Корпус текстів Юрія Шевельова (Шереха)
This action may take several minutes for large corpora, please wait.
doc#2 Василь Барка знайшов у її творчості « <g/> погляд з яким діти приходять від незнаного нам янгольського поля 1 знаходять наш світ новим <g/> , свіжим <g/> , цікавим <g/> » <g/> .
doc#8 Скрізь його цікавила проблема епохи і надепохального <g/> , того <g/> , що лишається для всіх епох <g/> , — він любив говорити <g/> , що історизм — у наш час пережиток <g/> , що сьогоднішня людина в своїй суті не різниться від печерної <g/> , що людина зміняє світ навколо себе <g/> , але не себе <g/> .
doc#28 <p> </doc> </p><p> I. ТЕЗА </p><p> Останній час приносить нам одну за однією спроби по-новому <g/> , глибше глянути на наш літературний процес двадцятих років <g/> .
doc#41 Це справді наш старий-престарий знайомий <g/> .
doc#51 <p> Звідси місія Кулішевого покоління <g/> , як він її бачить <g/> , це відродження й розквіт національної мови <g/> : </p><p> Так <g/> , ми на те у наш убогий мир прийшли <g/> , </p><p> Щоб мову з мов людських <g/> , скалічену <g/> , забвенну <g/> , </p><p> З народних уст узять і в перло возвести <g/> . </p>
doc#69 Будівничим цього нового типу наукового журналу був наш власний Побєдоносцев малого калібру й маштабу <g/> .
doc#70 Будівничим цього нового типу наукового видання був наш Победоносцев малого калібру й малого масштабу <g/> .
doc#79 Ми всі на світ із вікон дітських виглядали і мріяли <g/> , що він буде нам такий ясний і теплий <g/> , як Господній день <g/> , такий простий і зрозумілий <g/> , як наш дитинячий буквар <g/> .
doc#96 Ходити довго ними можна не тільки через індивідуалізм ісландців <g/> , що будували собі кожний свій власний окремий будинок <g/> , найчастіше з брижованого заліза ( <g/> дерева й цегли країна не постачає <g/> , вибір тільки між лавою й залізом <g/> ) <g/> , а ще через те <g/> , що місто в наш час суворо плянується <g/> .
doc#7 До цього її штовхає й уперта кампанія за консервування поезії на рівні неоклясиків <g/> , та ще й позбавлених їхньої різнообличности й штучно зведених в якусь препаровану єдину школу <g/> , — в суті речі і ті і другі хочуть <g/> , щоб наша поезія « <g/> перебивала копію солодких руських поетес <g/> » <g/> . </p>
doc#31 Від російської літератури <g/> , від її стилів українська поезія мусить якомога швидше тікати <g/> » <g/> , « <g/> Наша орієнтація — на західноевропейське мистецтво <g/> » <g/> , « <g/> Москва сьогодні є центр всесоюзного міщанства <g/> » <g/> , « <g/> Майбутнє за моєю молодою нацією і за моєю молодою клясою <g/> » <g/> , « <g/> За відважних і вольових людей <g/> » — ці чіпкі гасла відомі кожному <g/> .
doc#35 <p> Наша публіцистика <g/> , наша художня література вже зацікавилися — умовно так її називаючи — людиною першої половини XVII століття <g/> , шукаючи в ній свого ідеалу <g/> .
doc#36 Вільямові Гаркінсу </p><p> А ще головна наша сила в тому <g/> , </p><p> що новітнє російське мистецтво так міцно </p><p> сплелося з російською літературою і творчістю </p><p><g/> , як <g/> , можливо <g/> , жадне інше мистецтво в Европі <g/> . </p>
doc#39 <p> За винятком може Шевченкових віршів і Гоголевих українських повістей <g/> , наша література ще не знала такої у к р а ї н с ь к о ї книжки <g/> , як « <g/> Старший боярин <g/> » Осьмаччин <g/> .
doc#45 Коли пригадаємо <g/> , як убачав майбутнє української мови Метлинський ( <g/> " <g/> уже наша мова конає <g/> " <g/> ) <g/> , то стане ясно <g/> , яким оптимістом був Потебня <g/> , хоч він і не ставив крапки над кожним і. Тому — в теоретичній площині — Потебня відкидає погляди свого ґуру <g/> , найвищого авторитету — Гумбольдта <g/> , який уважав <g/> , ідо історичний період формування мов закінчився і вони або лишаються у вжитку <g/> , як є <g/> , або відмирають <g/> .
doc#68 <p> </doc> </p><p> Якби Василь Стус вибирав епіграф до своєї збірки поезій <g/> , що її тепер дістає читач <g/> , можливо <g/> , він вибрав би початкові рядки з поетичного циклу Лесі Українки <g/> : </p><p> До тебе <g/> , Україно <g/> , наша бездольная мати <g/> , </p><p> Струна моя перша озветься <g/> . </p>
doc#75 <p> За 20 років <g/> , що минули <g/> , наша література майже цілковито втратила здатність відчувати й відтворювати запах слова <g/> .
doc#92 Якобсон був тоді десь поза містом <g/> , і перша зустріч наша відбулася аж десь у вересні <g/> . </p>
doc#95 Там саме повітря здавалося українським <g/> , дихала наша старовина <g/> , сучасність попри всі перешкоди в'язалася з Заходом <g/> , і особисто я знайшов там без перебільшення батьківську любов і опіку в Василя Сімовича <g/> .
doc#12 : „Їхнє горе — наше горе <g/> , їхнє щастя — наше щастя <g/> .