму <g/> , частини <g/> , проти закону всесвіту <g/> , цілого <g/> : « <g/> Наші пояснення всі нікчемні й нічого <g/> , зрештою <g/> , не пояснюють <g/> .
doc#81 Людське життя не важило нічого <g/> , його навіть не пробували заощадити <g/> , як робили <g/> , зрештою <g/> , й у терорі тридцятих років <g/> .
doc#81 Хоч заробітні платні тих років були мінімальні <g/> , все таки <g/> , працюючи в двох навчальних закладах <g/> , я мав більше грошей <g/> , ніж міг витратити на харчі й одежу <g/> , постачання яких було ще менше за мінімальне <g/> , квартира не коштувала фактично нічого <g/> , книжки діставати було важко <g/> , і ціни їх були малі <g/> .
doc#6 <p> Виходень з суспільного споду — його батько <g/> , людина з трирічною освітою <g/> , невсипущою гіркою працею своєю й усієї родини вибився на розмірно заможного фармера <g/> , хоч починав з нічого <g/> , коли дев'ятнадцятирічним юнаком — чотири роки перед народженням Василя — прибув з румунської тоді Буковини ( <g/> 1923 <g/> ) на західноканадські прерії <g/> , — молодший Курилик на гребені хвилі мистецького успіху задовольнявся малим <g/> .
doc#87 Поза собою — нічого <g/> , крім брехні <g/> . </p>
doc#46 Коли життя людини й творчість поета — суцільна гра <g/> , нічого <g/> , крім гри <g/> , то це вже життя й поезія <g/> , а не гра <g/> .