Корпус текстів Юрія Шевельова (Шереха)
This action may take several minutes for large corpora, please wait.
doc#40 : « <g/> Звеліла молодиці стати на ньому ( <g/> ножі <g/> ) босою ногою проти тієї щоки <g/> , де самий дужчий опух <g/> » ( <g/> Кв <g/> .
doc#25 Натомість в українській літературній мові <g/> , як і в південноукраїнських говірках <g/> , о нормально чергується з і ( <g/> ніж — ножа <g/> ) <g/> , воно наче розщепилося на ці два звуки <g/> , які одначе несуть ту саму функцію <g/> , так що в формі <g/> , наприклад дім мовець одразу і безпомилково впізнає тільки інший вияв форми дом ( <g/> у <g/> ) <g/> .
doc#86 ) <g/> , ніж самі його твори <g/> .
doc#72 Той факт <g/> , що українізацію сильніше спонукали причини зовнішні <g/> , що навіть в середині країни на ній наполягали більше в ВКП ( <g/> б <g/> ) <g/> , ніж КП ( <g/> Б <g/> ) У <g/> , що вона не виникла як масовий рух <g/> , — пояснює її силу і слабкість — про що мова далі <g/> , — а пізніше розмірно безболісне ( <g/> для партії <g/> ) її припинення <g/> .
doc#74 Той факт <g/> , що українізацію сильніше спонукали причини зовнішні <g/> , що навіть всередині країни на ній наполягали більше з ВКП ( <g/> б <g/> ) <g/> , ніж КП ( <g/> б <g/> ) У <g/> , що вона не виникла як масовий рух <g/> , - пояснює її силу і слабкість - про що мова далі <g/> , - а пізніше розмірно безболісне ( <g/> для партії <g/> ) її припинення <g/> .
doc#45 Тим більше <g/> , що вони менше знані ( <g/> фактично не знані зовсім <g/> ) <g/> , ніж імовірно підправлений текст ЯН <g/> . </p>
doc#76 У цьому бо розділі він заперечив існування спільної давньоруської ( <g/> єдиної східнослов'янської <g/> ) мови <g/> , виводячи українську мову безпосередньо з праслов'янської і твердячи <g/> , що вона ближча до мови сербської ( <g/> почасти слідом за П. Лавровським <g/> ) <g/> , ніж до російської ( <g/> В. Глущенко <g/> , 19 <g/> ) <g/> .
doc#40 Цей теперішній час <g/> , званий теперішнім часом обов'язковости <g/> , власне <g/> , вживається заради цього відтінку неодмінности <g/> , неминучости <g/> , який належить радше до способових відтінків ( <g/> модальних <g/> ) <g/> , ніж до часових <g/> .
doc#40 Різниця між книжною і усною мовою в частоті вживання присвійного прикметника чи родового відмінка приналежносте іменника залежить від того <g/> , що розчленованості мислення сучасної людини в його абстрактніших виявах більше відповідає мислити приналежність як стосунок між двома предметами ( <g/> субстанціями <g/> ) <g/> , ніж як ознаку <g/> , що існує в самому предметі <g/> .
doc#40 Проте в авторів XIX сторіччя частіше буває місцевий відмінок середнього роду на -ові <g/> , ніж у сучасних <g/> , з чого можна зробити висновок <g/> , що тенденція до зрівняння середнього роду з чоловічим у однині іменникової відміни не набирає на силі <g/> , а навпаки <g/> , занепадає <g/> .
doc#71 Але сам принцип цього сполучання мовних позичень далеко перевершував уяву й здібності пересічних романтиків <g/> , дарма що твори Шевченка та Куліша більшою мірою <g/> , мабуть <g/> , ґрунтуються на потязі до історії української літературної мови i <g/> , ніж на справжньому знанні цієї історії <g/> .
doc#0 Він мав незмірно більше « <g/> заслуг <g/> » <g/> , ніж Н. Уже багато часу по війні Н. довідався з якоїсь газети <g/> , що Мусій Абрамович редаґує харківську обласну газету « <g/> Соціялістична Харківщина <g/> » <g/> .
doc#52 У цьому сенсі <g/> , якщо вдатися до небезпечної традиційної фразеології <g/> , книжка Багряного більш « <g/> народня <g/> » <g/> , ніж Солженіцинова <g/> .
doc#59 Не можна забути ні того <g/> , як вона <g/> , ця комічна і велична водночас <g/> , ця зворушлива стара в античній поставі переносить своє горе й компромітацію — втечу Галочки з Іриним <g/> , ні того <g/> , як вона кінець-кінцем <g/> , позбувшися своєї петербурзької луски <g/> , захопившися живими ідеалами дочки <g/> , стає більшою « <g/> націоналісткою <g/> » <g/> , ніж сама Галочка <g/> .
doc#37 Приміром <g/> , Володимир Державин і я <g/> , однаково <g/> , були « <g/> советами <g/> » <g/> , але він був старший і дістав виховання ще перед революцією <g/> , а я в головному після <g/> , отже <g/> , я був більше « <g/> совет <g/> » <g/> , ніж він <g/> .
doc#81 — із зловісно стисненими щелепами було аµресивніше <g/> , ніж звичайно <g/> , а це не було так легко зробити <g/> .
doc#96 Тут більше активности <g/> , ніж у помсті роздратованих ельфів <g/> .
doc#22 Це найкритичніше й найтрагічніше перевтілення Дон Кіхота заслуговує на глибшу й повнішу аналізу <g/> , ніж воно досі мало <g/> .
doc#9 <p> Побічно ці ж мовні емоції захоплення усною мовою галичан <g/> , можна думати <g/> , відбилися у відомому висловленні Лесі Українки <g/> : « <g/> Не знаю <g/> , чим се об'яснити <g/> , тільки галичани краще говорять <g/> , ніж пишуть <g/> , а українці краще пишуть <g/> , ніж говорять <g/> »5. Очевидно <g/> , усна мова <g/> , сприймаючися більше як ціле і менше піддаючися диференціації й аналізі <g/> , ніж писана <g/> , якоюсь мірою і в критичнішої від Люби або Олени Пчілки Лесі Українки створювала враження теж імпонування <g/> . </p>
doc#12 : тим то <g/> , буцім то <g/> , </p><p> е <g/> ) Частка же ( <g/> після попереднього голосного ж <g/> ) пишеться окремо <g/> , за винятком сполучників і прислівників <g/> : аж <g/> , алеж <g/> , бож <g/> , авжеж <g/> , адже <g/> , аджеж <g/> , аніж <g/> , ніж <g/> , отож <g/> , отже <g/> , атож <g/> , також <g/> , теж щождо <g/> . </p>