Корпус текстів Юрія Шевельова (Шереха)
This action may take several minutes for large corpora, please wait.
doc#81 Дальших актів не треба було довго чекати <g/> , зокрема мого включення в українське оточення після вступу до університету <g/> , що тоді звався ХІНО <g/> .
doc#46 <p> </doc> </p><p> В історії МУРу і в цих моїх спогадах про МУРівські роки мого життя друге місце після Самчука мусить належати Маланюкові <g/> , дарма що і його перебування в МУРі було короткотривале <g/> , і мої контакти з ним були часово і духово обмежені <g/> .
doc#81 Діялося це на третьому році мого студентства <g/> , в березні-квітні 1930 року <g/> .
doc#81 <p> Найбільшим відкриттям років мого шкільного навчання <g/> , яке заважило на всьому моєму дальшому житті <g/> , було відкриття України <g/> .
doc#81 За Скрипника додався новий пам'ятник <g/> , роботи Новосельського <g/> , — Блакитному-Елланові <g/> , там де розгалужувалася Чернишевська вулиця на розі Сорокинського провулку <g/> , місця мого народження <g/> , на дальшу Чернишевську і Артема <g/> .
doc#65 Чи треба знов повторювати те <g/> , про що я писав у попередньому огляді “ <g/> Мовознавства <g/> ” <g/> , — що <g/> , незалежно від мого ставлення до політичної системи на Україні <g/> , бажання поліпшити працю мовознавчого закладу й журналу аж ніяк не спрямоване на повалення політичної системи і цьому поваленню не сприяє ( <g/> як і не перешкоджає <g/> ) <g/> ? </p>
doc#81 Але все безглуздя мого бачення речей полягало в тому <g/> , що я таки всерйоз намагався втекти <g/> , щоб стати свідком розпаду радянщини <g/> , уникнувши фронту <g/> ! </p>
doc#81 Мого Львова в дійсності ніколи не було <g/> , але деталі справжнього міста живуть у пам'яті <g/> .
doc#81 Так було і в усіх дальших анкетах <g/> ; аж до вересня 1941 року <g/> , коли війна наближалася до Харкова <g/> , військова кар'єра мого батька лишалася не розкритою <g/> , а тоді це вже мало важило <g/> . </p>
doc#81 Вона існувала <g/> , вона була поставлена на кону мого буття <g/> , але вона не важила <g/> .
doc#92 Чорнішим навіть від дня мого допиту в НКВД <g/> .
doc#103 Ці два томи <g/> , присвячені добі мого життя в Україні й Европі <g/> , написані років сорок тому <g/> .
doc#81 Припинення мого « <g/> мілітаризму <g/> » <g/> , либонь <g/> , єдине <g/> , за що я вдячний більшовикам <g/> . </p>
doc#92 . </p><p> Аж у квітні 1952 року я міг сповістити Гарвард <g/> , що поважних перешкод для мого прибуття більше не було <g/> . Прийшло офіційне нове призначення <g/> , тепер уже на 1952—1953 академічний
doc#81 <p> Принагідно зазначу <g/> , що це були і всі доноси за двадцять років мого життя в радянській системі <g/> .
doc#81 Початки мого недолугого музичного тренування <g/> , отже <g/> , сягають часу мого навчання в профшколі <g/> .
doc#81 Це не було програмою <g/> , це було незалежне від свідомости <g/> , риса мого характеру <g/> , можна б назвати її інстинктом <g/> .
doc#38 Мушу визнати й щодо себе <g/> , що статті Кошелівця я читаю <g/> , і з інтересом <g/> , але статті мого другого « <g/> опонента <g/> » таки здебільшого оминаю <g/> . </p>
doc#81 Та й не диво <g/> , бо <g/> , власне <g/> , була тільки назва <g/> , а справжня школа мала творитися вже після відходу мого річника <g/> .
doc#81 У передостанній рік мого навчання під орудою Марка Самойловича Єлецького він запросив балерину <g/> , імени якої не можу згадати <g/> , щоб вона зробила з його учнями театральні вистави <g/> .