Корпус текстів Юрія Шевельова (Шереха)
This action may take several minutes for large corpora, please wait.
doc#65 ( <g/> Можна було б навіть наважитися на припущення <g/> , що сленґ <g/> , а особливо радянський тюремно-таборовий жарґон <g/> , на практиці здійснив – за колючими дротами – мрію радянських вождів про створення єдиного многонаціонального радянського народу-принаймні в мові <g/> !
doc#72 Так <g/> , наприклад <g/> , в обласній газеті “ <g/> Диктатура труда <g/> ” ( <g/> що виходила російською мовою <g/> !
doc#74 Так <g/> , наприклад <g/> , в обласній газеті « <g/> Диктатура труда <g/> » ( <g/> що виходила російською мовою <g/> !
doc#89 Та й скільки тих членів Спілки знає французьку мову <g/> !
doc#9 Ми на їх <g/> , а вони на нас чинили б живий і дуже корисний для народної справи вплив <g/> »2. Отже <g/> , тут не тільки приймається як аксіома синтетично-штучний характер літературної мови <g/> , а і галичанам надається роля організатора й упорядного центру цієї піднесеної на вищий щабель загальноукраїнської літературної мови <g/> ! </p>
doc#10 Ганцов констатує <g/> , що “ <g/> діалектологові цінніші старі стадії мови <g/> ” ( <g/> 8 <g/> , 38 <g/> ) <g/> , що діялектологічні дані “ <g/> стають за головне джерело для відтворення самого процесу історичної еволюції мови <g/> " ( <g/> 37 <g/> ) <g/> . </p>
doc#65 Гамілтон <g/> : Університет Мак-Мастер <g/> , 1977 <g/> , с. 236-237. Українською мовою ці теми я обговорюю в ротапринтному виданні Албертського університету " <g/> Галичина в формуванні нової української мови <g/> " ( <g/> Едмонтон <g/> , без року видання [ <g/> 1975 <g/> ] <g/> ) <g/> } <g/> . </p>
doc#72 Уважано за доцільне збагачувати літературну мову матеріялом різних діялектів <g/> ; літературну мову розглядано як “ <g/> єдину міжговіркову й надговіркову літературну українську мову <g/> " ( <g/> Синявський 100 <g/> ) <g/> .
doc#70 Мова — це була данність <g/> , зафіксована в п'ятитомовій “ <g/> Сучасній українській літературній мові <g/> ” <g/> , а потім у великому “ <g/> Словнику української мови <g/> " ( <g/> СУМІ <g/> ) <g/> …
doc#72 <p> 40 Хоч приблизно в той самий час ( <g/> 1905 <g/> ) він повертається до старого гасла " <g/> працювати для того народу <g/> , користуючися його мовою <g/> " ( <g/> Франко 355 <g/> ) <g/> .
doc#72 Лотоцький <g/> , приміром <g/> , цілком згоден з аргументом <g/> , що українській людності " <g/> популярна книжка є сповна доступною тільки при умові <g/> , якщо написана живою народною мовою <g/> " <g/> , але обурено відкидає поступят Т. Флорінського <g/> , що українська мова “ <g/> мусить відмовитися від домагання стати засобом вищої освічености <g/> ” ( <g/> Лотоцький 2 <g/> , 285 <g/> , 379 <g/> ) <g/> . </p>
doc#72 Нормалізація мала відбуватися “ <g/> на базі традиції й природи української мови <g/> " <g/> , враховуючи її історію ( <g/> там таки <g/> , 95 і далі <g/> ) <g/> .
doc#15 <p> Л. А. Булаховський характеризує називні речення як " <g/> форму <g/> , взагалі кажучи <g/> , непитиму " <g/> прозаїчній мові <g/> " <g/> , де майже виключно ( <g/> за винятком <g/> , головним чином <g/> , кличних зворотів <g/> ) панує форма-розповідь <g/> " <g/> , а в іншому місці кидає натяк на те <g/> , що сфера їх застосування - особливі сфери мови ( <g/> " <g/> поетичний язик та інш <g/> .
doc#65 З другого боку <g/> , вона веде до перебудови внутрішньої структури української літературної мови з того <g/> , що яумовно називаю " <g/> дводіялектною мовою <g/> " <g/> , до того <g/> , що так само умовно я охристив " <g/> двомовними мовами <g/> " <g/> .
doc#72 За його словами <g/> , Верхратський писав “ <g/> такою важкою мовою <g/> " <g/> , що його дисципліна була з усіх найтяжчою ( <g/> Шах 36 <g/> ) <g/> . </p>
doc#15 К. Німчинов пише про називні речення <g/> : " <g/> категорія ця часто вживана в ритмованій поетичній мові <g/> " <g/> ; " <g/> Назовні речення <g/> , принаймні в найхарактернішім вигляді їх <g/> , себто коли бувають тільки самі підмети без жадних додаткових слів <g/> , характеризують літературну мову <g/> " - автор Синявськии <g/> . </p>
doc#15 , бо вони всі " <g/> перебувають у залежності від будови теперішньої мови <g/> , пояснюються цією будовою <g/> , як її частини <g/> , разом з нею мають передумовою тривалий розвиток мови <g/> " <g/> .
doc#72 <p> У параграфі 9 румунський уряд погодився <g/> , що громадяни матимуть право “ <g/> закладати <g/> , провадити й контролювати власним коштом добродійні <g/> , релігійні й громадські інституції <g/> , школи та інші виховавчі заклади з правом уживати їхньої власної мови <g/> " <g/> .
doc#65 З другого боку <g/> , вона веде до перебудови внутрішньої структури української літературної мови з того <g/> , що яумовно називаю " <g/> дводіялектною мовою <g/> " <g/> , до того <g/> , що так само умовно я охристив " <g/> двомовними мовами <g/> " <g/> .
doc#9 Ось як характеризує Люба прихильників етнографічно витриманої літературної мови <g/> : «" <g/> Штучність <g/> " <g/> , " <g/> літературщина <g/> " <g/> , " <g/> признаю тільки народну мову <g/> " <g/> .