Корпус текстів Юрія Шевельова (Шереха)
This action may take several minutes for large corpora, please wait.
doc#82 , 2001. </p><p> МИ І ми </p><p> ( <g/> До українотеренних чительників моїх <g/> ) </p><p> Мої друзі в Києві <g/> , Харкові <g/> , Львові кажуть мені
doc#47 <p> скинули купавочки <g/> . </p><p> Очі мої <g/> , оченьки <g/> , </p><p> очі мої <g/> , вічка <g/> , </p><p> то ж бо не купавочки <g/> , </p><p> далебі що мавочки <g/> ! </p>
doc#23 « <g/> Кобзар <g/> » 1840 року відкривався поезією « <g/> Думи мої <g/> , думи <g/> » <g/> . Вісім років пізніше <g/> , 1848 року <g/> , в
doc#26 поезією <g/> , чий перший рядок звучав « <g/> Думи мої <g/> , думи <g/> » <g/> . Позичення в Шевченка <g/> ? Наслідування <g/> ?
doc#81 з-під снігових заметів <g/> , і багато ще чого <g/> . Але моє <g/> , може <g/> , найсильніше враження — цей салдат <g/> ,
doc#40 вікна під три вітри <g/> ? » ( <g/> Вас <g/> . <g/> ) <g/> ; « <g/> Чому ж ти <g/> , лицар мій <g/> , на герць не виступаєш <g/> ? » ( <g/> Ол <g/> . <g/> ) <g/> . На
doc#81 постала дисертація на 500 сторінок <g/> . </p><p> Аналіза моя <g/> , отже <g/> , йшла не вшир <g/> , а вглиб <g/> . А це <g/> , як там не кажи <g/> ,
doc#47 <p> край ставка сороченьки </p><p> скинули купавочки <g/> . </p><p> Очі мої <g/> , оченьки <g/> , </p><p> очі мої <g/> , вічка <g/> , </p><p> то ж бо не купавочки <g/> , </p>
doc#40 множини має форму усіма <g/> . Присвійні займенники мій <g/> , твій <g/> , свій мають частину форм за
doc#81 кляси і погодився на це <g/> . У цьому дорученні діяла моя <g/> , хоч і дуже обмежена <g/> , журналістична
doc#40 складі е ( <g/> є <g/> ) <g/> , а не о ( <g/> тієї <g/> , цієї <g/> , моєї <g/> , чиєї <g/> , — тоді як у прикметниках білої <g/> , синьої <g/> ,
doc#81 вступом німців до Харкова я знав <g/> , що ця війна — не моя <g/> , що Гітлер і Сталін мені однаково ворожі <g/> , а
doc#46 як поет мені ніколи не відкривався <g/> , не став моїм <g/> . Але Симовичева оцінка Маланюка скоро стала
doc#81 . Внизу були сусідчині <g/> , потім Мишкова <g/> , нагорі моя <g/> . Моя й далі стояла нагорі <g/> , тільки нижче <g/> .
doc#30 й справжньою <g/> . </p><p> Причина й провини — мої і тільки мої <g/> . Неслухняні мої пальці <g/> . Вони пишуть не те й не
doc#21 Постало дві концепції — одна Самчукова <g/> , друга — моя <g/> . Самчукова була <g/> : ми над партіями <g/> , вони для нас
doc#81 в Біликів <g/> , денна пора <g/> , ба навіть і вечірня — моя <g/> . </p><p> Тут справді все зовсім інакше <g/> , навіть на
doc#37 й нашою непрактичністю <g/> , а зокрема моєю <g/> . Я вже казав про те <g/> , як ми втратили <g/> , ніколи її не
doc#94 право на неї <g/> , право взагалі <g/> . Права нема <g/> , усе не моє <g/> . Я не свій <g/> . Можу бути сьогодні цар <g/> , але все одно —
doc#30 моїх прихильників/-ниць надумала відзначати мої 90 <g/> , а що вони сумніваються в моїй довговічності