Корпус текстів Юрія Шевельова (Шереха)
This action may take several minutes for large corpora, please wait.
doc#37 Ми не усвідомлювали <g/> , що комуністичний тиск тільки прискорив процес <g/> , а справді кожна елітарна організація <g/> , що не спирається на силу <g/> , зазнає штурму заздрос- ти з боку ницих і буває розчавлена ними <g/> .
doc#15 Ми знову приходимо до реченньового характеру цих конструкцій <g/> !
doc#81 <p> Ми обидва раділи мало не як діти <g/> .
doc#38 Ми так безнадійно живемо серед нами або й не нами створених ілюзій <g/> !
doc#94 поет <g/> , так він бачить найбільше прагнення імперії <g/> : </p><p><g/> … сам Бог у нас <g/> ! </p><p> Нам тільки сакля очі коле <g/> : </p><p> Чого вона стоїть у вас <g/> , </p><p> Не нами дана <g/> ;
doc#15 и выбору нашего на немь нгьть ( <g/> " <g/> ми не вибирали <g/> " <g/> , 1614 <g/> ) <g/> ; </p><p> коли чему навозь ( <g/> " <g/> коли що навозиться <g/> " <g/> , « <g/> Домострои <g/> » <g/> ) </p><p> - хоч він пояснює їх не історично <g/> , а чисто логічно <g/> , як " <g/> замену глагола существительным <g/> " <g/> , визнаючи <g/> , правда <g/> , що це " <g/> следы древнейшего пе- риода в образовании языка <g/> " <g/> . </p>
doc#52 Наведу тільки одне з них <g/> , щоб читач відчув посмак <g/> : « <g/> В ім'я слави наших прапорів і так званої " <g/> чести нашої батьківщини <g/> " ми душили <g/> , сікли й різали всіх наших сусідів <g/> , ширилися — і у вітчизні стверджувалося <g/> : важать наслідки <g/> » ( <g/> с. 596 <g/> ) <g/> .
doc#62 Це час наростання впливу Донцова та його журналу в Західній Україні ( <g/> з переплескуванням через Збруч <g/> , де Микола Хвильовий починав свій бунт проти радянщини в межах радянщини <g/> ) і час перших тривожних симптомів розколу зсередини табору Донцова - спроба заснувати угруповання " <g/> Танк <g/> " <g/> , потім заснування журналу " <g/> Ми <g/> " як реакції на чимраз ясніші вияви елементарности й примітивізму ідеології Донцова і на брак етичних критеріїв у його журналістичній поведінці <g/> .
doc#62 Маланюкові - 27 <g/> , Лівицькій ( <g/> тоді ще просто Лівицькій <g/> , одруження з Петром Холодним ще справа майбутнього <g/> , хоч уже близького <g/> ) - 19. І як утриматися від легкої посмішки на всю його параду вигуків і тире <g/> , на " <g/> голубий настрій <g/> " <g/> , на вітер <g/> , що грає на арфі <g/> , на черешні <g/> , що цвітуть у серці <g/> , на " <g/> весну мою бузкову <g/> " <g/> , на сни про Таїті і " <g/> нашу оселю під пальмами <g/> " <g/> , на заяву " <g/> ми - легенда <g/> " в супроводі <g/> , звісно <g/> , ще одного знака оклику <g/> , а може <g/> , найбільше - на пряме посилання на свої - нівроку - літературні джерела <g/> : від " <g/> Вікторії <g/> " Кнута Гамсуна до біблійної " <g/> Пісні пісень <g/> " ( <g/> с. 228 <g/> ) <g/> . </p>
doc#62 Не нав'язуючи аж ніяк до Драгоманова – боронь <g/> , Боже <g/> , - бунтівники з " <g/> Танку <g/> " і " <g/> Ми <g/> " підсвідоме виходили з комплексу втоми від безнастанного адресу­вання до підлітків і туги за письменством - і життям - для таки дорослих <g/> . </p>
doc#62 Побічно й здебільшого коротко <g/> , часом лише натяком <g/> , згадуються полеміка Донцова з " <g/> Ділом <g/> " <g/> , проблеми фінансування " <g/> Вісника <g/> " <g/> , реакція на постання комуністичних " <g/> Нових шляхів <g/> " <g/> , питання цензурування журналу Донцова <g/> , справа " <g/> Танку <g/> " і " <g/> Ми <g/> " і заходів Юрія Липи взагалі <g/> , стосунки з галицькою пресою і навіть ставлення до еротики в українській літературі ( <g/> Донцов - за <g/> ) <g/> .
doc#62 Об'єктивно беручи <g/> , і " <g/> Танк <g/> " <g/> , і " <g/> Ми <g/> " віщували неминучість усунення Донцова з його " <g/> держави <g/> " - журналістично-карикатурного імітування імперій Муссоліні <g/> , Гітлера та їхніх наслідувачів у Центральній Европі <g/> .
doc#38 ( <g/> Ми знов при проблемі « <g/> ролі особи в історії <g/> » <g/> !
doc#40 Перша особа означає самого мовця ( <g/> я <g/> ) або мовця разом з іншими учасниками дії ( <g/> ми <g/> ) <g/> .
doc#40 У той час <g/> , як у парі члени речення завжди виявляють ознаки залежности ( <g/> ми вже знаємо <g/> , що в парі один член речення завжди пояснюваний <g/> , а другий — пояснювальний і цей другий завжди граматично залежить від першого <g/> ) <g/> , члени речення <g/> , що входять у ряд <g/> , не залежать у свідомості і граматично один від одного <g/> , але становлять певну єдність <g/> , бо виражають однотипні поняття або уявлення і виконують однакову синтаксичну функцію в реченні <g/> .
doc#4 Займенники в щоденниках <g/> , як і в поезії <g/> , давно були одним з важливих літературних засобів ( <g/> ми тут знову з засобами <g/> !
doc#40 Узуальний ( <g/> звичайний <g/> ) порядок слів у сучасній українській літературній мові не становить собою обов'язкової норми ( <g/> ми вже знаємо <g/> , що обов'язкової норми порядку слів сучасна українська мова взагалі не має <g/> ) <g/> ; він навіть не є найчастіший <g/> ; якщо взяти якийнебудь текст і підрахувати <g/> , який відсоток становлять речення з послідовно витриманим узуальним порядком слів <g/> , то виявиться <g/> , що цей відсоток дуже малий <g/> , бо майже в кожному реченні знайдемо якенебудь відхилення від нього <g/> .
doc#81 Я не раз бачив його в Літературно-мистецькому клюбі <g/> , але не викликало симпатії ні його характеристичне і виняткове неµроїдно- <g/> , ляпоноїдно-квазімодне обличчя ( <g/> ми ж тут при расах <g/> !
doc#29 Не побутовізм з елементами етнографічности в традиції українських « <g/> корифеїв <g/> » <g/> , не епігонізм і наслідувальництво Синельникова ( <g/> ми теж не гірші від Москви <g/> ) і не ті інноваційні шукання <g/> , що в Меєрхольда <g/> .
doc#81 Зрештою <g/> , кожний день зволікання був загрозою <g/> , бо фронт міг відрізати нас від Харкова ( <g/> ми ж за тими радянськими зведеннями не могли собі уявити <g/> , де проходив фронт — десь між Полтавою й Харковом <g/> , але де <g/> ?