Корпус текстів Юрія Шевельова (Шереха)
This action may take several minutes for large corpora, please wait.
doc#40 ( <g/> Мова <g/> ) <g/> ; « <g/> По гаслові Чарноти враз випалили десять козацьких гармат <g/> » ( <g/> Кащ <g/> .
doc#40 » ( <g/> Мова <g/> ) <g/> . </p>
doc#40 : « <g/> Житимуть вони безпечне <g/> » ( <g/> Мова <g/> ) <g/> ; « <g/> Жалів <g/> , що марне треба помирати <g/> » ( <g/> Кравц <g/> .
doc#40 : « <g/> Гріх той і досі на моїй душі вагонів <g/> » ( <g/> Мова <g/> ) <g/> ; « <g/> Гасли зорі <g/> , світеніло небо <g/> » ( <g/> Пач <g/> .
doc#40 ) <g/> , де форма однини на відміну від форми множини означає людей взагалі <g/> , а не людей чоловічої статі <g/> , як це останнє є <g/> , приміром <g/> , у реченні « <g/> Припроваджено до мене аж десятьох арештантів <g/> : сімох чоловіків і три жінки <g/> » ( <g/> Мова <g/> ) <g/> .
doc#40 ) <g/> , а в місцевому відмінку зрідка трапляється стара форма двоїни від слів око <g/> , вухо <g/> : « <g/> Аж у вічу в мене засвітилось <g/> » ( <g/> Мова <g/> ) <g/> ; « <g/> Аж лящить в ушу вже в мене від їх крику <g/> » ( <g/> Кул <g/> .
doc#40 : « <g/> Халабурдиха тим часом сиділа похнюпившись на канапці <g/> » ( <g/> Мова <g/> ) <g/> . </p>
doc#40 Піти ще у двір попорядкувати <g/> » ( <g/> Мова <g/> ) <g/> . </p>
doc#40 : « <g/> Аж тоді згодився — поляпалися ми долонями й поцілувались <g/> » ( <g/> Мова <g/> ; = один одного поляпали й поцілували <g/> ) <g/> .
doc#40 ; друге речення показує те <g/> , що несподівано для себе сприйняв Дашкович <g/> ) <g/> ; « <g/> Мотря справді почала забувати про свій злочинний намір <g/> , аж тут в сім'ї Дубів трапилась несподівана загадкова пригода <g/> » ( <g/> Мова <g/> ) <g/> . </p>
doc#40 ) <g/> ; « <g/> Мов зозулька з-між гілля вона тужить- промовля <g/> » ( <g/> Мова <g/> ) <g/> . </p>
doc#40 : « <g/> Та голосок її над усіх дзвінкіший <g/> , та речі її над усіх розумніші <g/> » ( <g/> Мова <g/> ) <g/> .
doc#40 : « <g/> Буде вона в мене до своєї вподоби їсти й пити і хороше по-панському ходити <g/> » ( <g/> Мова <g/> ) <g/> .
doc#75 Той таки Сенченко писав <g/> : « <g/> Ми ( <g/> мова йде про автора з вантажниками елеватора <g/> ) пересиділи дощ <g/> , ми пересиділи вечір <g/> , ми пересиділи ніч <g/> , ми випили ввесь самогон <g/> , скільки лише могли здобути <g/> , але ми всі були щасливі і співали пісень і плакали <g/> , бо знали — життя пролітає <g/> , і горбляться плечі <g/> , і усіх мішків не переносити <g/> , і не залатаєш усіх дірок <g/> , бо їх багато <g/> , бо вони великі <g/> , такі великі <g/> , що навіть мільйони пудів жита й пшениці й борошна не зможуть засипати їх своєю вагою <g/> .
doc#65 покорить і подчинить <g/> ) <g/> , чужий ( <g/> мова <g/> ) і іноземний ( <g/> вино <g/> ) — заступлене нерозчленованим іноземний <g/> , урочистість і тріюмф — заступлене нерозчленованим ( <g/> і позиченим з російського <g/> ) торжество <g/> , зараз ( <g/> негайно <g/> ) і тепер — заступлене нерозчленованим зараз тощо <g/> . </p>
doc#51 його монографії про функції відмінків в українській мові <g/> : Функции генетива в южно-русской области <g/> , Варшава 1913 <g/> ; Номінатив і датив в українській мові <g/> , Київ 1925 <g/> ; Льокатив в українській мові <g/> , Київ 1925 <g/> ; Вокатив і інструменталь в українській мові <g/> , Київ 1926 <g/> ; Акузатив в українській мові <g/> , Київ 1928. 1928. </p><p> 5 <g/> ) Мова творів Гр <g/> .
doc#40 Про вимову в після голосного ( <g/> в кінці слова або в середині слова перед приголосним <g/> ) мова буде в кінці цього § <g/> . </p>
doc#40 <p> Про орудний відмінок предикативний ( <g/> присудковий <g/> ) мова йшла в § 17. Тут варто відзначити <g/> , що орудний відмінок у сучасній мові залюбки виступає не тільки замість старішого називного відмінка присудкового <g/> , а і замість інших « <g/> других <g/> » відмінків <g/> : знахідного <g/> , давального <g/> , родового <g/> .
doc#40 Народна ( <g/> селянська <g/> ) мова має лише певний мінімум абстрактних понять <g/> .
doc#19 ) <g/> , Мова відмовляється від бунтарсько-руїнницького ворохобного минулого України <g/> .