Корпус текстів Юрія Шевельова (Шереха)
This action may take several minutes for large corpora, please wait.
doc#40 У той час <g/> , як у парі члени речення завжди виявляють ознаки залежности ( <g/> ми вже знаємо <g/> , що в парі один член речення завжди пояснюваний <g/> , а другий — пояснювальний і цей другий завжди граматично залежить від першого <g/> ) <g/> , члени речення <g/> , що входять у ряд <g/> , не залежать у свідомості і граматично один від одного <g/> , але становлять певну єдність <g/> , бо виражають однотипні поняття або уявлення і виконують однакову синтаксичну функцію в реченні <g/> .
doc#81 Від політики світової революції і « <g/> героїки <g/> » ударної праці ( <g/> типу « <g/> Встречного <g/> » Ф. Ермлера та С. Юткевича — січень 1933 <g/> ) <g/> , від бляшаного героїзму сталінського « <g/> Чапаєва <g/> » ( <g/> братів Васільєвих <g/> , грудень 1934 <g/> ) нам дозволялося зрідка і на короткий час утекти до дрібних усмішок і минущих сліз приватного життя « <g/> маленької людини <g/> » <g/> .
doc#96 Через стільки років ( <g/> він назвав якусь астрономічну цифру <g/> ) ми з'єднаємо Европу з Америкою <g/> » <g/> .
doc#81 Першою зупинкою мало бути Баку <g/> , ми дістали квитки на поїзд Шепетівка — Баку ( <g/> Шепетівка була тоді прикордонною станцією з Польщею <g/> ) <g/> .
doc#77 Щоб ми глибоко сприйняли формування героя <g/> , ми повинні бачити людей <g/> .
doc#75 Той таки Сенченко писав <g/> : « <g/> Ми ( <g/> мова йде про автора з вантажниками елеватора <g/> ) пересиділи дощ <g/> , ми пересиділи вечір <g/> , ми пересиділи ніч <g/> , ми випили ввесь самогон <g/> , скільки лише могли здобути <g/> , але ми всі були щасливі і співали пісень і плакали <g/> , бо знали — життя пролітає <g/> , і горбляться плечі <g/> , і усіх мішків не переносити <g/> , і не залатаєш усіх дірок <g/> , бо їх багато <g/> , бо вони великі <g/> , такі великі <g/> , що навіть мільйони пудів жита й пшениці й борошна не зможуть засипати їх своєю вагою <g/> .
doc#40 ) <g/> ; « <g/> Принесла хліба <g/> , картоплі <g/> , а коли ще трошки пшона на куліш <g/> , так уже й хвалиться зараз дітям <g/> , що « <g/> от <g/> , діточки <g/> , ми собі зварим куліш« <g/> , — і усі дожидають кулешу <g/> » ( <g/> Вовч <g/> .
doc#81 Я вже згадував <g/> , що в моїй спільно з Юрієм Лавріненком писаній і ніколи ніде не друкованій статті про цю виставу <g/> , рятувавши Курбаса <g/> , ми пожертвували Кулішем <g/> , сказавши коротко <g/> , що п'єса ця <g/> , кажучи радянським жарµоном <g/> , « <g/> порочна <g/> » <g/> .
doc#75 » І справді <g/> , чому ми <g/> , ми теж <g/> , не знаємо радости зустрічі <g/> ? </p>
doc#16 Навпаки <g/> , ми певні <g/> , що суб'єктивно вісниківці були справді до мозку кісток вороги большевизму <g/> , що вони готові були життя віддати за визволення України від большевизму і що большевики цілком слушно вважали їх за своїх лютих ворогів <g/> .
doc#67 Нам дано натяки <g/> , нам дано настроєві ключі <g/> , так само <g/> , як це зроблено в поезії Тарнавського <g/> .
doc#68 ) до святого святих <g/> , до серця Стусо- вої поезії <g/> , — зосередження на ставанні <g/> , а не на стані <g/> , рух в середину себе самого <g/> , цілковита внутрішня неспромога компромісу з тим <g/> , що нищить особу і головну фортецю особисто-святого — націю <g/> , ми можемо легше зрозуміти ще деякі риси поетової творчости <g/> , деякі вже згадані <g/> , деякі <g/> , що з'являться тут далі <g/> .
doc#52 І узагальнення <g/> : про уніформи — « <g/> Нам видається <g/> , що ми вдягаємося <g/> , але в дійсності ми оголюємося <g/> , ми показуємо <g/> , чого ми варті <g/> » ( <g/> с. 180 <g/> ) <g/> ; і остаточний вирок собі — « <g/> І чому треба звалитися на таборове дно <g/> , щоб збагнути своє вбозтво <g/> ?
doc#54 Переплеск цих двох почуттів одного в одне показаний у строфі <g/> , що її варт навести <g/> : </p><p> Замало кожному із нас було </p><p> Заходити у звільнене село </p><p> Чи місто <g/> , щойно визволене <g/> , й знати <g/> , </p><p> Що з кожного будинку <g/> , в дощ чи сніг <g/> , </p><p> Нас вибіжать стрічати на поріг </p><p> Чиясь дружина й незнайома мати <g/> ! </p>
doc#24 <p> І коли тепер ми подивимося <g/> , як усі ці герої виступають у творі <g/> , ми побачимо знову <g/> , що їх поява скоряється суворим законам і що з цього погляду твір побудований як струнка система концентричних кілець <g/> .
doc#37 Ми хотіли національної єдности <g/> , і ми були певні <g/> , що вона вже є. Бо й чого б люди тікали з батьківщини й опинялися бездомними на чужині <g/> , якби їх не вела провідна зірка цієї ідеї <g/> . </p>
doc#81 Ми всі лишалися чужі один одному <g/> .
doc#84 Ми не хотіли <g/> , щоб упав наш хутір <g/> .
doc#82 Ми тільки не могли й не хотіли жити в тій політичній системі <g/> , яка була його долею <g/> .
doc#81 Ми не мали наміру відвідувати католікоса <g/> , ми хотіли оглянути тільки музейні колекції <g/> , але чернець <g/> , що нам показував дорогу <g/> , сказав <g/> , що <g/> , поперше <g/> , на це треба дозволу католікоса <g/> , а подруге <g/> , католікос буде радий бачити двох студентів з України <g/> .