Корпус текстів Юрія Шевельова (Шереха)
This action may take several minutes for large corpora, please wait.
doc#62 Об'єктивно беручи <g/> , і " <g/> Танк <g/> " <g/> , і " <g/> Ми <g/> " віщували неминучість усунення Донцова з його " <g/> держави <g/> " - журналістично-карикатурного імітування імперій Муссоліні <g/> , Гітлера та їхніх наслідувачів у Центральній Европі <g/> .
doc#62 Не нав'язуючи аж ніяк до Драгоманова – боронь <g/> , Боже <g/> , - бунтівники з " <g/> Танку <g/> " і " <g/> Ми <g/> " підсвідоме виходили з комплексу втоми від безнастанного адресу­вання до підлітків і туги за письменством - і життям - для таки дорослих <g/> . </p>
doc#62 Це час наростання впливу Донцова та його журналу в Західній Україні ( <g/> з переплескуванням через Збруч <g/> , де Микола Хвильовий починав свій бунт проти радянщини в межах радянщини <g/> ) і час перших тривожних симптомів розколу зсередини табору Донцова - спроба заснувати угруповання " <g/> Танк <g/> " <g/> , потім заснування журналу " <g/> Ми <g/> " як реакції на чимраз ясніші вияви елементарности й примітивізму ідеології Донцова і на брак етичних критеріїв у його журналістичній поведінці <g/> .
doc#62 Побічно й здебільшого коротко <g/> , часом лише натяком <g/> , згадуються полеміка Донцова з " <g/> Ділом <g/> " <g/> , проблеми фінансування " <g/> Вісника <g/> " <g/> , реакція на постання комуністичних " <g/> Нових шляхів <g/> " <g/> , питання цензурування журналу Донцова <g/> , справа " <g/> Танку <g/> " і " <g/> Ми <g/> " і заходів Юрія Липи взагалі <g/> , стосунки з галицькою пресою і навіть ставлення до еротики в українській літературі ( <g/> Донцов - за <g/> ) <g/> .
doc#47 У главі І Єроним ще « <g/> пише <g/> » і про себе каже я. Але вже в главі II він переходить на ми ( <g/> « <g/> …
doc#82 <p> 1987 р. </p><p> Харків - Нью-Йорк <g/> , 2001. </p><p> МИ І ми </p><p> ( <g/> До українотеренних чительників моїх <g/> ) </p>
doc#27 Якщо прийняти <g/> , що пропорція українського і російського в збережених і опублікованих листах відповідає загальному образові <g/> , то приблизно мали б ми ( <g/> за підрахунком Юрія Луцького <g/> ) 43 % українськомовного матєріялу <g/> .
doc#75 Той таки Сенченко писав <g/> : « <g/> Ми ( <g/> мова йде про автора з вантажниками елеватора <g/> ) пересиділи дощ <g/> , ми пересиділи вечір <g/> , ми пересиділи ніч <g/> , ми випили ввесь самогон <g/> , скільки лише могли здобути <g/> , але ми всі були щасливі і співали пісень і плакали <g/> , бо знали — життя пролітає <g/> , і горбляться плечі <g/> , і усіх мішків не переносити <g/> , і не залатаєш усіх дірок <g/> , бо їх багато <g/> , бо вони великі <g/> , такі великі <g/> , що навіть мільйони пудів жита й пшениці й борошна не зможуть засипати їх своєю вагою <g/> .
doc#40 <p> Зовсім своєрідну систему відмінювання — як закінченнями <g/> , так і суплетивністю основ — мають займенники я ( <g/> родовий і знахідний мене <g/> , давальний і місцевий мені <g/> , орудний мною <g/> ) <g/> , ти ( <g/> родовий і знахідний тебе <g/> , давальний і місцевий тобі <g/> , орудний тобою <g/> ) <g/> , ми ( <g/> родовий <g/> , знахідний <g/> , місцевий пас <g/> , давальний нам <g/> , орудний нами <g/> ) <g/> , ви ( <g/> відповідно вас <g/> , вам <g/> .
doc#82 На Заході ми ( <g/> так <g/> , ми2 <g/> ) відвикли від такого стилю <g/> , ми вросли в більшу стриманість і тверезість <g/> , у контролювання надміру почуттів <g/> , надміру легких узагальнень <g/> .
doc#40 Перша особа означає самого мовця ( <g/> я <g/> ) або мовця разом з іншими учасниками дії ( <g/> ми <g/> ) <g/> .
doc#37 Причина цього заблуду <g/> , — мого <g/> , а <g/> , мабуть <g/> , і декого ще з ініціятивної групи <g/> , — було те <g/> , що я ( <g/> чи ми <g/> ) були в полоні ідеї національної єдности <g/> .
doc#77 Ніколи не рвуться його зв'язки з рідним ґрунтом <g/> , з українським селом <g/> , свідомість його невмиру- щости <g/> : « <g/> Село є село <g/> , і всі його звуки ( <g/> як вияв його життя <g/> , додамо ми <g/> ) завжди ті і завжди незмінні <g/> , і немає їм ні кінця <g/> , ні початку <g/> » <g/> .
doc#31 Для близького майбутнього <g/> , одначе <g/> , спалах азіятського ренесансу передбачається на Україні <g/> : « <g/> Гряде могутній азіятський ренесанс в мистецтві <g/> , і його предтечами є ми <g/> , " <g/> олімпійці <g/> "» <g/> .
doc#82 Про цей бар'єр на Україні тепер не говорять — українці народ увічливий <g/> , — але нема сумніву <g/> , що з усіх дотепер посталих бар'єрів він <g/> , особливо для ми <g/> , <g/> , найболючіший <g/> .
doc#82 про те <g/> , чим українська культура з Заходу <g/> , ми2 <g/> , відрізняється від українотеренної <g/> , ми <g/> , <g/> . Але проблема невичерпна <g/> . А я тільки хотів вибрати дещо <g/> , що допомогло
doc#9 <p> Я порадився з Василем Івановичем ( <g/> так він волів <g/> , щоб ми <g/> , « <g/> наддніпрянці <g/> » — хоч ніколи над Дніпром я не жив <g/> , — його звали <g/> ) Сімовичем <g/> .
doc#82 Ми <g/> , автори <g/> , тут і читачі там у чомусь різні <g/> .
doc#84 Турків — ми <g/> , але і Угорщина <g/> , і Австрія <g/> , і Балкани <g/> , і Польща <g/> , і Венеція <g/> .
doc#92 Приїжджаєте з Европи й думаєте <g/> , що ви все знаєте <g/> , а ми <g/> , американці <g/> , суцільні невігласи <g/> !