Корпус текстів Юрія Шевельова (Шереха)
This action may take several minutes for large corpora, please wait.
doc#9 , про відмінності мови Галичини супроти мови мого рідного міста <g/> , але <g/> , звісно <g/> , і Києва та й
doc#26 можна б і без неї <g/> » <g/> . Так <g/> , можна було б обійтися без мого вступного слова сьогодні <g/> . Але коли воно вже
doc#39 . Велике чуття згоди між теплом твого єства і мого <g/> . Думкою ми приймаємо і міряємо світ <g/> . Чуттям — ми
doc#57 , шкодую й журюся <g/> , — але за мало не тридцять років мого життя в Нью-Йорку я ні разу не спромігся поїхати
doc#95 мотив біографічного зв'язку <g/> . Харків — місто мого дитинства й молодости <g/> , я прожив там від 1914 до
doc#20 журналістику <g/> . « <g/> Літературна газета <g/> » вмістила мою рецензію на Мольєрового « <g/> Пурсоньяка <g/> » в «
doc#28 люблю <g/> , </p><p> бо рала промінні глибоко </p><p> урізались в мою ріллю <g/> . </p><p> Оце деклярування любови до лінії й цвіту
doc#43 як це буває з постатями сну <g/> . </p><p> Тут пора сказати про мою першу незгоду з Баркою <g/> . Під назвою книжки він
doc#52 чи вислід допису <g/> . </p><p> « <g/> Сучасність <g/> » вмістила була мою статтю про самвидав на американському
doc#67 про літературу <g/> , тому <g/> , я думаю <g/> , буде доцільно мою розмову — зрештою <g/> , теж про літературу — почати з
doc#72 , Чикаленко ( <g/> 343 <g/> ) пише <g/> : “ <g/> Хоч тоді [ <g/> 1903 <g/> ] <g/> , на мою думку <g/> , не можна було ставитися так гостро до
doc#3 1952 <g/> , без малого півсторіччя тому <g/> , вийшла моя книжка про український числівник на
doc#21 « <g/> Нові Дні <g/> » <g/> , квітень <g/> , 1988 <g/> ) </p><p> </doc> </p><p> Посередньо моя діяльність у МУРІ звела мене з однією цікавою й
doc#24 без ремствувань і нарікань <g/> . Ні <g/> , — мука моя солодка мені — ці мазохістичні слова далекі від
doc#40 <p> До тебе <g/> , Україно <g/> , наша бездольная мати <g/> , </p><p> Струна моя перша озветься <g/> . </p><p> Пригляньмося до цієї фрази <g/> .
doc#58 , чи фейлетон <g/> , чи театр <g/> . </p><p> Але тут починається моя розбіжність з Коваленко <g/> . Не можна прожити без
doc#66 й дзвенять <g/> , як удари шпаг <g/> . </p><p> Крилате слово — от моя стріла <g/> , — </p><p> писала сама поетка <g/> . Чи може театр
doc#68 <p> До тебе <g/> , Україно <g/> , наша бездольная мати <g/> , </p><p> Струна моя перша озветься <g/> . </p><p> Це було б визнанням
doc#81 смерть <g/> . Є терміни і строки <g/> , і їх не перейти <g/> . </p><p> Моя мати любила повторювати слова Гомера ( <g/> в
doc#86 путь <g/> … Жага за просторінню <g/> ! Вперед — кричить моя істота <g/> ! Людині не властиво стояти <g/> . Не властиво