Корпус текстів Юрія Шевельова (Шереха)
This action may take several minutes for large corpora, please wait.
doc#6 Як і збивання людей у суцільні безобличні гурти <g/> , про яке вже була мова ( <g/> пор <g/> .
doc#9 У галичан є чимало гарних форм <g/> , яких нам не стає — чому ж з них не скористуватися <g/> »3. І <g/> , остаточно ставлячи всі крапки над і <g/> , Б. Грінченко так формулює тепер свій мовний ідеал <g/> : « <g/> Мова тоді тільки буде і найкращою і найзрозумілішою <g/> , коли в основі її буде народна мова наддніпрянської України з потрібними додатками з народної мови буковинців та галичан <g/> »4. </p><p> Таким чином <g/> , тепер Б. Грінченко визнає і доконечність галицької пайки в літературній мові <g/> , а отже <g/> , діялектну многоосновність літературної мови <g/> , і участь у літературній мові штучно створюваного елементу ( <g/> складені в народному дусі слова <g/> ) <g/> , обстоюючи тільки чистоту мови від чужомовних впливів і домішок <g/> .
doc#9 Чим саме така погана галицька мова <g/> ?
doc#9 Такий спосіб доказу <g/> , не говорячи вже про його невідповідність фактам <g/> , взагалі мав би відвести дискусію від принципових питань — чи повинна українська літературна мова бути діялектно многоосновною і яка в цій многоосновності питома вага галицьких елементів — і перетворити її на дрібничкові суперечки з приводу окремих <g/> , розрізнених слів і зворотів <g/> .
doc#9 Українська літературна мова не сприйняла галицького слова штука — « <g/> мистецтво <g/> » <g/> , але органічно засвоїла похідне від нього слово штучний <g/> , не сприйняла галицького слова пукати — « <g/> тріскатися <g/> » <g/> , але вживає похідного від нього слова розпука <g/> .
doc#9 урок <g/> ) <g/> , язик — мова ( <g/> « <g/> Говорити зовсім не таким академічним язиком <g/> » — С. 25 <g/> ; рос <g/> .
doc#9 <p> Церковнослов'янська мова має в собі поруч основних болгаро-македонських мовних елементів чимало елементів паннонських і чесько-моравських <g/> .
doc#10 Вона приходить до висновку <g/> , що зміна 'а > 'е ( <g/> 'и <g/> ) в позакарпатських західньоукраїнських говірках охоплює як правило ті слова <g/> , де польська мова має ȩ <g/> , а систематичніше здійснена ця зміна в південній частині гуцульського діялекту <g/> , де вона охоплює всі 'а. Щоб пояснити цей розподіл фактів <g/> , Курило вдається до історії польського колонізаційного руху на Західну Україну і висуває тезу про те <g/> , що перехід ‘а в ‘е в українській мові постав під впливом польської мови там <g/> , де польська мова має ȩ <g/> , а там <g/> , де стосунки з польською мовою не були такі безпосередні <g/> , поширено зміну на всяке 'а ( <g/> 20 <g/> , 104 <g/> ) <g/> .
doc#10 Даремно відкидаючи останні <g/> , — згадати хоч би той дуже важливий факт <g/> , що болгарська мова використовує палаталізовані приголосні перед голосними за таким самим принципом <g/> , як українська ( <g/> збереження палятальности не перед передніми голосними <g/> , себто брак “ <g/> палаталізованих складів <g/> ” <g/> , унезалежнення характеру приголосного від характеру наступного голосного <g/> ) <g/> , — Курило <g/> , як ми бачили <g/> , дещо однобічно розуміє польський вплив <g/> . </p>
doc#15 На жаль він не обмежується на цьому глибоко правильному <g/> , хоч і трохи загальному <g/> , спостереженні ( <g/> яке <g/> , проте <g/> , ледве чи стосується повністю <g/> , як він думає <g/> , до називних відмінків заголовків <g/> , вивісок тощо <g/> , про що буде мова далі <g/> ] <g/> , а припускає далі - і то в досить категоричній формі <g/> , що тут " <g/> опущение глалола [ <g/> …
doc#15 155 <g/> ) МАРТІ <g/> , АНТОН </p><p> Anton Marty ( <g/> 1847-1914 <g/> ) 50,88 МАСЕНКО <g/> , Терень </p><p> ( <g/> 1903-1970 <g/> ) 69 МЄЩАНІНОВ <g/> , Іван Йван Мещанинов ( <g/> 1883-1967 <g/> ) 77 МИРНИЙ <g/> , Панас ( <g/> 1849-1920 <g/> ) </p><p> 69 <g/> , 84 МИРОНЕЦЬ <g/> , МАРІЯ </p><p> ( <g/> 1893-1974 <g/> ) 63 МОВА <g/> , Василь </p><p> ( <g/> 1842-1891 <g/> ) 64 НЕХОДА <g/> , Іван </p><p> ( <g/> 1910-1963 <g/> ) 72 Німчинов <g/> , Кость ( <g/> 1898-1937 <g/> ) </p><p> 41,48,50 ОВСЯНІКО-КУЛИКОВСЬКИЙ <g/> , Дмітрій Дмитрий Овсянико- Куликовский ( <g/> 1853-1920 <g/> ) 23-24 Огоновський <g/> , Омелян </p><p> ( <g/> 1833-1894 <g/> ) 27 ( <g/> прим <g/> .
doc#19 Сам Мова про середній період своєї творчости не каже нічого <g/> .
doc#19 Першим у проектованій ним збірці поезій « <g/> Проліски <g/> » Мова поставив вірш « <g/> На могилі <g/> » <g/> .
doc#19 У цьому мистецтві трагікомічного гротеску <g/> , сміху з трагічним підґрунтям <g/> , де старі традиції бароккового репаного козацького гумору й котляревщини переростають у макабрично-конденсований гумор експресіонізму <g/> , Мова випередив свій час і де в чому є близький до мистецтва XX сторіччя <g/> , якимись рисочками нагадуючи театр Миколи Куліша і торуючи йому шлях <g/> . </p>
doc#25 Михальчук показує <g/> , що це <g/> , поперше <g/> , фактично неправильно <g/> , бо українська мова має менше і <g/> , ніж <g/> , приміром <g/> , ті північноросійські говірки <g/> , що <g/> , зберігши старе и з вимовою і <g/> , водночас змінили Ҍ на і <g/> , — а також <g/> , що і в самій українській мові всі нові і не заступили втрати старого и <g/> , що вимовляється тепер радше як звук ряду е ( <g/> 3 <g/> , 49 <g/> ) <g/> .
doc#27 <p> Попри широке вживання церковнослов'янізмів і русо-церковнослов'янізмів мова Кулішева взагалі <g/> , а в його листах зокрема зберегла свій глибоко український характер <g/> .
doc#40 Перед у такому принатуренні завжди веде народна мова <g/> , тоді як носії літературної мови показують себе більшими консерваторами <g/> .
doc#40 Правда <g/> , літературна мова засвоїла <g/> , особливо від 80-х років минулого сторіччя починаючи ( <g/> у зв'язку з перенесенням центру українського видавничо-пресового життя до Львова після заборони українських видань у Центральній і Східній Україні царським указом 1876 р. <g/> ) <g/> , чимало галицьких слів <g/> , — але це був не безпосередній вплив місцевих територіальних говірок <g/> , а вплив тієї відміни літературної мови <g/> , носієм якої була інтелігенція Галичини <g/> . </p>
doc#40 <p> ПРЯМА І НЕПРЯМА МОВА </p><p> § 29. ПРЯМА І НЕПРЯМА МОВА </p><p> Мова кожної поодинокої людини — це не тільки засіб її самовиявлення <g/> , не тільки засіб повідомлення від себе про якісь факти і впливу на інших <g/> .
doc#40 <p> Пряма мова і непряма мова — це певні граматичні конструкції <g/> , і ми тільки тоді зрозуміємо їхню суть <g/> , коли визначимо їх граматичну ( <g/> синтаксичну <g/> ) природу <g/> .