Корпус текстів Юрія Шевельова (Шереха)
This action may take several minutes for large corpora, please wait.
doc#68 У Стуса - « <g/> О доле <g/> , доленько моя <g/> !
doc#36 Правда <g/> , певна частина випадків припадає на стійкі звороти менше-більше вигукової форми типу « <g/> Боже мій <g/> !
doc#19 Ніяк не можна погодитися з твердженням Зерова <g/> , що заклик Мови до освіти замість козацького ворохобництва повторює Шевченкове « <g/> Учітеся <g/> , брати мої <g/> !
doc#40 Д'горі <g/> , краю мій <g/> !
doc#47 Боже мій <g/> ! </p>
doc#81 Раптом моя нога здерев'яніла <g/> , моє серце ( <g/> моя <g/> , моє <g/> !
doc#67 <p> З останнім диханням хіба я позбуду І думи й кохання моє <g/> ! </p>
doc#47 <p> Як не випадково <g/> , що збірка замикається мотивом вічної туги як закону життя <g/> , так не випадково вона відкривається присвятою хуторові <g/> , де пробігло дитинство поетки <g/> , що ніколи не повернеться і що його може й не було <g/> : </p><p> Чи мо'це лише мережано </p><p> ясочкою мрій <g/> , </p><p> чи мо' <g/> , чи в душі збережено </p><p> й в пам'яті моїй <g/> ! </p>
doc#84 функційність <g/> . Українці можуть бути першими серед них <g/> . Ми думаємо над цим <g/> . </p><p> Друже мій <g/> ! Є в фізиці закон злучених посудин <g/> . Якщо з'єднати дві посудини <g/> , наповнені до
doc#23 У колективній історії української літератури 1955 року О. Засенко в супроводі Є. Кирилюка і П. Приходька писали <g/> , теж без дальшої дискусії <g/> : « <g/> Поезією Шевченка підказаний вірш " <g/> Думи мої <g/> "»3. Іде цей погляд <g/> , коли не помиляюся <g/> , від Омеляна Огоновського <g/> , що закидав Петренкові невміння дорівнятися Шевченкові <g/> , виходячи <g/> , очевидно <g/> , з припущення <g/> , що Петренко писав усі свої твори після Шевченка <g/> , хотів бути подібним до останнього і <g/> , отже <g/> , коли різнився <g/> , то через свою неспроможність бути другим Шевченком4. </p><p> Хронологія написання поезій Петренкових нам невідома <g/> .
doc#15 Саме такі приклади її можна знайти в Буслаєва <g/> , як от <g/> : </p><p> А то <g/> , господине <g/> , сьча лЬсь моя ( <g/> " <g/> я зрубаю цей ліс <g/> " <g/> , 1318 <g/> ) <g/> ; </p><p><g/> …
doc#81 Але ступінь учиненої шкоди треба міряти в відношенні до попередньої міри добра і зла <g/> , і тоді мої ( <g/> наші — мої й Зуніна <g/> , мої й Осокіна <g/> ) вчинки в такому відносному балянсі не різняться від Гітлерових і Сталінових <g/> .
doc#40 <p> Впливом прикметників пояснюється і наявність у говірках багатьох чисто прикметникових або проміжних відмінкових форм від займенників той <g/> , цей <g/> , мій ( <g/> твій <g/> , свій <g/> ) <g/> , чий <g/> , увесь <g/> , напр <g/> .
doc#74 231. Підкреслення в цитатах мої ( <g/> Ю. Ш. <g/> ) <g/> . </p>
doc#40 <p> Дуже подібно до прикметників відміняються займенники цей <g/> , той <g/> , увесь <g/> , мій ( <g/> і так само твій <g/> , свій <g/> ) <g/> , чий ( <g/> і числівник один <g/> ) <g/> , але з деякими характеристичними відмінностями <g/> . </p>
doc#81 Лишивши по домівках старих ( <g/> мами Оксанина й моя <g/> ) <g/> , малих ( <g/> двоє Оксаниних хлопців і Лавріненків крихітний Микола <g/> ) і без'язиких ( <g/> Маруся <g/> , потенційна Марія Данилівна <g/> ) <g/> , ми троє одчайдушно вирушили до німецьких господарів міста й наших доль <g/> .
doc#82 <p> 1987 р. </p><p> Харків - Нью-Йорк <g/> , 2001. </p><p> МИ І ми </p><p> ( <g/> До українотеренних чительників моїх <g/> ) </p>
doc#99 Колись я писав про еволюцію теми прощання в українській поезії від Левка Боровиковського й Олени Пчілки до Юрія Тарнавського ( <g/> « <g/> Третя сторожа <g/> » <g/> , моя <g/> , 1993 <g/> ) <g/> .
doc#37 Причина цього заблуду <g/> , — мого <g/> , а <g/> , мабуть <g/> , і декого ще з ініціятивної групи <g/> , — було те <g/> , що я ( <g/> чи ми <g/> ) були в полоні ідеї національної єдности <g/> .
doc#81 Одна <g/> , Черепахових <g/> , та <g/> , що стала моєю <g/> , а дві інші належали родині Сербинів <g/> , обоє члени партії <g/> , він робітник <g/> .