Корпус текстів Юрія Шевельова (Шереха)
This action may take several minutes for large corpora, please wait.
doc#15 Обидва зазначені тямові складники-уявлення вбирає тут у себе одна ( <g/> здебільшого <g/> ] назовна форма <g/> , показуючи буття та його назву <g/> " <g/> .
doc#80 Про це докладніше писано в статті Юрія Шереха « <g/> Не для дітей <g/> » у книжці тієї ж назви ( <g/> « <g/> Пролог <g/> » <g/> , 1964 <g/> ) <g/> , і тут нема потреби це переказувати <g/> .
doc#40 Газета публікує цю промову <g/> , не змінюючи в ній <g/> , як то кажуть <g/> , ані титла <g/> , ані коми <g/> , тільки поставивши нагорі назву ( <g/> »Промова пана такого« <g/> ) <g/> .
doc#6 Не типові назви <g/> , що виходять поза межі власне називання <g/> , і в голляндських жанристів XVII сторіччя <g/> , таких як Стен <g/> , тільки врядигоди знаходимо приказкові назви ( <g/> приміром <g/> , Soo de ouden songen <g/> , soo pypen de jongen — “ <g/> Як старі співають <g/> , так молоді дудять <g/> ” <g/> .
doc#103 12 квітня о 9 годині ранку в Нью-Йорку на 94-му році життя автор цього сумно-іронічного зізнання <g/> , відомий у світі мовознавець і літературознавець ( <g/> остання найповніша бібліографія його праць охоплює 872 назви <g/> ) <g/> , лауреат Національної Шевченківської премії <g/> , академік Національної академії наук України <g/> , почесний президент Української Вільної Академії наук у США <g/> , професор Юрій ШЕВЕЛЬОВ відійшов у вічність <g/> .
doc#72 1921 р. видано 3 назви <g/> , 1922 р. — 2 <g/> , 1923 р. — 22 <g/> , і за самі перші місяці 1924 р. — 19 ( <g/> “ <g/> Звідомлення <g/> ” за 1923 р. <g/> , 162 і далі <g/> ) <g/> , не зважаючи на те <g/> , що державні дотації були мізерні <g/> : в 1924 р. тисяча карбованців місячно на всі оперативні видатки ( <g/> “ <g/> Звідомлення <g/> ” за 1924 р. <g/> , 7 <g/> ) <g/> , а в попередні роки і того менше <g/> .
doc#60 Але крім того <g/> , і це далеко важливіше <g/> , є те <g/> , що можна було б назвати <g/> , « <g/> повзучими русизмами <g/> » <g/> .
doc#81 Але комбінація старого <g/> , роками не ремонтованого будиночка <g/> , кравця в ньому й <g/> , з других дверей <g/> , Гоппа — все це були <g/> , як їх потім назвуть <g/> , « <g/> рештки капіталізму <g/> » <g/> .
doc#40 Дуже гостро відчута відмінність міської побутової лексики від сільської в уривку з роману В. Підмогильного « <g/> Місто« <g/> , де описується <g/> , як сільський хлопець Степан Радченко вперше опинився в Києві <g/> : « <g/> Він пожирав похмурими очима всю цю навалу бісквітних і мікадних тортів <g/> , ромових бабок <g/> , заливних горіхів <g/> , купи шоколяди <g/> , шари кольористих тягучок і тістечок різної форми та змісту <g/> , не знаючи їм назви <g/> , але добре розуміючи <g/> , що назви ці — не пампушки <g/> , не пундики і не пірники« <g/> .
doc#72 <p> Отже <g/> , українських газет було мало <g/> ; проте <g/> , якщо пригадати <g/> , — як це робить Майстренко ( <g/> 36 <g/> ) <g/> , — що 1917 р. КП ( <g/> б <g/> ) У не мала жадного українського видання ( <g/> “ <g/> Вістник Української Народної Республіки <g/> ” <g/> , який виходив у Харкові з 19 грудня 1917 р. <g/> , мав українську назву <g/> , але майже всі матеріали друкував російською мовою <g/> .
doc#43 Коли читач тільки бере в руки книжку Барки <g/> , йому впадає в очі <g/> , що розділи мають назви <g/> , але не нумеровані <g/> .
doc#81 <p> Соцреалістична аµітка не оминула і опери <g/> , яка <g/> , переставши бути « <g/> столичною <g/> » <g/> , не змінила особливо свого характеру <g/> , хіба що пару кращих співаків забрали до Києва <g/> , бо і так столичною вона була тільки з назви <g/> , але таких вистав було небагато <g/> , і всі вони <g/> , на зразок « <g/> Розлому <g/> » Феміліді ( <g/> за п'єсою Б. Лавренєва <g/> ) у листопаді 1931 р. <g/> , були фактично бойкотовані глядачем <g/> , бо і справді не було в них ні традиційної мелодійности <g/> , ні якихось нових шукань у музиці <g/> .
doc#59 Слово названо <g/> , асоціяції плетуться самі <g/> .
doc#4 « <g/> Старі <g/> » поезії виступають циклами <g/> , де кожний вірш несе свій нумер і здебільша не має назви <g/> , натомість « <g/> нові <g/> » не гуртуються в цикли <g/> , кожний вірш <g/> , хоч який короткий <g/> , несе свою назву <g/> , багато з них — і підназву — « <g/> Листки з щоденника <g/> » <g/> , підкреслюючи тим їхню епізодичність <g/> , завершеність у собі <g/> , самодостатність <g/> , самоцінність <g/> .
doc#101 Так що такі речі існують <g/> , але поки що ми не спроможні тверезо оцінити їх усі і точно назвати <g/> , бо на кожне позитивне твердження завжди можна навести кілька протилежних прикладів <g/> , протилежних течій <g/> , протилежних явищ <g/> .
doc#81 Музеїв <g/> , вартих такої назви <g/> , в місті не було <g/> .
doc#76 Можна запропонувати для цих мовнотериторіяльних одиниць умовні назви <g/> , в основу більшости яких тут узято назви міст — центрів визначніших князівств <g/> , із винятком двох назв суто географічного ( <g/> ляндшафтного <g/> ) характеру — Полісся і Поділля <g/> .
doc#96 І досі з чотирьох літературних журналів два мають назви <g/> , взяті з мітології <g/> , — Скірнір і Ф'єльнір ( <g/> інша назва бога Одіна <g/> ) <g/> , та це тільки літературна гра <g/> .
doc#70 Назви <g/> , географічні чи особові <g/> , що з'являлися з християнством <g/> , природно <g/> , пройшли ту ж еволюцію <g/> , яка відбувалася в українській мові з власними словами <g/> : приміром <g/> , відбився в них перехід І в И. Так постали форми типу Єгипет <g/> , Єрусалим <g/> .
doc#4 <p> Якщо ж говорити про поезії <g/> , де цей мотив названо <g/> , де навіть і найпрозаїчніші хоми невірні не можуть не бачити написаного чорним на білому <g/> , неохоче береться рука за спробу анатомії цього поетичного мотиву <g/> .