Корпус текстів Юрія Шевельова (Шереха)
This action may take several minutes for large corpora, please wait.
doc#15 154 <g/> ) <g/> , 78 </p><p> • безсубстантивна 78 </p><p> • іменна 23 </p><p> ° архаїчна 25 </p><p> • називна 66 </p><p> поклична 43 ° постпозитивна 74 ( <g/> прим <g/> .
doc#15 173 <g/> ) <g/> , 88 <g/> , 91 <g/> , 94-95 </p><p> • віднесення до конкретного 86-87 <g/> , 89 <g/> , 90 <g/> , 93 </p><p> • двоелементність 87 <g/> , 94 </p><p> • загальність 86,89 </p><p> • з присвійним значенням 75 </p><p> • називна функція 91 <g/> , 93 </p><p> • називне 39 <g/> , 79 ( <g/> прим <g/> .
doc#15 159 <g/> ) </p><p> ° самостійне 39 </p><p> • незмінне 76 </p><p> • номінативна функція 93 </p><p> • посесивне 75 </p><p> • предикативність 87 </p><p> • як суд 87 </p><p> слово-поняття 74 </p><p> слово-речення 42 <g/> , 46 <g/> , 50 <g/> , 62 </p><p> • називне 50 </p><p> словосполука 38,44 <g/> , 85 <g/> , 90 <g/> , 95 </p><p> • безприсудкова 39 </p><p> • іменна 39 </p><p> • називна 39 <g/> , 48 <g/> , 79 ( <g/> прим <g/> .
doc#40 <p> Як називна форма дієслова інфінітив у реченні може використовуватися в посильній функції при особових формах дієслова <g/> , особливо при запереченні <g/> , напр <g/> .
doc#15 Сперечання в цьому питанні <g/> , до яких нам доведеться звернутися надалі <g/> , власне <g/> , не були розв'язані теоретично <g/> : але на практиці термін " <g/> називне речення <g/> " закріпився і <g/> , пропагований шкільними підручниками <g/> , міцно ввійшов в ужиток <g/> . </p>
doc#15 <p> Якщо виключити навіть речення u земля мягкая як явно двоелементне і підкреслене як називне <g/> , очевидно <g/> , через недогляд <g/> , то все ж речення типу u вот на стене <g/> ; на земле показують <g/> , що <g/> , наблизившися до поняття називних речень і охопивши характеристичну рису їх значення <g/> , поставивши питання про сферу їх застосування <g/> , Кудрявський усе ж не був послідовним і не відмежував їх <g/> , приміром <g/> , від неповних речень або еквівалентів речень <g/> , захопившися тільки твердженням про можливість бездієслівних речень взагалі <g/> . </p>
doc#15 , не оперує цим поняттям <g/> , не кажучи вже про старі праці <g/> , як <g/> , приміром <g/> , польська синтакса Малецького або сербська Маретіча и <g/> , які чи то зовсім не подають навіть прикладів називних речень <g/> , чи то розглядають їх як звичайні неповні <g/> , не кажучи про порівняльно-синтакичну роботу В. Яґіча « <g/> Beiträge zur slavischen Syntax <g/> » <g/> , який посідає щодо бездієслівних речень ( <g/> називних як окремого типу і він не знає <g/> ) приблизно ту ж позицію <g/> , що і ( <g/> пізніше <g/> ) Томсон <g/> , тобто розглядає їх як афективно-забарвлені еквіваленти речень <g/> , і в пізнішій шкільній і науковій літературі називне речення як окремий тип не фігурує <g/> .
doc#15 <p> Шахматов ставить це питання і висуває дві вирішальні <g/> , на його думку <g/> , відмінності називних речень від неповних <g/> : називні речення мають своїм змістом ствердження або заперечення буття <g/> , наявність уявлення <g/> , вираженого іменником-і тільки <g/> ; друга ознака <g/> , яка за Шахматовим випливає з першої ( <g/> і в цьому <g/> , гадаємо <g/> , його помилка <g/> , що спричинилася до деяких хибних поглядів у дальшій еволюції поглядів на називне речення <g/> ) і являється формальною відмінністю називних речень <g/> , - неможливість у них залежної обставини або такого додатка <g/> , який не залежить від іменника <g/> , що править за головний член даного речення <g/> . </p>
doc#15 <p> Проте Німчинов пішов далі від Синявського і слушно вказав <g/> , що знову вставити дієслово в називне речення вже неможливо <g/> , тоді як в двоелементних реченнях це річ цілком здійсненна <g/> . </p>
doc#15 , скорочене речення може в наслідок частого вживання втратити цей характер неповноти і перетворитися на називне ( <g/> хід міркування цей <g/> , бувши доведеним до кінця <g/> , мусів би привести до визнання <g/> , що самостійні називні - теж речення <g/> ) <g/> ; могли називні речення виникати і безпосередньо - або за зразком первісно скорочених <g/> , або в наслідок свідомого відмовлення від форми речення <g/> , себто від дієслова <g/> !
doc#15 <p> Ріс не зв'язує називне речення в цілому з писаною мовою <g/> , але <g/> , коли виключити речення окличні і називні відмінки заголовків <g/> , вивісок тощо <g/> , то до інших <g/> , очевидно <g/> , стосуватимуться слова Pica <g/> : </p><p> Треба підкреслити <g/> , що вживання слів-речень [ <g/> …
doc#15 <p> Всупереч власним словам про властивість називних речень штучно- поетичній мові <g/> , Німчинов в іншому місці своєї праці ( <g/> с. 201 <g/> ) <g/> , розглядаючи генезу двоелементного речення <g/> , припускає <g/> , що воно могло творитися з двох самостійних слів-речень ( <g/> або словосполук-речень <g/> ) <g/> , одне з яких було називне <g/> .
doc#15 В умовах бездієслівного контексту обставинний вираз легко втрачає будь-які можливі зв'язки з дієсловом і перетворюється на приімен- ний <g/> , а речення сприймається як називне <g/> .
doc#15 Називне речення далеко не завжди можна з достатньою чіткістю відмежувати від неповного <g/> .
doc#15 Отже <g/> , ми захоплюємо називне речення на тій стадії <g/> , коли воно вже відірвалось від неповних <g/> , але відчутність первісного зв'язку з ними ще не втрачена <g/> .
doc#15 <p> ( <g/> « <g/> Чума <g/> » <g/> ) </p><p> Такі приклади для з'ясування генези називних речень навряд чи придадуться <g/> , хіба тільки де можна в них підкреслити <g/> , що в такому ізольованому вигляді вони вживаються звичайно в малій кількості - одне називне речення <g/> , а не накопичення їх <g/> .
doc#15 А називні речення в цих випадках <g/> , як ми бачили <g/> , перебувають у стадії переоформлення з членів ряду в називне самостійне речення <g/> , але не переоформилися остаточно <g/> .
doc#15 Подруге <g/> , природно <g/> , що називне речення <g/> , з'явившись як окрема конструкція <g/> , повинно було прагнути більшої самостійности <g/> , незалежности <g/> .
doc#15 <p> Випадки переоформлення члена ряду в називне речення особливо яскраві <g/> , коли ряд містить у собі і двоелементне речення <g/> .
doc#15 <p> ( <g/> У. Кравченко <g/> ) </p><p> Зробіть павзу ( <g/> що відповідає крапкам <g/> ) після слова смереки <g/> , підкресліть поняття сум і жаль <g/> , і вони стануть ніби емоціональним підсумком сказаного <g/> , зформувавшись у називне речення <g/> . </p>